Зеленський і Трамп у Давосі: про що насправді говорили
Зустріч Володимир Зеленський та Дональд Трамп у Давосі відбулася в момент, коли очікування від дипломатії різко знизилися, а потреба в конкретних рішеннях навпаки зросла. Розмова тривала понад годину і завершилася без спільних заяв, але з чітким сигналом: сторони говорили не «про мир взагалі», а про війну такою, якою вона є зараз. Трамп після зустрічі обмежився короткою фразою для журналістів: «Війна повинна закінчитися».
Без деталей, без часових рамок і без пояснення, яким саме шляхом. Ця стриманість різко контрастує з його публічною риторикою на сцені форуму, де він неодноразово зводив війну до особистих відносин між лідерами. Зеленський, навпаки, говорив значно конкретніше і публічно зафіксував прикладний характер діалогу:
«Обговорили роботу команд, і фактично кожен день зустрічі або спілкування. Документи ще більш підготовлені. Говорили сьогодні й про ППО для України попередня зустріч із президентом Трампом допомогла захисту неба. І сподіваюся, що цього разу теж посилимося».
Цей акцент важливий. Для України зустріч у Давосі не виглядала як політичний жест або спроба «показати діалог». Йшлося про конкретні інструменти передусім протиповітряну оборону і про підготовлені документи, а не про наміри «почати роботу».
Паралельно Зеленський публічно оголосив про тристоронню зустріч України, США та росії в ОАЕ 23–24 січняі назвав склад української делегації. Це рішення одразу підвищило ставки. До переговорів залучають не лише дипломатів, а й представників безпекового блоку, що свідчить: мова піде не про символічні формули, а про речі, які безпосередньо стосуються війни. Заяви Трампа з трибуни Давоса виглядали суперечливо. З одного боку, він говорив про близькість до домовленостей і наголошував на необхідності припинити війну через масштаби втрат:
«Це кривава лазня. Це війна дронів. Дрони вбивають тисячі людей на тиждень».
З іншого боку, він постійно переносив фокус із росії як держави-агресора на особисту взаємну ненависть між Зеленським і Путіним:
«Там величезна ненависть між президентом Зеленським і президентом путіним. Це недобре для врегулювань».
Такий підхід спрощує реальність і знецінює саму природу війни. Він зручний для політичної риторики, але погано пояснює, чому бойові дії тривають незалежно від персональних симпатій чи антипатій. Ще різкіше прозвучали слова Трампа про роль Європи. Він фактично заявив, що відповідальність за Україну лежить не на США: «Це вони повинні працювати над Україною, ми ні». Цей меседж став одним із найтривожніших сигналів Давоса, адже він накладається на загальну втому Заходу і небажання брати на себе довгострокові зобов’язання.
Саме тут Зеленський перейшов у наступну фазу публічного тиску цього разу вже на Європу. У своїй промові він відкрито говорив про бездіяльність ЄС у питаннях санкцій і безпеки. Зокрема, закликав зупиняти російські танкери та конфісковувати нафту, ставлячи пряме запитання: «Чому президент Трамп може зупиняти танкери тіньового флоту і забирати нафту, а Європа ні?».
Окремим блоком прозвучала тема Гренландії. Зеленський не говорив про неї як про абстрактний геополітичний спір, а як про тест на здатність Європи діяти: «Якщо ви відправляєте 40 солдатів до Гренландії, для чого це? Який це меседж?». У цьому питанні він фактично поставив Європу перед дзеркалом між заявами про безпеку і реальними діями. Ще жорсткішими були слова про виробництво російських ракет:
«Росія не могла би виробляти жодних балістичних чи крилатих ракет без критичних компонентів від інших країн… Європа майже нічого не каже, Америка нічого не каже, а путін робить ракети»
Це вже не дипломатія, а пряма публічна претензія до союзників.
У підсумку Давос 22 січня показав не зближення позицій, а різне бачення відповідальності. Україна говорила мовою дій і конкретних потреб. США мовою політичних сигналів і дистанціювання. Європа опинилася між цими двома позиціями, демонструючи розгубленість у питаннях, де потрібні рішення, а не обговорення. Цей день у Давосі не дав відповідей про те, як і коли завершиться війна. Але він чітко показав інше: час, коли можна було ховатися за формулами і загальними заявами, закінчився. І кожна зі сторін уже почала говорити не так, як зручно, а так, як вважає за потрібне.
About the Author
Читати також:
Переговори Трампа, Зеленського та Путіна: сигнали з Москви і позиція України 
Розмова Зеленського і Трампа: як Patriot і ультиматуми США впливають на війну в Україні 
Торг замість принципів: чому Європа готується до «зради Вашингтона» 
Гренландський конфлікт і зірвані домовленості щодо відбудови України в Давосі
