Михайло Федоров очолив Міноборони: які пріоритети, команда і ставка на технологічну війну
14 січня 2026 року Верховна Рада призначила Михайло Федоров міністром оборони України. За його кандидатуру проголосували 277 народних депутатів. Це призначення стало одним із найбільш нетипових кадрових рішень у секторі безпеки з початку повномасштабної війни не через політичну вагу посади, а через управлінську модель, яку Федоров приносить у Міністерство оборони. Виступаючи у парламенті перед голосуванням, він одразу окреслив, що не збирається діяти в межах звичної логіки оборонного відомства.
«Я йду на посаду міністра оборони не як міністр, який побудував цифрову державу та створив “Дію”, а як людина, команда якої з 2022 року багато часу працювала на війну», – заявив Федоров.
Президент Володимир Зеленський визначив для нового міністра завдання максимально широкого масштабу. Йдеться не лише про класичне управління армією, а про побудову цілісної системи тиску на противника.
«Побудувати систему, яка здатна зупинити ворога в небі, просування на землі, посилити асиметричні та кіберудари по ворогу та його економіці», – так сформулював завдання президент.
Це не дорожня карта і не план з дедлайнами, а політична рамка, в межах якої Федоров має перебудовувати роботу одного з найскладніших міністерств держави.
Перші кроки і зміна команди
Після призначення Федоров одразу перейшов до оновлення управлінської вертикалі. 19 січня Кабінет Міністрів призначив Івана Турчака державним секретарем Міністерства оборони. Раніше він обіймав аналогічну посаду в Міністерстві цифрової трансформації. 22 січня міністр повідомив про звільнення п’яти заступників: Анатолія Клочка, Олександра Козенка, Миколи Шевцова, Володимира Заверухи та Ганни Гвоздяр. А вже 23 січня стало відомо, що радницею міністра з міжнародних проєктів призначено Валерію Іонан.
За словами Федорова, Іонан понад шість років працювала в команді Мінцифри, координувала міжнародну співпрацю з Google, Cisco, Microsoft, Palantir, IBM, а також взаємодію з урядами та міжнародними організаціями. Окремо він згадав її участь у координації Талліннського механізму ініціативи, в межах якої на кіберстійкість України було спрямовано €241,7 млн. Кадрові рішення чітко демонструють намір перенести в Міноборони управлінську модель, відпрацьовану в цифровому блоці уряду.
Що Федоров вважає ключовими досягненнями
Виступаючи у Верховній Раді, новий міністр оборони перелічив результати, яких, за його словами, вдалося досягти у сфері оборони за час повномасштабної війни. Серед них:
- передача Україні 50 000 терміналів Starlink від міжнародних партнерів;
- запуск ініціативи «Армія дронів»;
- створення ударних рот БПЛА (РУБпАК);
- дерегуляція та відкриття ринків для виробників дронів, РЕБ, НРК і ракет;
- створення кластера Brave1, який об’єднує понад 2 350 компаній і 4 900 розробок, із понад 730 грантами на суму більше 2,6 млрд грн;
- запуск системи е-Балів;
- старт ініціативи «Лінія дронів».
Цей перелік формує уявлення про оборону як технологічну екосистему, а не лише як військову ієрархію.
Актуально
Пріоритети роботи Міноборони
На посаді міністра оборони Федоров визначив чотири базові напрями:
- проведення армійської реформи;
- покращення інфраструктури на передовій;
- викорінення корупційних ризиків;
- розвиток лідерства та довіри як нової культури.
Окремо він наголосив, що антикорупція стане фундаментом оновленого Міністерства оборони.
«Антикорупція стане фундаментом нового Міністерства оборони», – підкреслив він.
Серед перших практичних рішень міністр назвав проблему, яка безпосередньо відчувається на фронті.
«Одним із перших рішень на посаді Міністра оборони стане забезпечення базового рівня укомплектування бригад дронами, яких точно не вистачає», – резюмував Федоров.
Що стоїть за цим призначенням
Призначення Михайла Федорова означає спробу змінити логіку роботи оборонного відомства від повільної бюрократії до швидких рішень, від закритості до екосистемної взаємодії з бізнесом і партнерами, від реакції до асиметричних дій.
Водночас масштаб завдань і складність Міноборони роблять цей проєкт одним із найризикованіших у всій системі влади. Тут не буде тривалого «перехідного періоду» ефективність нового міністра вимірюватимуть не концепціями і виступами, а конкретними змінами у забезпеченні, закупівлях, довірі військових і реальних можливостях на полі бою. Саме ці показники й визначать, чи стане це призначення управлінським проривом, чи залишиться лише амбітною спробою перезапуску системи під час війни.
About the Author
Читати також:
VR-технології на війні: як Україна перетворила віртуальну реальність на інструмент виживання 
Кадрові зміни як сигнал про стан державних систем 
Технології не замінюють сапера: як Україна вибудовує систему гуманітарного розмінування 
Оборонні технології України: як інновації воєнного часу формують нову індустрію
