Арктика без периферії: як Гренландія, Свальбард і Північ Канади стають новими точками напруги
Арктика дедалі менше сприймається як віддалений і нейтральний простір. Після загострення дискусій навколо Гренландії дедалі очевидніше, що йдеться не про окремий острів, а про переформатування всієї північної геополітики. Інтерес до регіону з боку США, Росії та Китаю швидко зростає, а разом із ним зростає й напруга в інших арктичних точках, які ще не стали «гарячими», але вже перестали бути другорядними.
Однією з таких точок є Свальбард, також відомий як Шпіцберген. Архіпелаг розташований далеко за Полярним колом і має унікальний міжнародно-правовий статус, закріплений Договором про Шпіцберген 1920 року. Документ визнав суверенітет Норвегії, але водночас заборонив будь-яку військову активність і надав усім підписантам рівні права на економічну діяльність та володіння землею. Саме ця унікальність сьогодні перетворюється на вразливість. Після того як у публічному просторі активізувалися розмови про можливий контроль США над Гренландією, в Норвегії заговорили про ризики і для Свальбарда. Опозиція прямо пов’язує ці дискусії з активністю Росії та Китаю в Арктиці і з тим, що сам архіпелаг уже має російську присутність, а географічно розташований поруч із територіями РФ. Лідерка норвезької партії SV Кірсті Берґсте звернулася до прем’єра Юнаса Гар Стера з вимогою поінформувати парламент про ситуацію навколо архіпелагу.
Як зазначають аналітики, сторічний договір, який відкрив Свальбард для багатьох країн, «зробив вкритий льодом архіпелаг піддатливим на втручання з боку Росії та Китаю», у зв’язку з чим Норвегія нині посилює контроль над територією безпрецедентними методами. Це підтверджують і журналістські розслідування.
«Десятиліттями дослідники з цілої планети приїздили на наукову станцію на Свальбарді… Норвежці та росіяни проводили шахові турніри і разом частувались борщем після шахових партій», – писала The New York Times.
«Але сьогодні, Норвегія твердіше наполягає на своєму суверенітеті над Свальбардом і відштовхує іноземний вплив. Вона позбавляє іноземців виборчого права. Вона заблокувала продаж землі іноземцям. Вона обмежує іноземних дослідників і заявила про права на морське дно на сотні миль», – зазначає газета.
Свальбард має не лише символічне, а й практичне значення. Це одне з найкращих місць у світі для приймання супутникових даних і відстеження траєкторій ракет. Крім того, на островах і морському дні поблизу них зосереджені поклади рідкісноземельних мінералів, критично важливих для виробництва акумуляторів, електромобілів і сонячних панелей.
«Той, хто контролює Свальбард, отримує майданчик для домінування в Арктиці, яка набирає все більшого значення для безпеки Європи, Північної Америки та Азії», – підкреслює The New York Times.
Видання також зазначає, що американські представники звинувачують китайських дослідників у проведенні незаконних військових досліджень, тоді як російська риторика щодо Свальбарда дедалі більше нагадує аргументацію, яку Москва використовує щодо України.
Російська присутність на архіпелазі має давню історію. Там досі існують два «російські» населені пункти, створені ще в радянські часи для видобутку вугілля. Економічного сенсу в цьому майже не було вугілля дороге, транспортування складне, але політична присутність вважалася стратегічно важливою. У радянський період у шахтах Свальбарда працювали й українські шахтарі з Донбасу, які їздили туди вахтовим методом. Ця практика зберігалася навіть певний час після здобуття Україною незалежності. Додаткову нервозність у дискусію вніс і президент Хорватії Мілан Міланович, який у жартівливій формі запропонував Свальбард як альтернативу Гренландії.
«Я не знаю чи американська адміністрація бачила його на карті, але Свальбард існує. Він розташований трохи східніше Гренландії. Я цим даю матеріал для роздумів», – процитували його в X.
Паралельно з цим зросла увага і до Ісландії. Формально це суверенна держава, член НАТО без власної армії, але з американською військовою базою на території. На тлі загострення навколо Гренландії гучного резонансу набув жарт кандидата на посаду посла США в Рейк’явіку Біллі Лонга про Ісландію як «52-й штат США». Після цього Міністерство закордонних справ Ісландії зажадало офіційних пояснень, а сам Лонг був змушений вибачатися. «Якщо хтось образився, то я прошу вибачення», – сказав він в інтерв’ю Arctic Today. Водночас, як зазначає Politico, в Ісландії навіть з’явилася петиція з вимогою відхилити його кандидатуру.
«Ці слова Біллі Лонга… образливі для Ісландії та ісландців, яким довелося боротися за свою свободу та які завжди були другом Сполучених Штатів», – йдеться в документі.
Politico також зауважує, що ці коментарі прозвучали на тлі занепокоєння союзників по НАТО через неодноразові погрози Дональда Трампа взяти під контроль Гренландію, що лише підсилило чутливість теми. Ще один напрям напруги північ Канади. За даними NBC News, президент США дедалі більше зосереджується на вразливості Канади в Арктиці перед Росією та Китаєм і наполягає на збільшенні оборонних витрат Оттави як члена НАТО.
«Наростаюча приватна фіксація президента на Канаді… з’явилась на тлі того, як він перетворює давню критику сусідів Америки в Західній півкулі в дії, спрямовані на розширення потуги США в регіоні», – пише NBC News.
В адміністрації США приватно визнають, що контроль над Гренландією був би вигідний і Канаді.
«В підсумку, все це спрямоване на те, щоб зупинити Росію та Китай від розширення присутності в Арктиці. Канада б виграла від володіння США Гренландією», – заявив один із представників адміністрації.
Паралельно з цими дискусіями в арктичних регіонах Канади проходять акції підтримки суверенітету Гренландії. У місті Ікалуїт близько 70 людей вийшли на марш із плакатами на знак солідарності з гренландцями.
«Переборюючи низькі температури вони йшли і несли плакати, проголошуючи підтримку суверенітету Гренландії», – повідомляє канадська телерадіомовна компанія CBC.
Лідер інуїтської громади Канади Натан Обед заявив, що уряд Канади має приділити більше уваги регіону Інуїт Нунангат, зокрема через інвестиції в морську та авіаційну інфраструктуру. Це питання напряму пов’язане з безпекою і присутністю держави в Арктиці. Водночас американські посадовці підкреслюють, що не йдеться про розміщення військ США на північному кордоні Канади чи спроби «придбати» країну. Але навіть без таких сценаріїв риторика і концентрація уваги на Півночі вже змінили правила гри. Арктика більше не є географічною околицею. Вона стає простором, де перетинаються інтереси безпеки, ресурсів і глобального впливу. Гренландія лише відкрила цю дискусію. Свальбард, Ісландія і північ Канади показують, що боротьба за Арктику вже почалася навіть якщо поки що без пострілів.
About the Author
Читати також:
Усвідомлені сновидіння: як наука відкрила третій стан роботи мозку 
ProCheese Awards 2025: сирний фестиваль, що змінює гастрономічну карту України 
Початок нового протистояння: коли погляд важить більше за слова 
Україна та ОАЕ: історична угода про економічне партнерство, яка відкриває двері до глобального ринку
