Чому київський ресторанний бізнес масово бере паузу і що це означає для міста

4.5/5 – 37 голосів

Початок року оголив одну з найболючіших точок міської економіки Києва ресторанний бізнес. Сильні морози, регулярні відключення електроенергії та різке падіння відвідуваності одночасно вдарили по закладах, які й без того працювали в режимі постійного стресу. У результаті десятки ресторанів і кав’ярень або вже зачинилися, або пішли на так звані «канікули» без чітких дат повернення.

За оцінками учасників ринку, до весни Київ може втратити до 20% закладів. Це не суха статистика, а узагальнення того, що відбувається «на землі»: ресторани без фінансової подушки, зношені генератори, власники, які більше не мають ресурсу працювати в режимі нескінченої невизначеності. Важливо розуміти: йдеться не про одномоментний обвал, а про поступове виснаження. У будь-якому великому місті 15–20% ресторанів традиційно не переживають перший рік роботи. Це природний відбір: слабкі концепції, помилки з локацією, втрата якості. У кризу саме ці проєкти йдуть першими. Але нинішня хвиля закриттів у Києві виходить за межі цього «нормального» процесу.

Сьогодні з ринку зникають не лише слабкі. Закриваються й цілком успішні заклади, які ще рік тому стабільно працювали. Причина часто не в економіці як такій, а в людському факторі. Постійні обстріли, тривале життя без прогнозованості, відповідальність за команду і бізнес у таких умовах призводять до емоційного вигорання. У цих випадках рішення про закриття це не про провал, а про межу, яку власник більше не готовий переходити. Окремої уваги потребує різниця між тимчасовим і остаточним закриттям. Закладів, які просто «законсервувалися», зараз багато. Для бізнесу це раціональний крок: навіщо щодня втрачати великі суми, якщо відвідувачів стало в рази менше? Проблема в іншому відсутність дат повернення. Коли ресторан іде «на канікули» без пояснень, це часто сигнал не паузи, а невпевненості в майбутньому. Причини падіння відвідуваності лежать на поверхні. Людей у місті фізично менше: частина виїхала за кордон, частина за місто, багато родин із дітьми залишили Київ на час холодів і обстрілів. Туристичний потік практично відсутній. Ті, хто залишився, економлять і рідше виходять з дому через погоду, ожеледицю і не завжди комфортні умови в самих закладах.

Водночас поведінка споживачів змінилася, а не зникла. Доставка зросла, що показує: люди не відмовилися від їжі поза домом, вони просто обрали інший формат. Але доставка не може повністю компенсувати втрати ресторанів, які будували бізнес на залі, атмосфері та живій присутності гостей.

Енергетична криза лише підсилила те, що накопичувалося роками. Подорожчання продуктів, зростання зарплат і гострий кадровий дефіцит зробили операційні витрати значно вищими. Генератори, які колись були запасним варіантом, перетворилися на щоденну необхідність. Для невеликого закладу це кілька тисяч гривень витрат на день, для великого 20–30 тисяч. За сильних морозів навіть потужні системи не рятують: зали холодні, а гості не готові сидіти в куртках. Особливо болючим став фактор кінця року. Грудень традиційно був місяцем, коли ресторани формували фінансову подушку на зиму корпоративи, свята, висока відвідуваність. Наприкінці 2025 року цього не сталося. У січень багато закладів зайшли вже виснаженими, без резервів. Не дивно, що відвідуваність у порівнянні з груднем просіла на 30–40%, а якщо порівнювати з січнем минулого року приблизно вдвічі. Попри це, ринок не виглядає повністю зламаним. Є 10–15% закладів, які умовно можна назвати «золотою лігою». Вони мають масштаб, впізнаваність і лояльну аудиторію. Їм складно, прибутки падають, але вони працюють і залишаються точками тяжіння для міста. Основний ризик зосереджений у середньому сегменті та в проєктах із невдалою локацією.

«Час для дій» проаналізував стан ринку і бачить важливу деталь: нинішня криза це не лише про втрати, а й про перегрупування. Уже зараз дешевшає оренда, з’являються вільні приміщення в хороших місцях, формується нова карта можливостей. І що показово найактивніше цим користуються підприємці з регіонів, зокрема прифронтових. Для них Київ сьогодні складний, але перспективний ринок, де ще можна зайняти свою нішу. Тому ключове питання не в тому, скільки ресторанів закриється, а в тому, якими будуть ті, що відкриються на їхньому місці. Чи стане місто менш «переповненим», але більш продуманим? Чи зміниться сама логіка ресторанного бізнесу від емоційних проєктів «для себе» до прагматичних, адаптованих до довгої нестабільності? Зима цього року стала тестом на витривалість. Весна покаже, хто цей тест пройшов і яким буде новий ресторанний Київ.