Зима на межі: як удари по енергетиці не зламали Україну
Зима 2025-2026 років увійшла у воєнну реальність як найжорсткіша. Сильні морози, що почалися ще з кінця минулого року, наклалися на систематичні російські удари по енергетичному сектору і це поєднання мало вигляд випробування на виснаження. Логіка Москви читалася без зайвих пояснень: коли температура опускається до мінус двадцяти і нижче, електрика, тепло й вода перестають бути комфортом, вони стають умовою виживання. Але навіть у такій конфігурації Україна не зламалася, а сценарій «примусу до капітуляції» не спрацював.
Ніч 9 лютого 2026 року стала характерною і за часом, і за масштабом. Росія випустила півтори сотні дронів та з десяток ракет «Іскандер». Не все змогла перехопити українська система ППО, про що зауважили Повітряні сили ЗСУ. Наслідок для цивільної інфраструктури був прямим: у Сумській, Дніпропетровській та Харківській областях частково були знеструмлені споживачі, повідомило Міністерство енергетики. Енергетики паралельно ліквідовували наслідки двох масованих атак на енергосистему впродовж минулого тижня. Відновлення тривало як на електростанціях, так і на високовольтних підстанціях, що забезпечують видачу потужності АЕС. У Міненерго пояснювали: атомна генерація все ще «частково розвантажена», тобто працює не на повну потужність. Цю реальність підтвердило й МАГАТЕ Міжнародна агенція ООН з ядерної енергетики: «Енергоатом» був змушений знизити виробництво електроенергії на атомних станціях через атаку Росії по підстанціях і також через відключення від ліній електропередач.
Російські удари останніх днів ішли не лише по електриці, а по всьому енергетичному ланцюгу. 9 лютого в Одеській області удару зазнав газопровід, про що повідомив очільник ОВА Олег Кіпер. Окремо армія РФ вдарила по високовольтній підстанції у Нововолинську Волинської області. Міський голова Борис Карпус повідомив, що без світла залишились 80 тисяч мешканців, а критична інфраструктура у місті працює від генераторів. Нововолинськ зовсім поруч від кордону з Польщею, а значить, і території НАТО. Географія тут не декоративна деталь, а фактор, який додає атаці політичного виміру: кожен такий удар поруч із кордоном Альянсу підкреслює, наскільки близько війна підходить до Європи.
Масовані атаки попередніх днів показували вибір цілей. 7 лютого російські військові здійснили чергову масовану атаку на енергетичні об’єкти України. Віцепрем’єр, міністр енергетики Денис Шмигаль заявив, що під ударом були підстанції й повітряні лінії 750 кВ і 330 кВ «основа енергомережі України», а також генерація: Бурштинська ТЕС на Івано-Франківщині і Добротвірська ТЕС на Львівщині. 8 лютого були вражені енергетичні об’єкти «Нафтогазу» в Полтавській області. Компанія повідомила: від початку року це була вже 19 атака на її об’єкти з боку Росії. Коли удари повторюються з такою частотою, важко говорити про «випадковість» чи «ситуативні рішення» це вже режим.
Українська влада прямо описує цю стратегію як гібридну війну, де ключова ціль не лише трансформатор чи лінія електропередач, а суспільний стан. Президент Володимир Зеленський на зустрічі зі студентами з викладачами та студентами Київського авіаційного інституту пояснив логіку ворога: «Це завдання для гібридної війни розділити суспільство, щоб послабити його і зламати. Зламаєш цивільних, зламаються військові, принаймні ризик високий. Ось що робить ворог». І додав про відповідь України: «Що робить Україна? На енергетичні атаки б’є по їхній енергетиці. Вони не можуть жити зі світлом, в кайфі, в спокої, коли ми мерзнемо і, чесно кажучи, тільки втрачаємо. Вони отримують відповідь. Чи завдаємо ми дзеркальної відповіді? Ні, у нас не вистачає такого ресурсу, який є у них».
Ця позиція важлива не лише як політична, а як пояснення того, чому російська кампанія не дала очікуваного результату. Москва прагне створити ланцюг: холод – роздратування – недовіра – розкол – тиск на владу поступки. Але для того, щоб ця схема запрацювала, потрібна масова віра в те, що капітуляція принесе безпеку і тепло. Натомість дані соціології показують іншу картину.
Київський міжнародний інститут соціології зафіксував у листопаді-грудні 2025 року кілька показових цифр. Більшість громадян (62%) висловлюють готовність терпіти війну стільки, скільки потрібно, хоча близько третини не знають, коли настане мир. Окремо КМІС зазначає: 65% стверджують, що вони готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно (у грудні 2025 року 62%, у вересні 2025 року 62%). І ще один ключовий показник: 88% вважають, що ударами по енергетиці Росія намагається залишити українців без світла і тепла та примусити до капітуляції. Тобто суспільство не «не розуміє, що відбувається», а навпаки бачить задум і називає його прямо.
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький у пояснювальній записці до соцопитування сформулював це як тест на витривалість, який Україна проходить у реальному часі: «Важка зима 2025-2026 років є черговим викликом для України і українців чи зможуть українці вистояти у тривалі сильні морози з вимкненнями електроенергії та теплопостачання? Більшість зими (і хочеться сподіватися основних морозів) позаду. Українці знову демонструють, що здатні виживати в найскладніших умовах. І не просто виживати, але й зберігати оптимізм і волю».
Паралельно посилюється юридична рамка оцінки цих ударів. Служба безпеки України кваліфікувала атаки по енергетичній інфраструктурі посеред зими як злочини проти людяності. Речник СБУ Артем Дехтяренко в січні заявив: «Удари по енергетиці є послідовною політикою Кремля, спрямованою на знищення українського народу» та мають ознаки злочинів проти людяності. Міністр Шмигаль минулого тижня говорив про «зимовий геноцид», наголошуючи, що удари наносять так, аби люди у люті морози залишалися без світла, тепла і води. МЗС України також називало цю стратегію «актом геноциду». У цьому ж контексті згадується, що Міжнародний кримінальний суд видав чотири ордери на арешт у справах, пов’язаних з атаками Росії на енергетичну інфраструктуру України, які відбуваються щозими з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.
Синоптики очікують, що люта холоднеча почне відступати в середині цього тижня. Українські прогнози говорять про завершення періоду найсильніших морозів після ночей, коли температура сягала 20 градусів морозу, а в деяких районах півночі навіть 22 і 25 градусів нижче нуля. Відома синоптик Наталія Діденко описала цю зміну емоційно й образно: «Схоже, що найближча ніч в Україні завершить нарешті період лютої холоднечі. Сильні морози видихаються під невблаганним і прекрасним атмосферним прогресом». За прогнозами, 10 лютого вночі температура становитиме12-20, на півночі до мінус 22, а далі морози поступово відступатимуть. Вдень у вівторок у більшості областей очікується -4-11, на півдні та заході мінус 2-4, на Закарпатті до +2. Після цього має прийти відчутніше потепління. Діденко підсумувала: «І хоча ще, звісно, будуть коливання холоду, зима не закінчилася, проте маємо чудовий прогноз на чудовий синоптичний результат: ми протрималися, антициклон руйнується, сильні морози розчиняються від страху і від однієї думки, що після лютого прийде березень».
Однак потепління не скасовує того, що енергетика працює в умовах постійного ризику. Після попередніх атак в українській енергетиці діє режим надзвичайної ситуації. Російська сторона через заяву Сергія Лаврова 5 лютого намагається перекласти відповідальність, стверджуючи, що нібито Україна першою почала бити по енергетичній інфраструктурі Росії. Але загальна картина, яку бачить Україна всередині країни і яку фіксують державні інституції, зводиться до іншого: удари по теплу й світлу посеред лютої зими є спробою змусити людей зробити політичний вибір під тиском фізичного виживання. Ця зима стала демонстрацією того, що вразити електромережу не те саме, що зламати суспільство. Коли 80 тисяч людей у Нововолинську залишаються без світла, а місто тримає критичну інфраструктуру на генераторах, це не романтика і не символіка. Це важка рутина війни, де виживання складається з дрібних практичних рішень, дисципліни й взаємної підтримки. І саме на цьому рівні російська стратегія стикається з тим, чого не враховує: навіть найсуворіші морози не гарантують капітуляції, якщо суспільство розуміє, хто і навіщо створює цей холод.
About the Author
