Ринок сільськогосподарської землі в Україні 2026: ціни, дохідність та нові правила для інвесторів
«Час для дій» проаналізував тенденції розвитку ринку сільськогосподарської землі та оцінив, чи можна говорити про його перехід до системної інвестиційної моделі.
Після запуску земельної реформи у 2021 році ринок поступово вийшов із початкової фази формування. Розширення кола учасників, поява юридичних осіб серед покупців та накопичення статистики угод створили передумови для більш передбачуваної структури. Земля перестала бути виключно соціально чутливим активом і дедалі більше розглядається як інвестиційний інструмент.
Станом на початок 2026 року ринок залишається активним, але демонструє зміну поведінки учасників. Упродовж 2025 року кількість угод і загальна площа проданих ділянок скоротилися. Це свідчить про обережніший підхід інвесторів та відбір більш якісних активів. Одночасно середня ціна гектара зростала майже щомісяця. Така динаміка означає, що попит не зник, а перейшов у більш вибіркову фазу. Зменшення кількості операцій при зростанні ціни може вказувати на концентрацію ринку навколо професійних гравців. Поступово формується інша структура угод менш фрагментована, більш підготовлена юридично та фінансово. Це сигнал про перехід від етапу первинного накопичення активів до етапу їх системного управління.
Важливою тенденцією стає консолідація земельних масивів. Фрагментована модель, що залишилася у спадок після паювання, поступово поступається об’єднанню ділянок у більші масиви. Такий підхід підвищує операційну ефективність, спрощує логістику та робить грошові потоки більш прогнозованими. Для інвестора це означає зниження управлінських витрат і кращу контрольованість активу.
Сільськогосподарська земля поєднує кілька характеристик, які традиційно розглядаються як фундаментальні: обмежена пропозиція, базова економічна цінність та здатність зберігати купівельну спроможність капіталу. Водночас цей актив не є безризиковим. Його вартість залежить від регіону, якості ґрунтів, логістики, структури орендарів і рівня консолідації. Регіональна диференціація дедалі більше впливає на ціну, змушуючи інвесторів відмовлятися від універсальних рішень на користь точкових стратегій. Типова дохідність операцій за останні роки оцінюється в межах 10–17% річних. За позитивного сценарію безпеки потенціал зростання може сягати 17–25% на рік. Такі показники роблять землю конкурентною порівняно з іншими класами активів, але вони залежать від макроекономічної стабільності, безпекової ситуації та доступу до фінансування. Окремо варто відзначити зростання частки структурованих угод. Поступово з’являються стандартизовані підходи до оцінки, управління та фінансування земельних активів. Це підвищує прозорість ринку та відкриває можливості для інституційних інвесторів, які орієнтуються на довгострокові портфельні стратегії.
Допуск юридичних осіб до купівлі землі став важливим етапом розвитку. Це розширило коло покупців, підвищило ліквідність і сприяло формуванню більш об’єктивних ринкових цін. Для великих гравців з’явилася можливість масштабування стратегій, що раніше було обмежено законодавчо. Поступове зростання конкуренції за якісні ділянки, впровадження нових технологій в агровиробництві та покращення управління активами безпосередньо впливають на ринкову вартість землі. Усе це формує підґрунтя для переходу від фази очікувань до фази системних рішень. Ринок сільськогосподарської землі в Україні не є завершеною моделлю, але він уже демонструє ознаки структурного розвитку. Земля дедалі частіше розглядається як довгостроковий інструмент збереження та примноження капіталу. Подальша динаміка залежатиме від безпекових факторів, стабільності правил гри та здатності учасників діяти стратегічно, а не ситуативно.













