Посівна 2026 в Україні: дефіцит добрив, погодні ризики та тиск на врожай зернових
«Час для дій» проаналізував очікування щодо посівної кампанії 2026 року та фактори, які визначатимуть її результат. Ситуація формується під впливом трьох ключових обмежень стану озимих після зими, гострого дефіциту мінеральних добрив та проблем із логістикою й експортом.
Погодні умови стали першим серйозним випробуванням. Вихід озимих із зимівлі залишається невизначеним. Частина посівів озимого ріпаку перебуває у зоні ризику через слабкий сніговий покрив у південних регіонах. Повідомляється про пошкодження центрального пагона, що означає потенційну втрату частини площ. До третини посівів ріпаку можуть опинитися під загрозою. Загальна площа озимого ріпаку становить близько 1,1 млн гектарів. Якщо рослини збережуться частково, господарства можуть залишити посіви, провести підживлення і оцінювати ситуацію далі. Пересів є дорожчим варіантом, тому рішення прийматимуть з огляду на економіку кожного поля. Озима пшениця також стикається з ризиками. У південних областях спостерігається притерта льодова кірка, яка обмежує доступ повітря до рослин. Відлиги з нічними заморозками підсилюють навантаження на посіви. Попри ці виклики, значних структурних змін у посівних площах не прогнозується. Можливі локальні коригування у випадку втрати окремих культур. У разі загибелі ріпаку або ячменю їх можуть замінити кукурудзою, соєю чи соняшником. Ярий ріпак, хоча і присутній у структурі, залишається менш поширеним через вищу ризикованість порівняно з озимим.
Найбільшим системним викликом залишається дефіцит аміачної селітри. За оцінками ринку, нестача може сягати до 70% від потреби. Вітчизняні хімічні підприємства працюють в умовах енергетичної кризи, високої вартості природного газу та його обмежених обсягів. Імпорт у великотоннажних партіях через глибоководні порти заборонений з міркувань безпеки. Павло Коваль зазначив:
“За оцінками ринку, дефіцит аміачної селітри оцінюється до 70% від потреби. Вітчизняні хімічні комплекси не встигають виробляти через енергетичну кризу, високу вартість природного газу і його незначну кількість. А імпорт у нас закритий для аміачної селітри у корабельних партіях”.
Відсутність достатнього підживлення може призвести до втрати врожаю зернових у межах до 10% і більше. Альтернативою може стати вапнякова селітра, яка не є вибухонебезпечною і може імпортуватися. Проте її доступність на міжнародному ринку залишається відкритим питанням, а час для рішень обмежений.
Прогнозований врожай зернових у 2026 році оцінюється орієнтовно на рівні 50 млн тонн. Для порівняння, у 2025 році зібрано 57,6 млн тонн. Навіть за складних умов очікується близько 20 млн тонн пшениці. Якщо 8–10 млн тонн становитиме продовольча пшениця, цього обсягу достатньо для внутрішніх потреб на кілька років. Отже, продовольча безпека наразі не перебуває під прямою загрозою. Натомість зростає економічний тиск. Експорт пшениці на внутрішньому ринку відстає на 25–30% порівняно з минулим роком. Станом на початок грудня відставання сягало 35%, попри схожий валовий збір. Це формує надлишкову пропозицію та тисне на внутрішні ціни. Павло Коваль пояснив:
“Тобто ми відстаємо по тоннажу, і це тисне на ціни всередині країни”.
Ситуацію ускладнюють зростання витрат на логістику, фрахт і страхування. Переміщення продукції всередині країни дорожчає через нестачу персоналу і транспорту. Водночас Росія демпінгує ціни на зернову групу у Чорноморському регіоні, що обмежує конкурентні можливості українських експортерів.
Найбільш уразливими залишаються мікро-, малі та середні виробники. Обмежені складські можливості змушують їх швидше продавати збіжжя, навіть у несприятливих цінових умовах. Зберігання продукції також несе безпекові ризики через удари по інфраструктурі. За оцінкою Коваля, у 2026 році буде засіяно близько 22–22,5 млн гектарів, що співставно з попереднім роком. У 2025 році загальна посівна площа перевищувала 23 млн гектарів. Масштаб виробництва зберігається, але його економічна ефективність знижується.
Національний банк України у січневому інфляційному звіті знизив прогноз виробництва олійних культур на 2026 рік до 20,9 млн тонн. У документі зазначено, що виробництво олійних культур помірно зростатиме у 2026–2028 роках до 22 млн тонн наприкінці прогнозного періоду, однак його стримуватимуть кліматичні зміни у південних регіонах, наслідки руйнування Каховської ГЕС та безпекові ризики. Агропромисловий комплекс забезпечує до 55% українського експорту, а валютна виручка галузі перевищила 22 млрд доларів у 2025 році. Тому навіть помірне зниження врожаю або прибутковості безпосередньо впливатиме на макрофінансову стабільність.
Посівна кампанія 2026 року не виглядає критичною з точки зору обсягів виробництва, однак поєднання погодних ризиків, дефіциту добрив і логістичних обмежень формує серйозний тиск на економіку агросектору. Основний виклик полягає не у фізичній нестачі зерна, а у зниженні рентабельності та інвестиційної стійкості галузі в маркетинговому році 2026/2027.
About the Author
Читати також:
Банківський сектор під тиском податків: як надприбутки і фіскальна політика змінюють фінанси України 
Банківський сектор України: зростання попри податковий тиск і воєнну економіку 
Нафтовий ринок входить у фазу тиску, український паливний сектор утримує рівновагу 
Великий бізнес під тиском: як податкове навантаження та тарифи змінюють економіку України
