Після тимчасового захисту в ЄС: що зміниться для українців і які гарантії залишаться для вразливих груп
Понад чотири з половиною мільйони українців перебувають у країнах Європейського Союзу під тимчасовим захистом. Для більшості з них п’ятий рік проживання у ЄС стане точкою переходу в нову правову реальність. Завершення дії директиви про тимчасовий захист не означає автоматичної втрати статусу, але й не гарантує автоматичного права на постійне проживання. ЄС переходить від режиму екстреної підтримки до етапу інституційного врегулювання.
Основний сценарій, який зараз реалізують держави-члени, переведення українців на національні дозволи на проживання. Єдиної європейської моделі не ухвалено. Чинний режим довгострокового проживання не дозволяє автоматично зараховувати роки, проведені під тимчасовим захистом, до п’ятирічного строку, необхідного для отримання статусу довгострокового резидента ЄС. Тому питання обліку часу перебування вирішується в межах національного законодавства і може суттєво відрізнятися залежно від країни. Частина урядів уже адаптує правила. Польща оголосила про комплексне рішення щодо переведення сотень тисяч українців на польські дозволи на проживання. В інших державах тривають зміни, зокрема перегляд зарплатних порогів для тих, хто працює. Норми, розраховані на нових мігрантів, часто передбачають високі вимоги до доходу. Для осіб, які вже кілька років живуть і працюють у країні під тимчасовим захистом, ці пороги коригують, щоб дозволити перехід на стабільніший правовий статус.
Вразливі групи мають окремий підхід. Рекомендації Ради ЄС передбачають можливість збереження умов, близьких до тимчасового захисту, навіть після завершення дії директиви. Йдеться про літніх людей, осіб з інвалідністю, неповнолітніх без супроводу, багатодітні родини та тих, хто з об’єктивних причин не може повернутися. Держави-члени погодилися забезпечувати таким особам легальне перебування і базову підтримку до моменту, коли повернення стане безпечним і можливим. Якщо ж особа може подорожувати, але залишається вразливою, підтримка має тривати доти, доки Україна не зможе гарантувати відповідні умови. Питання соціальних виплат залишається компетенцією національних урядів. У деяких країнах ведуться дискусії про скорочення допомоги, однак судова практика демонструє, що права українців на дитячі виплати або додаткову підтримку для осіб з інвалідністю можуть бути захищені на рівні національних судів. Загальний курс ЄС полягає в поступовому переході від наративу надзвичайного захисту до моделі інтеграції, де українців дедалі більше розглядають як частину ринку праці та суспільства приймаючих країн.
Економічні показники свідчать про зростаючий внесок українців у бюджети окремих держав. У Чехії у першій половині 2025 року податкові надходження від українців у розмірі 15 млрд крон перевищили витрати на допомогу, які становили 7,6 млрд крон. У Польщі міграція з України, за оцінками, могла сприяти щорічному зростанню ВВП від 0,5% до 2,4%, а податкові та страхові внески українців оцінюються приблизно у 15 млрд злотих проти менш ніж 3 млрд злотих виплат за програмою сімейної підтримки. У деяких країнах рівень зайнятості українців уже наближається до показників громадян.
Актуально
Окремим фактором стала зміна українського законодавства, яка дозволила виїзд чоловікам віком 18–22 років. Після цього частка дорослих чоловіків серед отримувачів тимчасового захисту різко зросла восени 2025 року до майже половини всіх нових рішень. Пізніше ця динаміка стабілізувалася. У межах чинних правил особи, які підпадають під директиву, мають однакові права на захист незалежно від статі чи віку.
ЄС декларує «подвійний підхід»: інтеграція в приймаючих країнах не виключає майбутнього повернення. Більшість українців не готові ухвалювати остаточне рішення в умовах війни. Паралельно готується механізм добровільного повернення та відновлення, орієнтований на підтримку місцевих громад в Україні, а не індивідуальні грошові виплати. Запускаються «Хаби єдності» в європейських містах як інформаційні центри для тих, хто розглядає повернення або прагне зберігати тісний зв’язок з Україною. Важливим кроком з боку України стало законодавче дозволення подвійного громадянства, що визнає тривалу присутність діаспори за кордоном.
Завершення тимчасового захисту не означає одномоментного розриву. Проте автоматичного шляху до постійного проживання на рівні всього ЄС не передбачено. Правила визначатимуться національними законами, і саме від швидкості їх адаптації залежатиме стабільність для мільйонів людей. Європейський Союз переходить від кризового реагування до довгострокового врегулювання, у якому інтеграція, економічний внесок і можливість майбутнього повернення мають співіснувати без примусу до остаточного вибору.













