«Брудна бомба» як інструмент тиску: навіщо Росія знову розганяє ядерну тему
Час для дій розібрався, чому Росія знову повернулася до заяв про нібито “брудну бомбу” в Україні та які політичні завдання стоять за цією інформаційною кампанією. Йдеться не про безпекову реальність, а про переговорну тактику і спробу змінити порядок денний.
Російська розвідка заявляє про нібито плани України отримати “ядерний компонент” за підтримки Великої Британії та Франції. Далі тезу підхоплюють представники адміністрації президента РФ, уряду, МЗС, звучать погрози застосування нестратегічної ядерної зброї, натяки на “пряме зіткнення ядерних держав”. У публічному просторі формується відчуття небезпечної ескалації. Подібна схема вже застосовувалася раніше. Спочатку гучне звинувачення без доказів. Потім його багаторазове повторення різними спікерами. Після цього вимушена реакція інших держав. У результаті обговорюється не джерело агресії, а вигадана загроза. Цього разу історія з’явилася у період активних міжнародних дискусій щодо гарантій безпеки для України та переговорних процесів між Росією і США. Саме тому вибір формулювань і адресатів виглядає продуманим.
Звинувачення на адресу Лондона і Парижа не випадкові. Велика Британія та Франція відіграють провідну роль у дискусіях про безпекові гарантії для України. Водночас Москва просуває ідею, що ядерний потенціал цих країн має враховуватися у майбутніх домовленостях між Росією та США. У такій конфігурації звинувачення у “допомозі” Україні може стати додатковим аргументом у переговорах. Кремль намагається розширити предмет розмови, вмонтувати до нього нові вимоги та змінити рамку діалогу. Чим ширший порядок денний, тим більше простору для торгу. Особливо це актуально на тлі завершення дії договору про стратегічні наступальні озброєння та пошуку нових формул контролю над ядерними арсеналами. Ядерна риторика в такому випадку працює як важіль впливу.
Аналітики Інституту вивчення війни зазначають, що подібні заяви можуть бути спрямовані на зрив домовленостей про гарантії безпеки для України. Логіка проста: якщо у дискусію вводиться слово “ядерний”, частина політичних гравців обирає обережність. Кремль розраховує на страх ескалації між ядерними державами. Така атмосфера може стримувати окремі столиці від активних рішень або змушувати шукати компроміси там, де раніше позиція була чіткішою.
Ще одне завдання формування інформаційного поля, у якому звинувачення можуть бути використані пізніше. Раніше подібні заяви вже зривали дискусії на Заході про підтримку України та створювали умови для сценаріїв, коли Росія намагалася підкріпити свої слова діями, які потім приписувала іншій стороні. Тому насторожує і паралельна риторика про “захист” енергетичної інфраструктури від потенційних “українських атак” у третіх країнах. Так формується картинка загрози, навіть якщо вона не має доказів. Повторювана теза поступово перетворюється на інформаційний фон, до якого можна апелювати у разі будь-якої події.
Міжнародна реакція демонструє головне: доказової бази немає. Велика Британія і Франція змушені публічно спростовувати звинувачення. Китай заявляє, що не має інформації про нібито передачу ядерної зброї Україні та наголошує на необхідності дотримання зобов’язань щодо нерозповсюдження. Однак для Кремля доказів зазвичай і не потрібно. Важливий сам процес щоб тема жила, множилася у коментарях, переходила у дипломатичні дискусії і створювала інформаційне перевантаження. У такій атмосфері легше просувати власні умови та вимагати поступок. Поки обговорюється вигадана “брудна бомба”, на другий план відходять реальні наслідки війни удари по цивільній інфраструктурі та гуманітарна ситуація.
Ця історія показує, що ядерний шантаж для Росії давно перестав бути крайнім засобом. Це робочий інструмент. Його використовують, коли потрібно збити темп міжнародних дискусій, злякати партнерів України, підмінити предмет переговорів і нав’язати гру за власними правилами. Якщо кампанія розгортається синхронно і з участю багатьох спікерів, це означає, що вона має конкретну політичну мету. Розрахунок робиться на втому партнерів, зниження готовності до рішучих рішень і поступове зміщення рамки розмови. Історія з “брудною бомбою” не підтверджена фактами. Проте вона виконує функцію тиску. Саме в цьому і полягає її реальне значення.
About the Author
