Після смерті Хаменеї хто стане новим верховним лідером Ірану і чи витримає система влади
Смерть верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї стала подією, що миттєво змінила баланс сил у регіоні. Для держави, де одна особа поєднує функції духовного авторитета і фактичного глави держави, вакуум на найвищому рівні означає не лише кадрову зміну, а й випробування самої політичної моделі.
Час для дій розібрався, як влаштована система спадкоємності в Ісламській Республіці та хто може стати третім верховним лідером країни.
Після Ісламської революції 1979 року верховний лідер отримав виняткові повноваження. Він контролює збройні сили, впливає на зовнішню політику, ядерну програму та ключові державні рішення. У цій моделі президент і парламент мають важливі, але підпорядковані функції. Смерть людини, яка концентрувала в собі ці повноваження, неминуче створює ризик дестабілізації. Особливо в умовах зовнішнього тиску та військових ударів.
Формальна процедура
Конституція Ірану передбачає механізм спадкоємності. Відповідальність за обрання нового верховного лідера покладена на Раду експертів орган із 88 членів, яких обирають на виборах. Переважну більшість становлять консервативні богослови.
У разі вакантності посади управління країною тимчасово переходить до перехідної ради. До її складу входять президент Масуд Пезешкіан, голова судової влади Голямгосейн Мохсені-Еджеї та третій член, якого визначає Рада доцільності. 1 березня було оголошено, що цю роль виконуватиме Аліреза Арафі.
Аліреза Арафі як перший сигнал
Арафі – духовна особа, яку вважали близькою до Хаменеї. Він обіймає посаду одного з двох заступників голови Ради експертів і очолює систему духовних семінарій країни. Його включення до перехідної ради свідчить про прагнення забезпечити релігійну легітимність перехідного періоду.
Водночас це не означає автоматичного призначення на посаду верховного лідера. Формально Рада експертів має обрати наступника. Проте практика іранської політики свідчить, що рішення формується в межах вузького кола впливових осіб.
Після Раїсі баланс порушено
Ще до нинішніх подій покійного президента Ебрагіма Раїсі вважали протеже Хаменеї та можливим спадкоємцем. Його загибель у травні 2024 року внаслідок падіння гелікоптера суттєво змінила розклад. Сценарій підготовленого переходу влади зруйнувався.
Після цього питання наступництва стало відкритим. Серед можливих фігур називають Садека Ларіджані впливового консерватора, який має позиції як у Раді доцільності, так і в Раді вартових. Його просування розглядали як спробу посилити консервативний блок і витіснити поміркованих політиків.
Фактор родини і силових структур
Окремим чинником залишається Моджтаба Хаменеї, син покійного лідера. Під час протестів 2009 року ширилися припущення про його можливу роль у майбутньому переході влади. Його зв’язки з Корпусом вартових Ісламської революції надавали йому неформальної ваги.
Однак після загострення публічної дискусії один із впливових членів Ради експертів заявив, що Хаменеї виступав проти спадкової передачі влади. Це зменшило ймовірність такого сценарію.
Корпус вартових Ісламської революції залишається ключовим гравцем. Організація має значний вплив у військовій, політичній та економічній сферах. В умовах зовнішніх ударів і можливих втрат серед високопоставлених командирів КВІР зацікавлений у збереженні стабільності та власних позицій. Без його згоди рішення про наступника навряд чи буде стійким.
Тиск ззовні і реакція всередині
Американські посадовці відкрито закликають до зміни режиму. Ізраїльські та американські удари посилили напругу. Це створює додатковий виклик для нової конфігурації влади.
Водночас реакція всередині країни неоднорідна. Офіційна жалоба супроводжується протестами, а частина іранців, як у самій країні, так і за кордоном, сприймає подію як шанс на зміни.
Чи витримає система
Формально механізм спадкоємності існує. Рада експертів має обрати нового верховного лідера, а перехідна рада забезпечує безперервність управління. Проте реальний процес визначатиметься співвідношенням сил між релігійною верхівкою, консервативними політичними групами та силовими структурами.
Наступні тижні стануть випробуванням для іранської моделі влади. Від того, чи зможе система швидко сформувати консолідоване керівництво, залежить не лише внутрішня стабільність Ірану, а й безпека всього регіону.












