Чому Росія масовано атакує енергетику України — і як це впливає на цивільних
У ніч на 21 червня 2025 року Росія завдала чергового масованого удару по енергетичній інфраструктурі України. Основний удар припав на Полтавщину зокрема на Кременчуцький район. Понад 280 засобів ураження дрони-камікадзе, ракети «Кинджал» і «Калібр» летіли одночасно по різних регіонах. ППО спрацювала ефективно, але навіть одне влучання – це знеструмлені будинки, перебої з водою, страх і темрява.
Удар по енергетиці це не просто черговий обстріл. Це стратегія.
Чому саме енергетика?
У сучасній війні не завжди потрібно захоплювати територію, щоб контролювати ситуацію. Достатньо зруйнувати те, що тримає життя: електрику, воду, зв’язок, тепло. Відключення світла це не лише незручність. Це зупинка насосних станцій, лікарень, транспорту. Це вразливість тилу.
Саме тому Росія ще з 2022 року системно атакує об’єкти критичної інфраструктури. Зокрема ТЕС, ГЕС, високовольтні підстанції, магістральні ЛЕП. У 2024–2025 роках таких атак було понад 400. Найбільше постраждали об’єкти у Дніпропетровській, Київській, Харківській, Запорізькій та Полтавській областях.
Кожен удар це не лише спроба зламати енергосистему. Це метод деморалізації. Спонукання до страху, втоми, зневіри. Особливо напередодні зими, коли тепло буквально питання життя.
Що сталося в Кременчуці
Ніч із 20 на 21 червня стала однією з найгарячіших за останні тижні. За офіційними даними Повітряних Сил, у небі одночасно було понад 280 засобів ураження. У Кременчуцькому районі зафіксовано влучання в енергетичні об’єкти постраждали лінії електропередач, виникли пожежі. Один цивільний зазнав травм.
Хоча більшість ракет було збито, навіть уламки несуть загрозу пробивають дахи, руйнують обладнання, спричиняють короткі замикання. Пожежникам і енергетикам доводиться одночасно гасити вогонь, лагодити мережі й забезпечувати резервне живлення для критичних установ.
Що кажуть міжнародні партнери
Удар по цивільній інфраструктурі це пряме порушення Женевських конвенцій. ООН і ВООЗ регулярно заявляють: атаки на енергетичні об’єкти в мирних містах це не просто жорстокість. Це потенційний воєнний злочин.
Європейський Союз та США закликають посилити постачання засобів ППО саме для захисту критичної інфраструктури. Йдеться не лише про Patriot чи IRIS-T важливими є і короткодіючі системи, які можна розміщувати навколо підстанцій чи ТЕС.
Водночас, у кулуарах НАТО лунає все більше голосів, що ці удари частина довгострокової стратегії Росії. Не тимчасова тактика, а цілеспрямоване знищення тилової стабільності.
Наслідки, які відчуваємо всі
У липні 2023 року на Київщині після обстрілу люди тиждень жили без світла та води. У березні 2024 року в Харкові зупинилась робота трамваїв і частини лікарень. У квітні цього року у Запорізькій області через удар по підстанції на кілька діб припинилося централізоване теплопостачання.
Ці приклади не одиничні. І щоразу відновлення вимагає колосальних зусиль не лише фінансових, а й людських. Працюють ремонтники, інженери, добровольці. Часто під обстрілами. І все це в тилу. Далеко від фронту, але в зоні постійного ризику.
Актуально
Що далі?
Україна потребує не лише ППО, а й системного захисту енергетики:
- Резервні джерела живлення для лікарень і критичної інфраструктури.
- Підземні або заглиблені трансформаторні станції.
- Прозора система пріоритетного захисту об’єктів.
- Міжнародна програма відновлення енергосектору не лише грошима, а й технологіями.
Також необхідне стратегічне планування бо удари не припиняться. І якщо зима 2024-2025 пройшла з втратами, але без катастрофи, наступна може бути ще складнішою.
Це не перший удар і не останній. Але кожен із них має нас навчити бути стійкими. Не лише завдяки ППО, а й завдяки системній підготовці, міжнародній координації, підтримці один одного. Росія намагається знищити українську енергетику, щоб зламати дух. Але вже третій рік ми доводимо: світло повертається. І не лише в розетках у головах і серцях.
Це енергетична війна. І ми в ній тримаємо лінію.
About the Author
