
Відновлення України: як Європа формує новий порядок підтримки і що змінюється для самої України
Липень 2025 року став для Києва і всієї країни моментом, який позначає не лише черговий етап у боротьбі за майбутнє, а й випробування на стійкість європейської солідарності. У Берліні пройшла велика Конференція з питань відновлення України подія, де обговорювали не лише мільярди, а й візію нової України, підходи до міжнародного партнерства і механізми, які мають забезпечити реальні зміни для кожного, хто живе на цій землі.
Володимир Зеленський, зустрічаючись із Урсулою фон дер Ляєн та Антоніу Коштою, подякував не формально, а з розумінням ціни підтримки. Європейська Комісія та Рада ЄС офіційно оголосили новий пакет допомоги на понад 2 мільярди євро. Сума сама по собі значна, але важливіше як ці кошти будуть використані. Йдеться не лише про фінансування проектів, а про залучення приватних і державних інвесторів, створення мультиплікатору для десятків мільярдів євро у відновлення й модернізацію країни.
Вперше йдеться про повноцінний європейський флагманський фонд реконструкції України, який реалізується разом із Європейським інвестиційним банком, Францією, Німеччиною, Італією та Польщею. Це вже не просто короткострокова допомога, а системна архітектура фінансування на роки вперед.
Євроінтеграція: переговори і реальність
Україна не відступає від курсу на ЄС. Після рішення Європейської ради про початок переговорів Київ заявляє: готовий відкрити всі переговорні кластери вже під час головування Данії в Раді ЄС. Проте реальність складніша через позицію Угорщини, яка продовжує блокувати процес. Це не технічна деталь, а серйозний політичний виклик, про який Зеленський говорить відкрито. Головування Данії це шанс, але шлях усе ще не прямий.
Окремий акцент цієї конференції 18-й пакет санкцій ЄС проти рф, який націлений на найчутливіші для Кремля сфери енергетику та фінанси. Лідери ЄС підкреслюють: нові обмеження готуються, їхня ефективність залежатиме від швидкості ухвалення і реальної жорсткості. Україна ж акцентує на необхідності не лише політичної, а й практичної підтримки санкційної політики.
На полях конференції Зеленський зустрівся з прем’єр-міністром Фінляндії Петтері Орпо. Теми перемовин не просто оборонна допомога чи гуманітарні проекти. Фінляндія виділяє окрему програму співпраці на 320 млн євро (2025-2028 роки), куди входить розвиток шкільного харчування, відновлення укриттів, освіта й підтримка місцевих громад. Окремо Фінляндія та Україна розгортають нову коаліцію цивільного захисту для модернізації укриттів.
У цих домовленостях видно інший рівень це вже не «пожертви» у відповідь на трагедію, а спільне проєктування безпечного, функціонального, людяного простору для українських дітей, учителів, родин.
Зеленський наголосив у Берліні, що Україна вже не може задовольнятися імпортом оборонної техніки. Мова про створення спільних підприємств, запуск власного виробництва дронів та іншої техніки разом із міжнародними партнерами. Підкреслюється: лише так можна швидко реагувати на зростання загрози російсько-іранських дронів і технологій.
Коаліція відбудови та питання заморожених активів рф
Одна з головних ідей Зеленського не просто об’єднати країни у «коаліцію відбудови», а й використати заморожені російські активи для фінансування нової України. Він говорить про необхідність системного підходу створення спеціального фонду, чіткої архітектури фінансування, прозорих критеріїв для партнерів. Тут акцент лише справжні друзі можуть брати участь у відбудові. Це не просто риторика: міжнародна спільнота дедалі частіше обговорює питання використання російських грошей, які вже арештовані на рахунках європейських та американських банків.
Відновлення України це не лише шанс для самої держави, а й для європейських компаній і суспільств, які отримують доступ до масштабних інвестицій, нових ринків і унікального досвіду. Зеленський наголошує: «План Маршалла» для України це не просто аналогія, це реальний проєкт для покоління, який може запустити хвилю економічного зростання і в самій Європі.
Ця конференція у Берліні не про політичні декларації чи красиві гасла. Це початок переходу від екстреної допомоги до системної співпраці, від розмов про відбудову до справжнього партнерства, у якому прозорість і стратегія важливі не менше за гроші. Вперше з початку повномасштабної війни йдеться про довгострокові інвестиції, реальне планування й нові механізми залучення світу.
У цій системі Україна стає не просто отримувачем допомоги, а активним гравцем і партнером. Від успішності цієї нової моделі залежить не лише відновлення міст і громад, а й здатність країни жити безпечно й гідно тут і зараз, і у наступні десятиліття.














