Контрольований експорт зброї у 2026 році і що це означає для українського ВПК
Український військово-промисловий комплекс входить у 2026 рік у стані, який ще кілька років тому здавався неможливим. Галузь більше не бореться за виживання вона впирається у межі правил. Після стрімкого нарощування виробництва дронів, далекобійних систем і контрдронових рішень ключовим питанням стає не «чи можемо виробляти», а що робити з профіцитом, який з’явився без шкоди для фронту.
Саме тому експорт озброєння дедалі чіткіше окреслюється як один із головних пріоритетів для представників ВПК на 2026 рік. Йдеться не про зміну фокусу з війни на зовнішні ринки, а про спробу перевести надлишкові виробничі можливості в ресурс для посилення Сил оборони.
Профіцит без зради пріоритетів
Ключовий принцип, на якому наполягають виробники, звучить однозначно: експортуватися може лише підтверджений надлишок, без зменшення постачань для фронту. Цю позицію чітко сформулював виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко:
«Йдеться виключно про завантаження профіцитних ліній без зняття пріоритету фронту експортуватиметься лише підтверджений надлишок».
За даними галузевого опитування, 94,4% компаній підтримують відкриття контрольованого експорту. Це показник не політичної моди, а виробничої реальності. Частина ліній уже сьогодні здатна виробляти більше, ніж держава фізично встигає контрактувати в межах бюджету і процедур.
Якими бачать правила виробники
Головна проблема зараз відсутність зрозумілої та послідовної процедури. Саме тому фокус 2026 року, за словами Федірка, не на гучних контрактах, а на побудові чіткої архітектури рішень. Очікувана логіка виглядає так:
- перевірка виробника і конкретної номенклатури;
- міжвідомча оцінка;
- підтвердження профіциту;
- рішення про допуск до експорту;
- державні запобіжники через нагляд і контроль після поставки.
Окремо обговорюється фінансовий запобіжник у вигляді мита або збору з експорту. Його сенс не фіскальний, а стратегічний. «Профіцит конвертується в додаткові внутрішні контракти, а не “зникає” з війни», наголошує Федірко. Таким чином експорт не відтягує ресурс, а створює замкнений цикл фінансування оборони.
Чому реальні контракти не з’являться одразу
Попри готовність виробників і наявні контакти з партнерами, швидкого старту експорту не очікують навіть самі гравці ринку. Причини прагматичні і не залежать лише від України. Серед головних обмежень:
- дозвільний механізм всередині країни;
- цикли тестування і сертифікації на стороні партнерів;
- складні закупівельні процедури іноземних замовників.
Саме тому перші повноцінні експортні контракти виглядають реалістичними у другій половині 2026 року. До цього моменту компанії змушені готувати продукт під комплаєнс, проводити демонстрації, доводити документацію, сервіс, навчання персоналу, логістику запчастин і ремонтну підтримку.
Дрони як основа і далекобійність як тренд
Український ВПК за 2025 рік виготовив утричі більше безпілотників, ніж роком раніше. Держава зробила ставку на дрони як базовий інструмент війни, а далекобійність стала стратегічним пріоритетом. За словами Федірка:
- дрони різних типів стали основою оборонної індустрії;
- FPV і мультикоптери закривають щоденну тактичну роботу підрозділів;
- deep strike і mid-strike перейшли з експериментів у системну практику;
- контрдронові засоби зростають як окрема критична категорія.
Він підкреслює:
«Третя велика категорія, яка стабільно зростала весь рік, контрдронові засоби: перехоплювачі, РЕБ, сенсори, зв’язок і все, що підіймає ефективність прикриття об’єктів і зменшує витрату дорогих ракет ППО».
Очікування на наступний рік стримані, але чіткі. Тенденція не зміниться, проте вимоги стануть жорсткішими:
- захист каналів звʼязку;
- швидкі цикли апгрейдів під РЕБ;
- нові частотні профілі;
- інтеграція з розвідкою і наведенням.
Експорт перестає бути символом «виходу на ринки». Він стає індикатором того, чи здатна держава вибудувати складну систему контролю без шкоди для фронту.
Контрольований експорт озброєння у 2026 році це не про політику і не про заробітки. Це іспит на інституційну зрілість. Український ВПК уже довів, що може швидко нарощувати виробництво і адаптуватися до війни майбутнього. Тепер питання в іншому: чи зможе держава створити правила, які дозволять цьому потенціалу працювати на оборону, а не просто накопичуватися в цехах. Якщо ці правила з’являться, профіцит стане ресурсом. Якщо ні він залишиться втраченим часом у війні, де кожен місяць має значення.
About the Author
Читати також:
Експорт українського озброєння: реальні можливості, економічний ефект 
Чому експорт електроенергії з України неможливий: головні причини та офіційна позиція 
Двадцять років української банківської системи: кризи, трансформації та новий етап стабільності 
Інфраструктура для електротранспорту в Україні: стратегія, виклики та новий етап розвитку
