Переговори в Абу-Дабі: обмін полоненими, перемирʼя та війна, яка не зупинилася
Час для дій проаналізував перебіг тристоронніх консультацій в Абу-Дабі та публічні заяви сторін, які з’явилися за підсумками двох днів. Картина вийшла суперечливою: з одного боку організований переговорний процес і конкретний гуманітарний результат, з іншого атаки дронами тієї ж ночі та пряме визнання, що про закінчення війни не домовилися.
За словами секретаря РНБО Рустема Умєрова, робочий процес був побудований так, щоб сторони могли рухатися паралельними треками. У публічному описі це виглядало як три рівні роботи:
- безпосередні тристоронні консультації;
- робота в спеціалізованих групах;
- синхронізація позицій між учасниками.
Це важлива деталь, бо вона показує: переговори не зводилися до однієї зустрічі «великого столу», а розкладалися на тематичні вузли, де частину питань можна обговорювати технічно, без політичних декларацій.
Державний секретар США Марко Рубіо заявив про «скорочення списку відкритих питань між Україною і росією, які заважають досягненню мирної угоди». Окремо він пояснив, що прогрес може не бути публічним через чутливість процесу, і підкреслив, що США інвестують значні ресурси у спроби «досягти прориву». Ця теза про «список» важлива ще й тим, що Рубіо одразу окреслив межу оптимізму. З його слів, добра новина в тому, що перелік спірних пунктів зменшився, але, застереження звучить максимально прямо: “Погана новина полягає в тому, що ті питання, які залишилися, є найтяжчими, а війна тим часом триває”.
Що сторони назвали практичним результатом
Найбільш відчутний підсумок цих двох днів домовленість про обмін полоненими. Спецпосланник США на Близькому Сході Стів Віткофф повідомив: “Цей результат був досягнутий завдяки мирним переговорам, які були детальними та продуктивними. Обговорення триватимуть, і в найближчі тижні очікується подальший прогрес”. У його повідомленні йшлося про домовленість щодо обміну 314 полоненими.
Українська сторона у підсумковому комюніке Умєрова також підтвердила сам факт обміну, який відбувся 5 лютого, і назвала свій показник повернення: Україна повернула 157 полонених військових та цивільних. У цьому ж повідомленні є ще один показовий акцент: делегації «планують продовжити тристоронні зустрічі найближчим часом» і висловили вдячність ОАЕ за організацію переговорів. Важливо не змішувати ці два блоки інформації. Публічно прозвучали різні цифри, і це створює поле для непотрібних домислів. Єдине, що можна сказати обережно й коректно на наявних даних: обмін відбувся, а цифри з’явилися в заявах різних сторін і в різних формулюваннях.
Поки делегації працювали в Абу-Дабі, в Україні тривала війна в її щоденному вимірі. В ніч на 5 лютого росія атакувала дронами українські міста. У Києві уламками пошкодило фасад дитячого садочка та офісної будівлі. Наразі відомо про двох постраждалих жінок. Зведення по столиці виглядало так:
- дві постраждалі у столиці: одну жінку госпіталізували, ще одній надали допомогу на місці;
- у Солом’янському районі вибиті вікна, пошкоджені фасади та припарковані автомобілі, без пожежі;
- уламки впали біля торговельного центру, а за іншою адресою пошкоджені фасади та вибило вікна в дитячому садочку та житловому будинку;
- у Шевченківському районі уламки впали на дах чотириповерхової офісної будівлі сталося загоряння покрівлі;
- у Дарницькому районі падіння уламків біля кафе в житловому будинку без пошкоджень будівлі;
- в Оболонському районі падіння уламків на стоянку і загоряння автомобілів.
Паралельно із цими подіями Зеленський сказав, яка різко «приземляє» будь-які завищені очікування: “Раз звучить зараз тривога, це говорить про те, що про закінчення війни і не домовилися. Я думаю, нам це з вами зрозуміло.” Це не емоційний коментар. Це політична рамка: переговори не стали стоп-краном для бойових дій, принаймні на цих датах. Тому розмови про «швидкі результати» неминуче впираються в реальність сирен і падіння уламків.
Про що говорили в Абу-Дабі: перемир’я і контроль припинення вогню
У підсумковому комюніке Рустем Умєров описав зміст переговорів більш предметно. За його словами, протягом двох днів сторони обговорили методи запровадження перемир’я та моніторинг припинення бойових дій. Формулювання звучить так:
“Протягом двох днів делегації провели широкі обговорення решти невирішених питань, зокрема методів упровадження перемирʼя та моніторингу припинення воєнних дій”.
Це один із найважливіших маркерів усієї історії. Тема перемир’я без механізму контролю порожня декларація. Якщо сторони справді перейшли до обговорення моніторингу, значить вони хоча б торкнулися питання, яке завжди стає критичним: хто фіксує порушення, за якими правилами, і що відбувається після фіксації. Деталей публічно немає, але сама постановка питання показує, що переговори вийшли за межі загальних заяв.
Чому з’являється так мало публічних деталей?
Американська лінія пояснення «чутливість процесу» та непублічність частини прогресу. Українська схожа. Зеленський сказав: “Вважають, що інформація дуже сенситивна. Хочуть приїхати і мені доповісти детально. Тоді я буду вже з вами комунікувати, розуміючи, де ми знаходимось.” Одночасно він визнав, що делегації «говорили про все», і додав: “Важливо, що процес іде, хочеться швидших результатів.” Це, мабуть, найбільш чесний опис ситуації, яку бачить суспільство: щось рухається, але швидкість не відповідає очікуванням країни, яка живе під атаками.
За словами Зеленського, наступна зустріч буде: “Що стосується наступної зустрічі, так, вона буде. Домовились, що буде наступна зустріч найближчим часом”. Наступні зустрічі можливо пройдуть у США. Це не гарантія результату, але це означає, що сторони не розійшлися зі зламаним каналом. Після двох днів вони зафіксували принаймні одну домовленість, яка реалізувалася, і погодилися продовжувати зустрічі.
Що це означає для України вже зараз
На рівні фактів, які підтверджені публічними заявами, картина така:
- переговори тривали два дні, включали тристоронні консультації та роботу в групах;
- предметно обговорювали перемир’я та моніторинг припинення бойових дій;
- відбувся обмін полоненими;
- війна не зробила паузи, і вночі 5 лютого Київ зазнав атаки з постраждалими та руйнуваннями;
- сторони готують наступну зустріч.
Питання, яке лишається відкритим і яке має право ставити суспільство: як довго дипломатичні зустрічі можуть співіснувати з ударами по містах без втрати довіри до самого процесу, і що саме має змінитися, щоб слова про «методи запровадження перемир’я» перестали бути лише пунктом переговорного порядку денного.
About the Author
Читати також:
Переговори в Абу-Дабі, що відомо на цей момент і що насправді обговорюють сторони 
Переговори в Стамбулі: чому третій раунд не про мир, а про обмін сигналами 
Стамбул: переговори чи капітуляція? Що насправді відбувається і що вимагає Росія 
Переговори, що розділили Захід: Трамп, санкції і нова стратегія війни
