Цифрова медицина в Україні: як ЕСОЗ змінює систему охорони здоров’я

4.3/5 – 47 голосів

Час для дій проаналізував, як за роки медичної реформи та повномасштабної війни в Україні сформувалася електронна система охорони здоров’я (ЕСОЗ), які реальні зміни вона принесла пацієнтам, лікарям і державі, і чому цифровізація медицини стала не просто реформою, а питанням стійкості системи в умовах кризи.

З початком медичної реформи Україна взяла курс на цифрову трансформацію медицини, яка поступово переросла у складну екосистему електронної охорони здоров’я. Сьогодні ЕСОЗ об’єднує масиви даних про понад 35 мільйонів пацієнтів, медичні заклади, реєстри, ІТ-системи та цифрові сервіси. Важливо, що цей процес не зупинився навіть після початку повномасштабної війни. Навпаки, саме війна оголила критичну потребу в централізованих даних, швидкому доступі до інформації та депаперизації.

Олександр Ємець, керівник ДП «Електронне здоров’я», прямо зазначає, що українська ЕСОЗ розбудовується «силами багатьох учасників як в підпорядкуванні держави, так і громадськими організаціями», а її розвиток триває навіть у найскладніших умовах. Це принципова відмінність від багатьох реформ мирного часу, які зупиняються при першій кризі.

Одним із ключових зрушень стала систематизація та централізація медичної інформації. За останні роки в Україні з’явилася ціла мережа електронних реєстрів і систем, дев’ять з яких адмініструє саме ДП «Електронне здоров’я». Серед них Електронна система охорони здоров’я (ЕСОЗ), яка є однією з найнавантаженіших державних ІТ-систем і містить медичні дані десятків мільйонів громадян. Поруч з нею працюють електронні черги на ендопротезування, система оцінювання функціонування особи, рейтинговий розподіл в інтернатуру, платформа безперервного професійного розвитку, державні реєстри медвиробів і дезінфекційних засобів, а також системи, що лише впроваджуються, зокрема е-Кров.

Окремо функціонують системи, які адмініструють інші державні підприємства: e-Stock, MedData, система моніторингу соціально значущих хвороб, ЕСЕН, ЄДІСТ, ЕЛІССЗ. Разом вони формують каркас цифрової медицини, де дані перестають бути фрагментованими й починають працювати як єдине ціле.

На цьому тлі особливо важливим є державно-приватне партнерство, без якого масштабування eHealth було б неможливим. ЕСОЗ побудована як двокомпонентна система: держава відповідає за центральну базу даних, нормативну базу, політику та безпеку, а приватні медичні інформаційні системи забезпечують функціональність і сервіси для лікарів та пацієнтів. Система обробляє близько 1800 запитів за секунду, має обсяг даних приблизно 600 терабайтів, об’єднує 37 медичних інформаційних систем, у ній працюють 400 тисяч медпрацівників, зареєстровано 27 тисяч медзакладів і майже 19 тисяч аптек, а кількість електронних записів перевищує 4,6 мільярда.

Ємець наголошує, що ЕСОЗ відносно молода система, їй лише сім років, але за цей час вона пройшла шлях, який у деяких європейських країнах тривав десятиліттями. Водночас він визнає різницю між Україною та країнами ЄС: у Франції та Італії значно краще розвинені пацієнтські кабінети та телемедицина, а деперсоналізовані дані активно використовують для аналітики та прогнозування.

Цифровізація торкнулася не лише центрального рівня, а й внутрішніх процесів медзакладів. Приклад «Охматдиту» показує, що депаперизація це не комфорт, а фактор виживання. Перехід на ERP-системи, електронний документообіг і інтегровані МІС дозволив лікарні зберегти всі дані навіть після ракетного удару у липні 2024 року. Керівництво точно знало, скільки пацієнтів перебуває на госпіталізації і куди їх евакуювали. Це яскравий приклад того, як цифрові рішення безпосередньо впливають на безпеку й управління кризами.

Водночас цифровізація відкриває нову площину контроль пацієнта над власною медичною інформацією. Сьогодні пацієнтські застосунки існують переважно на рівні окремих медичних інформаційних систем і не є повністю інтероперабельними. Ємець влучно порівнює це з банківськими застосунками, коли один додаток показує лише рахунки одного банку. У 2025 році запускається Особистий кабінет пацієнта на рівні центральної бази ЕСОЗ. На першому етапі він дозволить керувати персональними даними, а в перспективі має відкрити доступ і до медичних записів. Це створює новий рівень прозорості й потенційно запобігає фроду, коли в систему можуть бути внесені записи без фактичного звернення пацієнта.

Не менш важливою складовою є відкриті дані, які вже стали інструментом управлінських рішень. НСЗУ з 2019 року впроваджує дашборди, і сьогодні їх уже 35, а річна аудиторія перевищує 2 мільйони переглядів. На основі цих даних керівники закладів порівнюють показники, пацієнти знаходять лікарів і аптеки, а держава планує програму медичних гарантій. На базі відкритих наборів даних працюють чатботи, сервіси та застосунки, зокрема «Ліки.Контроль».

Окремим напрямом стає штучний інтелект у медицині. В Україні вже реалізуються державні пілоти, зокрема цифровий скринінг зору з використанням ШІ, де система CheckEye автоматично виявляє діабетичну ретинопатію. Водночас набирають популярності ШІ-помічники для лікарів, як-от Tayra.ШІ, де «лікар лікує, а записи вносить ШІ-помічник». Інші інструменти, зокрема AI Aivalut, допомагають аналізувати консультативні висновки та відповідність лікування протоколам. Усі ці рішення знімають рутинне навантаження і дозволяють медикам зосередитися на пацієнті.

Критичною відповіддю на дефіцит кадрів стала телемедицина. З 2020 року українці отримали понад 48 мільйонів онлайн-консультацій. У прифронтових і віддалених регіонах телемедицина фактично замінює фізичну присутність вузьких спеціалістів. Ємець підкреслює: «За допомогою телемедицини бігають дані, а не люди», і в умовах війни це означає збережений час і ресурси, зокрема для військових.

Водночас цифрова трансформація оголює ще одну проблему кадрову і освітню. За даними досліджень, лише дві з 111 медичних навчальних програм відповідали сучасним стандартам цифрової компетентності. У відповідь МОЗ у 2024 році представило Рамку цифрової компетентності працівника охорони здоров’я, яка визначає, що має знати медик у цифрову епоху. Паралельно попит на освіту закривають онлайн-курси та спеціалізовані навчання, зокрема для менеджменту медзакладів, де фокус поступово зміщується від «як користуватися системою» до «як аналізувати дані і ухвалювати рішення».

Електронна система охорони здоров’я (ЕСОЗ) в Україні вже перестала бути експериментом або допоміжним сервісом. Це хребет сучасної системи охорони здоров’я, який тримає на собі дані, управління, фінанси і доступ до послуг. Водночас цифровізація не є панацеєю. Вона потребує довіри, кібербезпеки, підготовлених кадрів і чітких правил гри між державою та бізнесом. Україна справді зробила великий крок уперед, але наступний етап буде складнішим: від масштабування до якості, від кількості сервісів до їх реальної цінності для пацієнта і лікаря. Саме тут і проходитиме справжній іспит цифрової медицини.