Посівна 2026 в Україні аграрії зберігають площі але ризики для врожаю зростають
Українські аграрії у 2026 році планують засіяти зерновими та олійними культурами близько 21,2 млн гектарів. Показник майже відповідає минулорічному рівню. Формально структура посівів залишається стабільною, однак умови, в яких сектор входить у новий сезон, суттєво ускладнюють виробничий процес.
Час для дій проаналізував, як зміниться структура посівів, які культури демонструють зростання, що відбувається з кукурудзою та які ризики можуть вплинути на врожай 2026 року.
Традиційно українські господарства концентруються на шести ключових культурах: кукурудзі, пшениці, ячмені, соняшнику, сої та ріпаку. Їхня домінуюча роль визначається як внутрішнім попитом, так і експортною орієнтацією. У 2026 році істотних структурних зрушень не прогнозується. Площі під зерновими культурами пшеницею, кукурудзою та ячменем становитимуть близько 11,05 млн га проти 10,8 млн га торік. Пшениця може продемонструвати незначне зростання до 5,25 млн га. Ячмінь також збільшить площі до 1,4 млн га. Натомість кукурудза може втратити близько 100 тис. га, скоротившись до 4,4 млн га. Причина перерозподілу криється у кліматичних умовах. Скорочення посівів кукурудзи прогнозується переважно у південних регіонах, де дефіцит вологи робить культуру менш придатною для вирощування.
«Ми розуміємо, що кукурудза, як культура там вже є малопридатною для вирощування через малий обсяг вологи», – зазначає генеральний директор УКАБ Олег Хоменко.
У північних та західних регіонах, де ситуація із зволоженням стабільніша, істотного скорочення площ під кукурудзою не очікується. Таким чином, аграрії адаптують структуру посівів до кліматичних реалій, не відмовляючись від культури повністю.
Разом із тим площі лише один із показників. Ключові ризики сезону пов’язані з виробничими ресурсами. Дефіцит мінеральних добрив залишається серйозною загрозою. Галузеві об’єднання звернулися до урядових міністерств із проханням дозволити імпорт вапняково-аміачної селітри через морські порти, оскільки нестача азотних добрив може призвести до втрати врожаю. За оцінками експертів, країна може недоотримати до 10% зернових через дефіцит добрив. За більш песимістичними сценаріями ризик скорочення врожаю може сягати 20%. Попередній прогноз валового збору зернових становить близько 50 млн тонн, однак цей показник напряму залежить від забезпеченості ресурсами та погодних умов. Окремий фактор логістика експорту. Обмеження перевезень і нестабільність транспортних маршрутів впливають на рентабельність культур і формують обережність у плануванні. Додатково на площі впливає втрата територій унаслідок бойових дій.
Сектор входить у посівну з гострим кадровим дефіцитом. Мобілізація працівників та посилення критеріїв визначення критично важливих підприємств ускладнили бронювання персоналу. Найбільший дефіцит спостерігається серед механізаторів, трактористів, водіїв великогабаритної техніки та технічних спеціалістів.
«В умовах, коли аграрний цикл не можна зупинити або перенести, навіть вибуття кількох ключових спеціалістів створює серйозні ризики для виробничого процесу. Фактично ми працюємо на межі кадрових можливостей», – зазначає представниця аграрної компанії Катерина Білик.
Зміни у нормативній базі ускладнили процедуру підтвердження статусу критично важливих підприємств. Підвищено вимоги до фінансових показників та рівня середньої заробітної плати. Процедури стали тривалішими, що створює додаткові ризики для середніх господарств.
«Фактично нові критерії орієнтовані на великі компанії. Підприємства середнього масштабу ризикують втратити статус не через припинення діяльності, а через зміну формальних вимог», – підсумовує Білик.
Кадровий дефіцит уже призвів до часткового призупинення окремих напрямів роботи, насамперед у сфері логістики. Компанії змушені відкладати модернізацію та інвестиційні проєкти. Паралельно зростають витрати на пальне, ремонт і оренду, тоді як можливості для маневру обмежені.
Таким чином, у 2026 році аграрний сектор зберігає площі під основними культурами, але працює в умовах накопичених ризиків. Стабільність структури посівів не означає стабільності виробництва. Погодні чинники, дефіцит добрив, кадрові обмеження та регуляторні зміни формують середовище, в якому навіть утримання показників минулого року потребує значних зусиль.
About the Author
Читати також:
Аграрний сектор між дефіцитом ресурсів, погодними ризиками та логістичним тиском 
Український ІТ-сектор: як галузь зберігає стійкість, нарощує експорт і формує нову технологічну модель держави 
Нафтовий ринок входить у фазу тиску, український паливний сектор утримує рівновагу 
Банківський сектор України: зростання попри податковий тиск і воєнну економіку
