Зима 2025-2026 стала найскладнішою для енергосистеми України що чекати далі
Росія атакує українську енергетику з 2022 року, але зима 2025-2026 стала найскладнішим періодом за весь час повномасштабної війни. Відключення тривали годинами й добами, окремі будинки залишалися не лише без електрики, а й без води та опалення. Морози до -25, кадровий дефіцит у ремонтних бригадах і нестача ракет для ППО перетворили кожну атаку на множник наслідків.
Час для дій розібрався, як росія змінила логіку ударів, чому столиця опинилася в найгіршій ситуації, яку роль відіграють партнери та де проходить межа між відновленням і виснаженням системи.
Перший масований удар по критичній інфраструктурі відбувся 10 жовтня 2022 року. Повністю знеструмити країну не вдалося, але пошкодження швидко зробили графіки відключень новою нормою. 23 листопада 2022-го стався перший блекаут інфраструктура зазнала удару так, що знеструмлювалися гідро- та теплоелектростанції, а також відключалися три атомні електростанції. За перший рік великої війни енергообʼєкти атакували 255 разів, причому переважна частина ударів припала на опалювальний сезон.
У 2024 році росія змінила підхід. Замість концентруватися лише на зимі, удари почали переносити на весну. За кілька тижнів були знищені або критично пошкоджені великі енергообʼєкти, що створило дефіцит потужності вже влітку. Це стало сигналом: завдання ворога не лише влаштовувати короткі хвилі блекаутів, а розтягувати кризу в часі, виснажувати систему ремонтом і дефіцитом генерації, ускладнюючи підготовку до наступного сезону.
Зима 2025-2026 довела ефективність цієї тактики. У країні, де енергетики працюють у режимі безперервних аварійних виїздів, навіть точкові удари дають масштабний ефект. Оператори систем розподілу в окремих регіонах лише за початок року повернули електрику в понад 5,8 млн осель, при цьому частині споживачів постачання доводилося відновлювати повторно. У прифронтових областях є об’єкти, які ремонтували десятки разів, а окремі близько 100 разів після пошкоджень. Це не лише статистика ремонтів, а показник того, як війна переводить енергетику в режим постійного відновлення без можливості накопичити запас міцності. Особливо гострою стала ситуація в Києві та навколо столиці. З 9 січня 2026 року почалася серія масованих ударів по критичних об’єктах, що спричинило екстрені відключення в різних містах не на години, а інколи більш ніж на добу. 7 лютого відбулася масштабна атака на енергетику заходу України з ударами по Бурштинській та Добротвірській ТЕС, після чого частіші відключення почалися й у західних областях. Це показало, що росія працює не за одним напрямком, а по черзі створює дефіцит у різних частинах країни.
Найболючішою точкою в столиці виявилося центральне опалення. У деяких будинках тепло неможливо було повернути або через пошкодження ТЕЦ, або через аварійність внутрішніх систем. Мешканці описували такі помешкання як непридатні для життя: температура опускалася до +2. Оцінка щодо понад тисячі будинків, яким до кінця сезону може не повернутися опалення через сильні пошкодження Дарницької ТЕЦ, стала маркером глибини проблеми. Станом на 18 лютого в Дарницькому районі 450 багатоквартирних будинків залишалися без централізованого опалення. У цих умовах застосовували більш м’які відключення електрики лише у пікові години, щоб мінімізувати ризики для систем життєзабезпечення. Криза опалення оголила ще одну проблему нестачу ресурсу і управлінської спроможності в керуючих компаній. Часто відновлення тепла залежало не стільки від загальноміської системи, скільки від того, чи здатні мешканці організуватися і допомогти запустити внутрішні мережі.
«На жаль, керуючим компаніям бракує ресурсів, людей, а іноді і професіоналізму. Іноді дійсно доведеться обʼєднуватися підʼїздами чи будинками та допомагати керуючій компанії».
Важливо, що не всі проблеми енергетики пояснюються ударами. 31 січня 2026 року стався блекаут через технологічну аварію. В окремих містах тимчасово зупинялося залізничне сполучення й метро, а відключення частково зачепили сусідні країни. Паралельно почали поширюватися заяви про нібито кібератаку як причину аварії, однак профільні посадовці це заперечили, пояснивши збій перевантаженням мережі на тлі низьких температур. Цей епізод показав, що зношеність системи й пікове споживання можуть запускати кризові сценарії навіть без прямого влучання, а інформаційна дисципліна стає частиною загальної стійкості.
Актуально
Прогнозувати відключення у 2026 році складно, оскільки ключовим фактором лишається інтенсивність атак і ефективність ППО. Енергетики прямо говорять захистити об’єкт від прямого влучання може лише протиповітряна оборона. Росія цілиться у генерацію та великі об’єкти передачі, щоб створювати дефіцит виробництва й обмежувати можливість доставити електрику до підстанцій. Саме тому навіть за відносно цілих розподільчих мереж доводиться вводити графіки відключень, щоб розподілити обмежені ресурси між споживачами.
Окремим викликом стане літо. Спека означає зростання споживання через кондиціонери, холодильні ланцюги в промисловості та загальне навантаження на систему, яка вже має дефіцит генерації. Додатковий чинник ремонтні кампанії атомної генерації, які не припиняються через війну. Київ у цій картині залишається найбільш вразливим, оскільки внутрішня генерація міста фактично зруйнована. Навіть повернення до прогнозованих графіків у столиці пов’язують не з календарем, а зі зменшенням мережевого дефіциту, що очікується не раніше квітня. Роль партнерів у цій ситуації є системоутворюючою. Йдеться не лише про обладнання для ремонтів, а й про підтримку газової інфраструктури після ударів по видобутку восени 2025 року, що дозволило уникнути газового дефіциту. Через міжнародні механізми надходили сотні вантажів з обладнанням для енергетики, а в закладах охорони здоров’я встановлювали сонячні електростанції, які дозволяють зберігати енергонезалежність навіть під час атак.
Київ як найбільш уражене місто отримує окрему підтримку: генератори, когенераційні установки, матеріали для забезпечення теплопостачання. На початку 2026 року столиці залучили 849 генераторів загальною потужністю 50,57 МВт. Окремо важливими стали пересувні модульні котельні, отримані як міжнародна допомога, з потужністю 1800 кВт кожна. Це дає можливість забезпечувати теплом більші об’єкти під час знеструмлень і збільшує резервність системи. Публічні дискусії часто намагаються знайти прості приклади для наслідування. У цьому контексті згадують Житомир, де відключення відчутно рідші. Але профільні експерти наголошують: вирішальним є не міфічна «модель», а масштаб споживання. Житомир у піку споживає 200-250 МВт, тоді як Київ близько 2 ГВт. Навіть запущена розподілена генерація в Житомирі покриває лише близько 10% потреб. Жодне українське місто наразі не може гарантувати повну енергонезалежність хоча б для власної критичної інфраструктури.
Щодо відновлення, оцінки свідчать про масштаб завдання. До наступного опалювального сезону можна встановити 200-250 МВт додаткових потужностей, але для цього потрібно близько 300-320 млн євро фінансування. У найближчому майбутньому системі може знадобитися орієнтовно 9,5 ГВт нової генерації від біопаливних ТЕС і газової генерації до установок зберігання енергії та відновлюваних джерел. Вартість такого будівництва оцінюють у понад 8 млрд євро. Повне повернення до довоєнного стану може зайняти близько п’яти років, а забезпечення побутових споживачів електрикою в більш стабільному режимі 2-3 роки. Довгострокова оцінка потреб відновлення та модернізації енергетики на десять років становить 90,6 млрд доларів, з яких найбільша частина має піти на генерацію.
Окремий ризик корупція у відбудові та в державних енергокомпаніях. Розслідування щодо розкрадань на відновленні енергооб’єктів і масштабні справи у державному секторі підривають довіру до системи управління і зменшують ефективність кожної гривні або євро, вкладених у відбудову. В умовах війни це перетворюється не лише на економічну проблему, а на фактор національної безпеки.
Найближча перспектива виглядає як балансування між ремонтом, дефіцитом і протиповітряним захистом. Позитивний сценарій на наступний рік описують як повноцінне опалення для будинків і постачання електрики з обмеженнями від чотирьох до восьми годин. Негативний система, яка гарантує лише мінімально прийнятні 10-12 градусів у житлі та відключення по 14-16 годин. Українська енергетика вже працює не як стабільна інфраструктура, а як система, що щодня доводить свою здатність відновлюватися. Межа між «витримати» і «зламатися» залежить від трьох чинників: ефективності ППО, швидкості нарощування резервної генерації та якості управління, включно з реальним контролем за коштами відбудови. Це і є те, що визначатиме, якою буде наступна зима.
About the Author
Читати також:
Що відбувається з енергосистемою України та чого чекати взимку 2025/2026 
Зима під ударами як Росія знову б’є по енергетиці України у найхолодніший момент 
Економіка України в серпні 2025 року: виживання на підтримці, що не може бути вічною 
Україна повертається до кредитів: що означає зростання попиту і чого чекати далі
