Платні послуги та доступність: що змінює законопроєкт №4380
У червні 2024 року Верховна Рада України підтримала в першому читанні законопроєкт №4380 «Про адміністративний збір». Його подав Кабінет Міністрів, і саме цей законопроєкт має впорядкувати оплату за понад 150 адміністративних послуг, які громадяни отримують щодня у ЦНАПах, органах РАЦСу, місцевого самоврядування чи онлайн через «Дію».
У фокусі – не лише ціна. Йдеться про нову філософію: плату за послуги визначають не “як вийде”, а за єдиною прозорою методикою, яка враховує реальні витрати держави, а також доступність для громадянина.
Чому виникла потреба щось змінювати?
Нині тарифи на адмінпослуги регулюються десятками підзаконних актів, часто – застарілих або непрозорих. Наприклад, оформлення шлюбу може коштувати 85 копійок, а реєстрація бізнесу взагалі нічого. Водночас, ЦНАП, який надає ці послуги, витрачає на персонал, оренду приміщення, техніку, оплату електронних сервісів – значно більше. За словами авторів проєкту, нинішні платежі покривають менше 30 % фактичних витрат.
У результаті:
- одні послуги оплачуються з місцевих бюджетів (іноді за рахунок інших сфер);
- інші втрачають якість, бо немає грошей на модернізацію;
- а громадяни не розуміють, чому щось безкоштовне, а щось раптово коштує дорого.
Це породжує хаос, недовіру і спроби обійти систему, особливо коли йдеться про масові дії (прописку, довідки, нотаріат).
Які зміни пропонує №4380?
Законопроєкт №4380 пропонує створити публічний і єдиний реєстр платних послуг із затвердженими ставками у гривні. Всі ціни чіткі, передбачувані й однакові по всій країні. Наприклад:
- реєстрація шлюбу до 200 ₴ (замість теперішніх 0,85 грн);
- вклейка фото в паспорт до 100 ₴;
- реєстрація ФОП до 200 ₴;
- оформлення місця проживання до 150 ₴.
Мінімальна плата 20 ₴. Ця сума умовна межа для фіксації будь-якого “платного” статусу.
І це ще не все. Законопроєкт передбачає:
- знижку 25 % для тих, хто замовляє послугу онлайн;
- перегляд тарифів не частіше, ніж раз на 3 роки;
- спеціальний підхід до соціальних послуг: приблизно половина послуг залишиться безкоштовною (наприклад, пенсійні, соціальні, частина реєстраційних довідок).
Але ж це комерціалізація держпослуг?
Ні. Йдеться не про «продаж» довідок, а про відновлення балансу між тим, скільки держава витрачає і що реально платить громадянин. Важливо: оплата не буде прибутком, а залишиться адміністративним збором, що спрямовується в місцеві бюджети або бюджети державних органів на покриття витрат на надання послуг.
Це дозволить ЦНАПам:
- закуповувати нове обладнання;
- утримувати штат;
- модернізувати електронні сервіси.
Чи це справедливо?
Це питання не лише юридичне, а й етичне. Саме тому в наступній частині ми детально розглянемо:
- які послуги залишаться безкоштовними;
- хто отримає пріоритет і пільги;
- які є ризики зловживань і як їх уникнути.
Актуально
Хто заплатить і хто буде звільнений: що законопроєкт №4380 означає для звичайних людей
Чи зростуть витрати для звичайних громадян?
Так. Якщо закон ухвалять остаточно, більшість звичних послуг отримає чітку плату замість умовної «копійки» або «символічного збору», який не покривав навіть базових витрат. Наприклад:
- прописка або зміна місця проживання до 150 ₴;
- витяг з реєстру до 100 ₴;
- вклейка фото в паспорт до 100 ₴;
- реєстрація шлюбу до 200 ₴;
- реєстрація ФОП до 200 ₴.
І хоча це не захмарні суми, для вразливих категорій населення – це питання доступу, а не комфорту.
Хто НЕ платитиме?
Приблизно половина соціальних послуг залишиться безкоштовною. Зокрема:
- послуги для отримання пенсій;
- оформлення статусу ВПО;
- документи для осіб з інвалідністю;
- послуги для дітей-сиріт, багатодітних родин;
- окремі довідки в межах соціального захисту.
Також передбачено звільнення від плати для осіб, які не можуть оплатити послугу з об’єктивних причин за окремим рішенням органу або згідно з критеріями, які ще мають бути чітко прописані.
Які гарантії для вразливих груп?
Це поки що слабке місце. Законопроєкт містить загальні декларації, але ще не має чіткої системи пільг і компенсацій, яку можна застосувати автоматично. Зокрема:
- не передбачено інтеграції з реєстрами Мінсоцполітики (щоб система одразу “бачила” статус пільговика);
- незрозуміло, чи буде знижка для пенсіонерів або малозабезпечених;
- не прописано, як саме особа з інвалідністю або переселенець доводитиме своє право на безоплатну послугу і чи не стане це новим бюрократичним бар’єром.
І це один із найбільших ризиків. Законопроєкт правильно ставить питання про фінансову сталість послуг. Але якщо не буде автоматичного обліку потреб і пільг – це може створити ще більше нерівності, особливо в регіонах, де більшість людей не мають доступу до інтернету чи юридичної допомоги.
Чи буде це прозоро?
Закон передбачає:
- єдиний реєстр адмінпослуг і ставок (відкритий доступ);
- фіксацію плати у гривні без прив’язки до “мінімальної зарплати”;
- знижку 25 % для тих, хто замовляє послугу онлайн.
Це важливі сигнали в напрямку оцифрованої, прозорої і зрозумілої системи. Але водночас є небезпека:
- ручного регулювання: тарифи визначатимуть органи влади і за відсутності чітких критеріїв можуть виникати конфлікти;
- неуніфікованої практики: у різних ЦНАПах різний підхід до пільг, черг, якості послуг.
Якщо прозорість не буде підкріплена єдиною цифровою системою, це може створити враження “платності без гарантій”.
Чому цифрові послуги будуть дешевші?
Це одна з ключових цілей реформи: стимулювати людей користуватися електронними сервісами. Якщо ви подасте заявку через «Дію» або вебпортал Мін’юсту отримаєте 25 % знижки.
Це дозволить зменшити навантаження на ЦНАПи, скоротити черги й зменшити витрати держави. Але, знову ж – це буде ефективно лише тоді, коли:
- всі послуги реально працюватимуть онлайн (не як «форма для друку»);
- інтерфейс буде доступним для людей без досвіду;
- у селах і малих містах з’являться пункти цифрової допомоги, де фахівці допоможуть заповнити форму безкоштовно.
Нові правила стара держава? Що покаже реформа на практиці
Чому це важливо для громад?
Адміністративні послуги – це не абстрактна “сфера державного управління”. Це конкретні дії, які відбуваються щодня в містах, селах, громадах. Кожна довідка, реєстрація, подача документів – це контакт людини з державою. І від того, як швидко, зручно й зрозуміло це відбувається залежить рівень довіри.
У 2025 році, коли сотні тисяч українців живуть у нових громадах через війну, коли зростає кількість ВПО, ветеранів, людей у складних життєвих обставинах послуги повинні стати не ускладненням, а опорою.
Новий закон відкриває можливість:
- стабілізувати фінансування ЦНАПів;
- уникнути “залежності” від місцевих бюджетів;
- забезпечити однакові правила по всій країні без “ручного регулювання”.
Але реалізація покаже, чи стане це реформою в дії, чи просто красивим планом у пояснювальній записці.
Чи готові до змін громади?
Один із викликів нерівність спроможності. Великі міста вже мають:
- досвід цифровізації;
- фінансування;
- команди, які працюють із якістю послуг.
Села, селища та маленькі громади часто ні. Для них навіть 1 новий адміністратор або кілька планшетів – це інвестиція. Якщо не буде централізованої підтримки є ризик, що в деяких громадах послуги фактично зникнуть або будуть недоступні.
Це питання не тільки техніки а філософії: держава має гарантувати базовий рівень сервісу для кожного, незалежно від місця проживання.
Що виграє і що може втратити держава?
Плюси:
- Прозора, передбачувана система зборів.
- Чіткий облік того, скільки послуг надається і хто ними користується.
- Скорочення витрат на “паперову” бюрократію.
- Потенційно новий ресурс для модернізації ЦНАПів, електронних систем, навчання персоналу.
Ризики:
- Якщо тарифи змінюватимуться без логіки втратиться довіра.
- Якщо зібрані кошти підуть “у загальний котел”, а не на розвиток послуг буде демотивація.
- Якщо пільгові категорії не будуть враховані автоматично реформа перетвориться на новий бар’єр.
Законопроєкт №4380 це не про те, щоб змусити людей більше платити. Це про спробу нарешті навести лад у сфері, яка десятиліттями жила у «ручному режимі» й постійно балансувала між символізмом і безсистемністю.
Чи станеться прорив? Це залежить не від самих сум а від прозорості, доступності та людяності впровадження. Бо кожна адміністративна послуга – це не просто сервіс. Це точка зустрічі громадянина і держави. І ця зустріч не має починатися з непорозуміння.
Якщо цю реформу буде реалізовано із повагою до потреб і реального доступу це може стати одним із найбільш ефективних перезапусків системи держпослуг в історії України.
About the Author
