Як домогтися компенсації за зруйноване житло: алгоритм дій для постраждалих у 2025 році
Є руйнування, які можна побачити здалеку: обвалені стіни, вигорілі кімнати, дах, що впав від вибуху. Але є інше руйнування непомітне, холодне, бюрократичне. Воно починається в момент, коли людина приносить докази того, що сталося з її домом, а у відповідь читає: «не встановлено факту руйнування», «ознаки пошкодження відсутні», «компенсація не передбачена». Ці формулювання болять більше, ніж тріщини у стінах. Бо вони звучать так, ніби твою втрату викреслили, ніби сказали: «цього не було». До мене звертаються люди з однаковим запитанням: що робити, коли реальність очевидна, а комісія її не бачить. «Час для дій» зібрав практичний алгоритм, який працює у більшості випадків.
Перший крок вимагати письмове пояснення. Це момент, коли формальна відмова перестає бути безликою. Є фраза, яка змушує систему виходити з тіні: «Прошу надати письмове обґрунтування, які саме докази не підтвердили факт руйнування». Після цього комісія вже не може відмахнутися загальними формулюваннями. Вона повинна вказати, що саме розглядала і чому відхилила.
Другий крок подавати додаткові докази, які мають юридичну силу незалежно від позиції комісії. Люди часто думають, що якщо подано початковий пакет, нові матеріали «не приймуть». Це хибне уявлення. Приймаються:
- відео очевидців,
- фото сусідів з інших ракурсів,
- супутникові знімки,
- довідки ДСНС чи поліції,
- висновки експертів.
Саме ці матеріали штабує система, навіть коли вона намагається уникнути відповідальності. У документі, який я аналізую для цієї статті, ключовий акцент звучить так: «Це докази, які підтверджують факт руйнування незалежно від комісії».
Третій інструмент заява на повторний огляд. Якщо акт «не відповідає фактичному стану майна», людина має право вимагати повторного виїзду. Формулювання, яке працює: «Акт не відповідає фактичному стану майна. Прошу повторного огляду». Це не прохання, а юридична вимога, яку органи місцевої влади зобов’язані виконати.
Коли місцева комісія уникає відповідальності або пропускає очевидні пошкодження, наступний крок скарга до обласної військової адміністрації. ОВА контролює громади і не може ігнорувати випадки, коли акти складені поверхнево. Після такої скарги або переписують акт, або призначають повторний огляд. Саме на цьому етапі часто виявляється реальна картина: пропущені внутрішні руйнування, відсутність огляду, різниця між висновком комісії та фактичним станом будинку.
Найефективніший інструмент адвокатський запит. Це момент, коли формальна оборона системи руйнується. Запит змушує органи влади розкрити інформацію:
- хто складав акт і коли,
- які докази були розглянуті,
- чому певні матеріали ігнорувалися,
- підстави, на яких відмовили.
У вихідних матеріалах звучить ключова правда: «У більшості випадків такі відмови скасовуються після втручання адвоката». Це відбувається не тому, що з’являються нові руйнування, а тому що оголюються порушення поверхнева фіксація, пропущені елементи, неправильні формулювання.
Особливий біль викликає ситуація, коли будинок визнають «придатним для проживання», хоча всередині небезпечно перебувати. У матеріалі наведено фразу, яка показує цю прірву між реальністю та документом:
«Найгірше коли комісія дивиться на твій напівзруйнований дім і пише одним рядком: “придатне для проживання”».
Це не просто помилка. Це ризик для життя. У таких випадках необхідно фіксувати внутрішні пошкодження: тріщини у несучих стінах, провислі перекриття, деформацію фундаменту, обвалені елементи, наслідки вибухової хвилі. Такі документи значно впливають на категорію пошкоджень і змінюють рішення комісії.
У юридичній практиці є ще один важливий факт: кожна друга відмова в Україні скасовується після оскарження. Це означає, що 50% первинних актів містять помилки або неповні дані. Найпоширеніші порушення: огляд лише ззовні, відсутність фіксації внутрішніх руйнувань, ігнорування підтверджуючих матеріалів, заниження відсотка пошкоджень, відписки замість рішень.
Як юристка, яка працює з такими справами, я бачу закономірність. Відмова не вирок. Це перша версія документа. Її можна виправити і в більшості випадків її виправляють. Коли людина діє послідовно, збирає докази, подає заяви, вимагає повторного огляду та користується правом на адвокатський запит, система перестає бути глухою. Вона змушена реагувати. Вона змушена бачити.
Справедливість у таких справах не приходить сама. Її виборюють крок за кроком. І кожен із цих кроків законний, дієвий і здатний змінити те, що здається незмінним. Бо коли є руйнування, які видно всім, але не бачить комісія, завдання людини не доводити очевидне, а нагадати державі про її обов’язок: бачити реальність і фіксувати її чесно. Це і є шлях, на якому компенсація стає не привілеєм, а правом.
About the Author
Читати також:
IV Форум з митного права та міжнародної торгівлі: чому бізнесу, юристам і державі важливо бути на одній платформі 
Тіньовий ринок тютюну: чому держава втрачає мільярди і як повернути їх у бюджет у воєнний час 
День музеїв у Києві: коли місто говорить мовою культури 
Штучний інтелект у державі: як працює Дія.AI і чому це більше, ніж просто чат
