Як вивести тютюновий ринок України з тіні: аналітика, рекомендації та роль держави у воєнний час
У період війни, коли кожна гривня має значення, тема втрат держави від тіньових ринків набуває особливої гостроти. Тютюнова галузь одна з тих сфер, де масштаби нелегального обігу давно стали системною проблемою, а ефективних інструментів її подолання все ще бракує. Попри це, частина легального бізнесу продовжує демонструвати стабільність і стає одним із ключових донорів бюджету. Але навіть цей позитивний факт не перекриває головного: держава щороку недоотримує десятки мільярдів гривень через нелегальне виробництво всередині країни.
Попри пошкодження виробничих потужностей унаслідок атак і загальну економічну нестабільність, великі міжнародні виробники зберігають обсяги виробництва та сплачують рекордні податки. У деяких випадках податкові надходження зросли утричі порівняно з довоєнним періодом, що є підтвердженням здатності прозорого бізнесу працювати навіть у кризових умовах. Цей факт важливий не лише для галузі, а й для економіки загалом: великі легальні компанії створюють робочі місця, інвестують у виробництво, сплачують податки наперед та підтримують державу фінансово. Але поряд із цим функціонує паралельний сегмент ринку, який руйнує економічну рівновагу.
Ситуація на ринку тютюну в Україні унікальна. У більшості європейських країн нелегальна продукція формується за рахунок контрабанди. В Україні ж основне джерело тіні нелегальне виробництво всередині країни. Причому нерідко це не “гаражні” цехи, а формально легальні підприємства з ліцензіями та акцизними марками, які декларують мінімальні обсяги виробництва, але фактично виготовляють продукції у десять разів більше. Це створює ілюзію законності, тоді як бюджет щороку втрачає понад 25 млрд грн. Були періоди, коли частка тіньового ринку сягала 26%, що є одним із найвищих показників у Європі. Короткострокові дії силових структур у 2024 році дали результат частку вдалося знизити до близько 12%, але відсутність системного контролю знову повернула ситуацію до старих показників.
Чому існуючі механізми не працюють
Формально інструменти є:
- Податкова служба має право позбавляти ліцензій виробників, які порушують закон.
- Можливі перевірки виробництв на відповідність обсягам акцизних марок.
- Доступні механізми кримінальної відповідальності, які можуть бути посилені.
- Система еАкциз може у майбутньому забезпечити повне простежування продукції.
На практиці ж працює лише мала частина інструментів. Причина проста: регулювання часто застосовується до легального бізнесу, тоді як нелегальний не відчуває реального тиску. Нові вимоги як-от відеонагляд на фабриках виконують великі виробники за рахунок власних інвестицій, тоді як нелегальні підприємства продовжують працювати безкарно. У результаті виникає ситуація, коли прозорий бізнес стає об’єктом посиленого контролю, а тіньові виробники фактично уникають відповідальності.
еАкциз: крок уперед, але потребує реалістичного впровадження
Європейська практика простежуваності продукції через дата-матрикс коди ефективний інструмент у боротьбі з підробками. Україна також планує перехід на систему еАкциз, яка має забезпечити контроль від виробництва до роздрібної полиці. Втім, українська модель значно складніша, оскільки включає ще й механізм сплати податку за новими правилами. Початковий план запуску у 2026 році виявився нереалістичним потрібні тестування, законодавчі правки і час для адаптації виробників. Для успішного незбиткового запуску критично важливо, щоб нові правила не спричинили зупинок виробництва, адже це ризикує коштувати бюджету мільярди.
Як вивести ринок із тіні: стратегічний підхід
Аналітика показує: виведення ринку з тіні можливе без додаткових витрат з кишень платників податків, якщо держава буде діяти системно. Найважливіші кроки:
1. Жорстке ліцензування та контроль за обсягами виробництва. Позбавлення ліцензії найпростіший і найефективніший інструмент. Якщо підприємство декларує одне, а виробляє інше ліцензія має бути анульована негайно.
2. Посилення відповідальності за нелегальне виробництво. Законопроєкт №9364 ключовий. Він передбачає підвищення відповідальності та запроваджує реальні санкції.
3. Чітка політика без «податкових експериментів». Бізнесу потрібна прогнозованість, а не нові правила кожні пів року. Стабільність базова умова для інвестицій у складних економічних умовах.
4. Консультації з індустрією перед ухваленням рішень. Країни ЄС давно застосовують принцип «regulate together»: рішення ухвалюються після обговорень з представниками ринків. Це не лобізм це зменшення ризику помилок.
5. Поступовий і реалістичний запуск еАкцизу. Необхідно створити технічні умови, а не примушувати виробників ризикувати зупинкою виробництва.
У воєнний час податкова база має бути не ширшою, а стабільнішою. Слід не збільшувати навантаження на легальний бізнес, а припинити втрати там, де вони найбільші у тіньовому сегменті. Це не вимагатиме нових податків. Не вимагатиме посилення тиску на бізнес. Не вимагатиме додаткових витрат з бюджету. Це вимагатиме лише виконання тих законів, які вже існують.
Проблема тіньового ринку тютюну це не про сигарети. Це про економічну дисципліну, про рівність правил гри, про здатність держави забезпечувати виконання своїх рішень. У ситуації, коли легальні компанії сплачують рекордні податки, а нелегальний сегмент продовжує працювати безкарно, держава втрачає не лише гроші вона втрачає довіру. Виведення галузі з тіні здатне дати бюджету понад 20 млрд грн щороку, що у період війни дорівнює фінансуванню критичних секторів: оборони, медицини, соціальних програм. Сьогодні найбільш раціональний шлях не тиснути на легальний бізнес, а закрити лазівки для тіньового, встановити контроль над виробництвом і надати регуляціям реальну силу. Це дозволить створити чесний ринок, знизити навантаження на сумлінних платників і забезпечити сталий приріст доходів бюджету без додаткового податкового тиску. І головне це рішення, яке можна реалізувати вже зараз. Без ризиків. Без фантазій. Лише через ефективний контроль, стабільність правил і політичну волю.













