Енергетичний «Рамштайн»: як Україна шукає підтримку союзників на тлі ударів по енергосистемі
Україна входить у зиму в режимі енергетичного виживання, де кожен день балансує між аварійними рішеннями і терміновою міжнародною підтримкою. Саме в цій логіці з’являється рішення скликати засідання так званого енергетичного «Рамштайну» не як політичний жест, а як спробу швидко закрити критичні прогалини в системі, яка зазнає постійних ударів і працює на межі можливостей. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга прямо окреслює очікування від цього формату: додаткові внески і конкретні зобовʼязання. Формулювання важливе, бо йдеться не про загальні заяви солідарності, а про ресурси, які мають бути доставлені швидко і використані тут і зараз. За його словами, Україна перебуває на постійному контакті з Європейським енергетичним співтовариством щодо наповнення Фонду підтримки енергетики і закупівлі обладнання.
Перші результати цієї роботи вже озвучені. Італія почала доставляти промислові бойлери високої потужності від 550 до 3000 кВт на загальну суму 1,85 млн євро, які мають підтримати найбільш постраждалі громади. Окремо цього тижня анонсовано великий пакет допомоги від Норвегії на 200 млн доларів для закупівлі газу та обладнання. Додатково згадується екстрена підтримка на 340 млн євро, спрямована на стабілізацію енергетичного сектору і збереження критично важливих послуг. Від початку повномасштабного вторгнення Росія системно б’є по енергетичній інфраструктурі України, а з осені 2025 року інтенсивність атак зросла. За даними Служба безпеки України, від початку цього опалювального сезону задокументовано 256 повітряних атак по енергообʼєктах і системах теплопостачання. З жовтня 2025 року російські війська цілеспрямовано уражали гідроелектростанції, теплоелектроцентралі, теплові електростанції та електропідстанції у різних регіонах країни, використовуючи ракети «Іскандер», «Калібр», «Х-101», «Х-69» і дрони типу «Герань».
СБУ кваліфікує ці удари як злочини проти людяності, наголошуючи, що йдеться про послідовне створення умов, які загрожують життю цивільного населення. У цьому формулюванні важлива не лише юридична складова, а й сигнал міжнародним партнерам: атаки по енергетиці розглядаються не як побічний ефект війни, а як свідома стратегія.
Найгостріше наслідки цієї стратегії відчувають великі міста. У Києві після масованого удару 9 січня ситуація з енерго- і теплопостачанням залишається критичною. Міський голова Віталій Кличко публічно визнає, що це найскладніша ситуація за чотири роки повномасштабної війни. За його словами, близько 400 багатоповерхових будинків досі залишаються без опалення, а місто живе за екстреними графіками відключень електроенергії. Погодинні графіки фактично не діють, а мешканці мають світло кілька годин на добу з тривалими перервами. Це вже не питання комфорту. Енергопостачання напряму визначає роботу водоканалів, лікарень, транспорту, зв’язку, і будь-яка затримка з відновленням посилює соціальну напругу. Саме тому акцент у заявах уряду і дипломатії зміщується від загальних планів до конкретних рішень: газ, обладнання, бойлери, ППО для захисту обʼєктів.
Енергетичний «Рамштайн» виглядає як інструмент кризового менеджменту, а не довгострокової трансформації. Він має зібрати ресурси, які дозволять пройти найбільш складний період зими. Але сам факт його скликання свідчить про інше: українська енергосистема працює в умовах постійної атаки, де кожен новий удар і кожна хвиля холоду можуть мати непропорційні наслідки. Сьогодні Україна тримається завдяки поєднанню зовнішньої допомоги, аварійних рішень і витривалості енергетиків. Питання, яке постає далі, полягає не лише в обсягах допомоги, а в її стабільності та передбачуваності. Бо в умовах війни енергетика перестає бути технічною галуззю і стає частиною оборони. І саме це визначає, чому кожне нове засідання з партнерами має значення не на папері, а в реальному теплі й світлі українських домівок.
About the Author
