Авто для фронту без мита, чому держава хоче дозволити військовим персональний імпорт і як це змінить правила гри
В Україні на четвертому році повномасштабної війни автомобіль для військового давно перестав бути питанням комфорту. На фронті це витратний ресурс, який використовується так само швидко, як пальне, дрони чи зв’язок. Машини знищуються, ламаються, вигорають, залишаються під обстрілами і потребують постійної заміни. Саме тому транспорт для армії став не побутовим активом, а елементом оперативної мобільності, без якого не працює логістика, евакуація, підвезення боєкомплекту і ротація особового складу. Час для дій розібрався, чому Верховна Рада повернулася до питання безмитного ввезення автомобілів, що саме пропонують законопроєкти №15194 та №15195, і як держава намагається вивести фронтовий транспорт із сірої зони між волонтерством, митницею та кримінальними ризиками.
З початку повномасштабного вторгнення механізм ввезення автомобілів в Україну змінювався кілька разів. Найпростішим і найшвидшим рішенням стало так зване нульове розмитнення, яке діяло з квітня до липня 2022 року. У цей період громадяни могли завозити транспортні засоби без сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість. Формально це рішення мало стимулювати швидке насичення ринку транспортом в умовах війни. Фактично ж воно створило ситуацію, за якої пільгою масово скористалися цивільні, тоді як значна частина військовослужбовців, які на той момент перебували безпосередньо в зоні бойових дій, не мали фізичної можливості завезти автомобіль для власних потреб. Після скасування пільгового режиму в червні 2022 року, відповідно до Закону №2325-IX, загальний порядок повернувся до стандартної моделі імпорт автомобіля знову передбачав сплату повного пакета митних платежів ввізного мита, ПДВ та акцизу. Для фронту це означало одне або автомобіль завозиться через волонтерський механізм у статусі гуманітарної допомоги, або оформлюється в загальному порядку за повною ставкою з усіма податковими витратами. Саме в цій конструкції і виникла системна проблема.
Сьогодні основний канал безмитного ввезення автомобілів для потреб оборони це гуманітарна допомога. Юридично така схема дозволяє не сплачувати митні платежі, однак має іншу правову природу. Транспортний засіб у такому випадку оформлюється не як приватна власність військовослужбовця, а як майно, ввезене для забезпечення потреб оборони, здебільшого через благодійні або волонтерські організації. Це означає, що автомобіль потрапляє в інший правовий режим використання. Формально це не приватний транспорт, а гуманітарний актив із цільовим призначенням. Будь-яке відхилення від заявленої мети використання потенційно створює ризик кваліфікації за статтею 201-2 Кримінального кодексу України незаконне використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги. Саме ця стаття останні роки стала одним із головних факторів юридичної напруги навколо фронтових автомобілів. Формально машина ввозиться для армії, фактично використовується конкретним підрозділом, екіпажем або військовослужбовцем, але юридичний режим такого користування часто залишається вразливим. На практиці це створює постійний конфлікт між реальними потребами фронту і правовою конструкцією, яка оформлює автомобіль не як інструмент персональної служби, а як гуманітарний ресурс з обмеженим режимом обігу. Саме для усунення цієї колізії у Верховній Раді зареєстровані законопроєкти №15194 та №15195.
Їхня базова логіка полягає в тому, щоб вивести військовий транспорт із напівволонтерської правової моделі та перевести його в окремий, законодавчо врегульований режим персонального імпорту. Пропонується надати чинним військовослужбовцям право на персональне безмитне ввезення одного транспортного засобу без сплати ввізного мита, податку на додану вартість та акцизного податку. Йдеться саме про фізичних осіб військовослужбовців, а не про військові частини, благодійні фонди чи волонтерські організації. Право на пільгу пропонується надати двом категоріям осіб мобілізованим після 24 лютого 2022 року та військовослужбовцям контрактної служби, які проходять службу на момент ввезення транспортного засобу. Ключова юридична новація полягає в тому, що автомобіль у цьому випадку оформлюється не як гуманітарна допомога і не як майно третьої особи, а як приватна власність військовослужбовця. Саме це принципово змінює правовий статус такого транспорту. Автомобіль перестає бути гуманітарним активом із потенційно спірним режимом використання і стає приватним майном, ввезеним на спеціальних пільгових умовах у зв’язку з проходженням військової служби.
Юридично це значно чистіша модель. Вона знижує навантаження на волонтерський сектор, прибирає потребу використовувати гуманітарний механізм як обхідну конструкцію і частково знімає кримінально-правові ризики, які виникали через розмитий режим користування такими автомобілями. Водночас законопроєкти одразу закладають запобіжники проти зловживань. Пільга не є універсальною. Вона не відкриває нове масове «нульове розмитнення» і не створює спрощений канал для комерційного імпорту. По-перше, встановлюється чітке кількісне обмеження один транспортний засіб на одного військовослужбовця. По-друге, передбачається трирічне обмеження на відчуження. Автомобіль, ввезений на пільгових умовах, не може бути проданий, подарований, переданий у користування або відчужений на користь третіх осіб, зокрема й за довіреністю, протягом трьох років із моменту державної реєстрації. З правової точки зору це класичний антисхемний запобіжник, який має унеможливити використання пільги для податкового арбітражу тобто ввезення авто без податків із подальшим перепродажем на внутрішньому ринку. По-третє, законопроєкти прямо виключають із пільгового режиму транспортні засоби, що підлягають оподаткуванню транспортним податком. Йдеться про автомобілі преміального сегмента, які одночасно відповідають двом критеріям вік до п’яти років і середньоринкова вартість понад 375 мінімальних заробітних плат. Фактично це означає, що пільга не поширюватиметься на дорогі автомобілі преміум-класу, включені до щорічного переліку Міністерства економіки. Таким чином законодавець одразу відсікає спроби використати норму для імпорту люксових моделей під прикриттям військової служби. Окремо закладається і географічне обмеження пільговий режим не застосовуватиметься до транспортних засобів, ввезених із держави-агресора, держави-окупанта або з тимчасово окупованих територій.
З юридичної точки зору законопроєкти пропонують не податкову пільгу в класичному сенсі, а спеціальний правовий режим цільового імпорту для окремої категорії осіб. І це головна відмінність. Мова не про лібералізацію ринку імпорту автомобілів. Мова про створення окремого інструменту забезпечення мобільності військовослужбовців у межах воєнної економіки. Цей підхід виглядає значно прагматичнішим за чинну модель, де фронтова потреба в автомобілях фактично закривається або коштом волонтерського ресурсу, або коштом юридично вразливих схем. За оцінками, щомісячна потреба Сил оборони перевищує 3000 транспортних засобів. За такого навантаження волонтерський механізм давно працює на межі. Тому головна функція цих законопроєктів не створити нову пільгу, а легалізувати і спростити той канал постачання транспорту, без якого фронт уже давно не працює.
About the Author
Читати також:
Які авто з США українці купують найчастіше: електромобілі, ціни та прогнози ринку 
Китайські авто зникли з лютневого топ-10, але не з ринку, що стримує продажі на старті року 
Сонячна енергетика в Україні, що вже працює і які технології змінять ринок до 2030 року 
Ринок вживаних авто в Україні 2025: імпортні рекорди, електромобілі та вплив податкових очікувань
