Європа після 4 років війни: 190 млрд євро допомоги Україні, санкції та боротьба за політичну суб’єктність
Чотири роки повномасштабної агресії зруйнували уявлення про стабільність у Європі та змусили Європейський Союз діяти швидше, рішучіше й масштабніше, ніж у попередні десятиліття. Водночас війна оголила структурні слабкості ЄС залежність від консенсусу, внутрішні політичні блокування та обмежену геополітичну автономію. Час для дій проаналізував позиції європейських дипломатів, урядовців і експертів щодо війни Росії проти України та змін, які вона спричинила на континенті.
До лютого 2022 року більшість європейських столиць не допускали сценарію війни такого масштабу. Навіть попри попередження американської розвідки, переважала думка, що Росія може спробувати розширити контроль на сході України або зміцнити сухопутний коридор до Криму. Проте стратегія Кремля виявилася спрямованою не на часткову ескалацію, а на спробу знищення української державності. Посол України при ЄС Всеволод Ченцов згадує довоєнні очікування так:
«Ніхто не вірив, що Росія справді нападе на Україну з метою знищити її. Ми припускали, що Росія зрештою спробує отримати більше територій на сході. Можливо, щоб зміцнити свої позиції та створити коридор до Криму».
Реальність перевершила найпесимістичніші прогнози. Водночас Україна не лише вистояла, а й трансформувалася у ключовий елемент безпеки Європи. За словами Ченцова, українська армія довела здатність протистояти значно потужнішому противнику, а оборонна промисловість розвивається надзвичайно швидко. Плани на 2026 рік передбачають виробництво дев’яти мільйонів безпілотників показник, що демонструє перехід до масштабного технологічного виробництва. Україна чітко формулює свої потреби:
«Нам потрібно розвивати наші… далекобійні можливості, щоб завдавати глибинних ударів по території Росії. І, безумовно, нам потрібна підтримка ЄС та наших партнерів, щоб ударити по ній економічно».
Йдеться не лише про зброю, а й про санкційний тиск. Євросоюз уже ухвалив майже два десятки пакетів санкцій, однак ефективність залежить від виконання та здатності зберігати єдність. Блокування 20-го пакета санкцій і 90-мільярдної позики Україні продемонструвало вразливість механізму одностайності.
Аналітикиня Олена Прокопенко звертає увагу на парадокс: мирні переговори формально розпочаті для припинення вбивств, але кількість жертв серед цивільного населення зростає. Вона підкреслює, що переговори з Росією не мають сенсу без реальної готовності Кремля припинити агресію, а Європі необхідно переконувати Вашингтон у безперспективності поступок.
Підхід ЄС до підтримки України поступово змінюється. Все частіше звучить теза, що оборона України це оборона самої Європи. Євродепутатка Сандра Калнієте наголошує:
«Наша допомога Україні все ще не пропорційна тому, наскільки Україна допомагає нам».
Фінансова допомога ЄС із лютого 2022 року перевищила 190 мільярдів євро, що зробило Союз найбільшим донором України. Проте питання пропорційності та військової складової залишаються предметом дискусії. Україна потребує систем ППО, боєприпасів і далекобійних спроможностей, а також посилення санкцій і тиску на держави, які підтримують російську економіку.
Війна стала каталізатором нового імпульсу в політиці розширення ЄС. Членство України розглядається не лише як політичний акт, а як інструмент довгострокової безпеки через економічну інтеграцію та військово-безпекову співпрацю. Водночас представники європейських інституцій визнають, що ЄС не повністю готовий до прийняття великої держави з огляду на фінансові та інституційні наслідки. Реформи потрібні з обох боків як у Києві, так і в Брюсселі. Посадовиця з Кіпру Марілена Рауна зазначає:
«Російська агресія проти України стала каталізатором у створенні нового імпульсу в розширенні… Він (імпульс – ред.) не буде вічним. Відкрилося вікно, але нам потрібно ним скористатися».
Це «вікно можливостей» стосується не лише розширення, а й формування нової моделі європейської безпеки. Водночас дискусія щодо мирної угоди з Росією показує глибину стратегічної дилеми: Європа прагне справедливого миру для України, але не має прямої участі за переговорним столом. Її вплив реалізується через фінансування, постачання озброєнь і санкційну політику.
Європейська служба зовнішніх зв’язків підтверджує збереження стратегічного курсу на підтримку України від структурної фінансової допомоги до реагування на кризові потреби. Проте внутрішні дебати в ЄС свідчать про усвідомлення необхідності реформувати сам Союз для ефективного прийняття рішень.
Чотири роки війни змінили Європу швидше, ніж попередні десятиліття. Ілюзії щодо стабільності зникли. Україна перестала бути периферійним питанням і стала центральним елементом безпекової архітектури континенту. Водночас Союз ще не досяг повної стратегічної автономії й залишається залежним від внутрішнього консенсусу та позиції Сполучених Штатів. Подальший розвиток подій залежить від здатності Європи перетворити фінансову солідарність на системну військово-політичну підтримку, а політичні декларації на довгострокові механізми. Війна стала випробуванням не лише для України, а й для самого Європейського Союзу як геополітичного актора.
About the Author
Читати також:
Санкції ЄС проти Китаю: як Захід реагує на технологічну підтримку Росії у війні проти України 
Без Угорщини, але з рішучістю. Що насправді вирішили лідери ЄС щодо України 
Заморожені російські активи: новий етап тиску Заходу для підтримки України 
Карта в Овальному кабінеті: що означає сигнал для переговорів і гарантій безпеки України
