Законопроєкт №14023: акти виконаних робіт більше не обов’язкові що змінюється для бізнесу
Час для дій проаналізував рішення Верховної Ради щодо законопроєкту №14023, який скасовує обов’язковість актів виконаних робіт. Ідеться не про ліквідацію первинних документів чи зняття контролю, а про зміну підходу до підтвердження факту надання послуг. Формально це виглядає як дерегуляція. Практично як спроба переглянути одну з найбільш усталених норм пострадянського документообігу.
Відтепер сторони договору можуть за взаємною згодою не оформлювати акт виконаних робіт, а підтверджувати надання послуг інвойсом, підписаним виконавцем. Такий інвойс визнається первинним документом для бухгалтерського та податкового обліку. Закон не забороняє використовувати акти. Він робить їх необов’язковими. Бізнес отримує право вибору: працювати за старою моделлю або перейти на більш гнучкий формат. У Міністерстві економіки наголошують:
«Ми послідовно зменшуємо регуляторний тиск на бізнес і прибираємо норми, які не створюють цінності, але забирають час і ресурси. Скасування обов’язковості актів виконаних робіт це про довіру до підприємців і про сучасну модель економіки, де держава не нав’язує зайві форми, а створює умови для розвитку. Бізнес має працювати, масштабуватися й експортувати, а не витрачати години на обслуговування бюрократії».
Держава відмовляється від нав’язування конкретної форми документа там, де сторони здатні самі врегулювати відносини договором. Що саме передбачають зміни?
- акти виконаних робіт більше не є обов’язковими;
- компанії можуть і надалі використовувати акти, якщо вважають це доцільним;
- за домовленістю сторін інвойс може замінити акт.
Таким чином, контроль не скасовується. Первинні документи залишаються. Облік залишається. Податкові правила залишаються. Змінюється лише форма підтвердження.
Аргумент про наближення до європейської практики також звучить прямо. Заступник міністра з цифрового розвитку зазначає:
«Ми синхронізуємо українські правила з міжнародною практикою. У ЄС базовим документом є інвойс, і Україна рухається тим самим шляхом до простого, зрозумілого і конкурентного бізнес-середовища».
Дійсно, в більшості країн ЄС рахунок-фактура є основним документом для підтвердження операції з надання послуг. Окремий акт приймання-передачі застосовується залежно від специфіки договору, а не як універсальна вимога. Однак українська практика формувалася десятиліттями в іншій логіці. Обов’язкові акти виконаних робіт стали частиною щомісячної рутини тисяч компаній. Вони підписувалися навіть у випадках, коли зміст документу фактично дублював інвойс. За оцінками міністерства, підготовка та підписання одного акта обходиться підприємству в середньому у 200-300 грн. Щомісячні витрати на обіг таких документів можуть сягати близько 4 тис. грн на компанію. У масштабах країни економія може становити до 20 млрд грн на рік.
Ці цифри базуються на попередніх дослідженнях. Опитування понад 400 керівників і фінансових директорів показало, що понад 70% підприємців вважали необов’язковість актів кроком, який полегшить ведення бізнесу. ФОПи підписували до п’яти актів на місяць, юридичні особи до тридцяти. Бухгалтери витрачали на адміністрування актів понад 13% робочого часу. У великих компаніях до процесу могли бути залучені до 15 працівників. Це не лише прямі витрати на папір чи електронний документообіг. Це час керівників, бухгалтерів, юристів. Це узгодження формулювань, пересилання, підписання, повернення. У масштабах тисяч підприємств адміністративне навантаження перетворюється на системну втрату ресурсу. Водночас зміни не означають автоматичної відмови від актів. У складних B2B-відносинах, у довгострокових контрактах або в галузях із підвищеними ризиками сторони можуть залишити акти як додатковий інструмент фіксації виконання зобов’язань. Закон лише прибирає обов’язковість.
Актуально
Прийняті зміни також впливають на зовнішньоекономічну діяльність. Компанії, що працюють з іноземними партнерами, часто стикалися з необхідністю пояснювати, чому в Україні потрібен окремий акт. Тепер документообіг стає більш зрозумілим для міжнародних контрагентів. В умовах воєнного стану швидкість ухвалення рішень та гнучкість процесів набувають особливого значення. Бізнесу потрібно працювати в ситуації нестабільності, і кожен крок, що зменшує адміністративне навантаження, має практичний вимір.
Законопроєкт №14023 це крок у напрямі дерегуляції. Він не змінює податкову систему, не трансформує модель економіки, але коригує конкретну норму, яка роками вважалася безальтернативною. Фактично держава заявляє: форма більше не диктується централізовано. Сторони договору самі визначають, як підтвердити факт виконання робіт або надання послуг. Для малого і середнього бізнесу це означає спрощення. Для великих компаній можливість переглянути внутрішні процедури. Для експортерів зменшення бар’єрів у комунікації з партнерами. Чи стане це революцією в документообігу? Навряд чи. Але це помітний сигнал: регулятор готовий переглядати норми, які створюють зайве навантаження. І головне бізнес отримує вибір. А вибір у сфері господарських відносин завжди означає більшу гнучкість і більше відповідальності за власні рішення.
About the Author
