
Захід дозволив Україні бити по Росії: що це означає і як реагує Кремль
Кінець травня 2025 року може увійти в історію як точка неповернення у війні Росії проти України. Одразу кілька ключових західних держав Німеччина, США, Велика Британія та Франція офіційно зняли обмеження на використання Україною західної зброї для ударів по цілях на території Російської Федерації. Те, про що ще донедавна говорили лише кулуарно, тепер озвучено публічно. І реакція Москви не забарилася.
Що означає це рішення? Чому саме зараз? Як реагує Росія? І головне чи не стануть західні столиці наступними мішенями?
Рішення, яке тримали в тіні
Першою відкрито про зміну політики заявила Німеччина. Канцлер Фрідріх Мерц визнав: Україна тепер має право завдавати ударів західною зброєю по російській території. За його словами, це рішення було ухвалене ще кілька місяців тому, але не оприлюднювалось з політичних міркувань. Після цього аналогічні заяви прозвучали з Вашингтона, Лондона та Парижа.
Вперше за понад два роки війни чотири ключові держави Заходу взяли на себе політичну відповідальність за надання Україні не лише оборонного, а й наступального інструментарію з дозволом діяти на території держави-агресора.
Москва визнає і загрожує
Показовою стала реакція російської сторони. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров визнав, що такі дозволи справді існували просто не були публічними. Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що це «веде до ескалації». А на тлі мовчання Путіна згадуються його попередні заяви: у разі прямої атаки на територію Росії за допомогою західної зброї, Кремль залишає за собою право на «симетричну відповідь».
Що саме мається на увазі під «симетрією» Кремль традиційно не конкретизує. Але раніше в цю формулу вкладалися сценарії: атаки на країни НАТО, удари по європейських логістичних вузлах, а в окремих випадках навіть погрози використанням тактичної ядерної зброї.
Дональд Трамп і його пост: випадкове зізнання чи навмисний сигнал?
Поки Захід ухвалює стратегічні рішення, президент США Дональд Трамп уже вдруге при владі опинився в центрі нового скандалу. У своєму пості на Truth Social він заявив, що «допомагав Путіну» своїми діями. Цитата: «Багато по-справжньому поганого могло статися з Росією, якби не я. І я маю на увазі дійсно поганого».
Цей пост став підставою для звинувачень у непрямій співучасті, які негайно підхопили провідні американські медіа. На тлі рішення союзників дозволити Україні бити по Росії, такі висловлювання Трампа грають не лише на шкоду міжнародній репутації США, але й демонструють хаотичність сигналів, що надходять із Білого дому.
Це також підіймає питання: чи не намагається Трамп одночасно утримати лояльність свого виборця, налаштованого проти війни, і уникнути погіршення відносин із Кремлем, навіть ціною репутаційних втрат?
Що далі? Можливі сценарії
1. Війна переходить у фазу симетричних ударів
Україна, маючи дозвіл, може діяти по логістиці, складам і центрам прийняття рішень на території РФ. Росія у відповідь може завдати ударів по європейських базах або трасах постачання зброї.
2. Ескалація у форматі «війни нервів»
Москва може вдатися до масованої інформаційної атаки, кібератак або тиску на союзників України через енергетичні або економічні важелі, не переходячи межі прямого військового конфлікту з НАТО.
3. Дипломатичний тиск і розкол всередині Заходу
Оголошення подібних рішень часто тестують на стійкість. Кремль може спробувати розіграти карту розколу між європейськими столицями, особливо з огляду на вибори у Франції та Іспанії, а також коливання в американській політиці.
Війна стала глобальнішою і ризикованішою
Україна отримала нову «зелену зону» у вигляді дозволу бити по цілях на території Росії. Це важливий елемент справжнього суверенітету коли партнер не лише надає зброю, а й довіряє, як саме її використовувати.
Але ця довіра і новий ризик. Бо кожен такий удар тепер випробування на реакцію Росії. І якщо Захід уже перетнув одну червону лінію, слід чесно відповісти на запитання: а що буде, якщо Путін вирішить відповісти не на Донбасі а у Варшаві, Берліні чи Брюсселі?
Час, коли можна було зберігати обережний нейтралітет, минув. І кожне нове рішення, як і кожне мовчання, тепер матиме стратегічну ціну.















