Мир на чужих умовах: що насправді пропонує Росія і чому це все ще війна
Після другого раунду переговорів у Стамбулі Росія передала українській делегації документ, який офіційно названо “меморандумом про припинення вогню”. Але якщо подивитися уважно це не дорожня карта до миру, а перелік ультиматумів, що покликані закріпити результати агресії. Деякі пункти подано як “компроміси”, але по суті вони зберігають головне: визнання окупації, демілітаризацію України та її відмову від самостійної політики.
Президент Зеленський назвав цей документ “ультиматумом, написаним людьми, які не читають Конституцію України”. І пояснив чому. У цій статті розберемо по пунктах, що саме пропонує Росія, що змінилося у вимогах і чому навіть у «пом’якшеному варіанті» це не може бути основою для реального миру.
Два варіанти перемир’я, але обидва вигідні лише Росії
Ще в червні 2024 року Кремль озвучував свою головну умову: повне виведення українських військ із чотирьох окупованих областей – Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької. Без цього жодного припинення вогню.
Тепер у меморандумі з’явилася «альтернатива»:
– замість виведення “фіксація лінії фронту” без передислокацій;
– припинення мобілізації й початок демобілізації в Україні;
– заборона військових поставок з-за кордону;
– виведення військових контингентів третіх країн (тобто НАТО);
– скасування воєнного стану в Україні;
– створення двостороннього центру моніторингу припинення вогню за участі самої Росії.
З першого погляду це виглядає як крок назустріч. Але насправді – це фіксація переваги РФ у нинішній конфігурації війни. Україна втрачає гнучкість, західна допомога блокується, армія зупиняється, а Росія отримує офіційний допуск до моніторингу нашої території.
Наступний етап: “мир” після виборів
Після перемир’я Росія пропонує:
- призначити вибори президента та Верховної Ради не пізніше ніж через 100 днів після скасування воєнного стану;
- укласти “угоду про мир”, що, згідно з документом, має включати виведення ЗСУ з окупованих областей.
Тобто вимога, яку раніше ставили як передумову, тепер оформлена як фінальний крок, але суть не змінилася: виведення українських військ із частини території України.
Це тактична зміна послідовності не змісту.
Що ще є в “меморандумі” і чому це неприпустимо
Другий блок документу повторює старі вимоги Росії:
- “Демілітаризація” обмеження чисельності ЗСУ, включно з регіональними бригадами;
- “Денацифікація” заборона політичних партій націоналістичного спрямування;
- визнання анексії Криму, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей;
- державний статус російської мови;
- скасування обмежень для УПЦ МП;
- повна відмова від вступу до НАТО чи інших військових союзів;
- скасування всіх міжнародних санкцій проти РФ.
Це не компроміси це перелік поразки, сформульований у вигляді “пропозиції миру”.
Що змінилось і чому це не змінює суті
Умовно «нові» пункти (як от створення спільного моніторингового центру чи заборона мобілізації) не пом’якшують вимоги вони створюють враження складного процесу, але кожен пункт працює лише в один бік: на користь Кремля.
Мирна ініціатива, де жодна з вимог не передбачає компромісів з боку Росії, це не дипломатія. Це оформлення контролю під прикриттям припинення вогню.
Чому Росія раптом стала “гнучкішою”
На тлі ударів українських дронів по стратегічних аеродромах, втрати авіації та зниження підтримки з боку деяких глобальних партнерів, Кремль опинився в ситуації, де силового домінування стало менше. Йому потрібна пауза для перегрупування, відновлення ресурсів і закріплення результатів окупації.
І саме такий ефект дає цей меморандум. Припинення вогню, заморожування лінії фронту, зменшення допомоги Україні усе це без жодного зобов’язання РФ вийти з окупованих територій чи компенсувати збитки.
Читайте також
Реакція України: чітке “ні”
Президент Зеленський відкрито заявив, що документ Росії:
– суперечить Конституції;
– порушує Статут ООН;
– не містить жодної правової основи для мирного врегулювання.
Україна у відповідь передала альтернативний проєкт припинення вогню із вимогами:
- негайного обміну полоненими;
- безумовного припинення вогню без ультиматумів;
- гуманітарного доступу до прифронтових зон.
Росія цю відповідь поки офіційно не коментує.
Чому все залежить від реакції США
За лаштунками переговорів усе частіше лунає: ключовий фактор позиція Дональда Трампа.
США готують законопроєкт про санкції 500% мита на російські енергоносії. Але він досі не ухвалений бо Білий дім не дає “зеленого світла”. Якщо Трамп погодиться обговорювати російський меморандум це буде першим дипломатичним кроком до визнання частини умов РФ.
Якщо відкине переговори повернуться на більш реалістичну основу. Але поки що американська адміністрація мовчить. І саме це мовчання найнебезпечніше.
Мир не тоді, коли менше стріляють
Фіксація контролю, заборона оборони, примушення до внутрішньополітичних змін це не припинення війни. Це її інституціалізація.
Мир це не просто “паузи”. Це повернення контролю над своєю територією. Це можливість ухвалювати рішення без зовнішнього тиску. Це безпека, а не просто відсутність ракет.
У нинішньому вигляді російський “меморандум” це не крок до миру. Це ще одна форма війни. І розпізнати її перший крок, щоб не програти.
About the Author
