
Саміт G7 без США: що означає від’їзд Трампа для України
Усе виглядало майже за планом. Альберта, гірське повітря, охайно вистелені зали, лідери країн Великої сімки, обличчя яких щороку з’являються у стрічках новин. Здавалось, що G7-2025 має стати черговим зібранням «про все важливе» про війну в Україні, нові санкції, економіку. Але цього разу сталося щось, що чітко розділило формат на «до» і «після».
Президент США Дональд Трамп той, кого всі очікували, але не до кінця розуміли, як читати поїхав із саміту на день раніше. Без попередження. Без спільної заяви. Без звичного жесту єдності.
І саме цей жест чи радше його відсутність сказав більше, ніж будь-яке підписане комюніке.
Що таке G7 і чому це важливо
G7 – це не просто зустріч сильних світу цього. Це неформальний, але вагомий майданчик, де вирішуються глобальні питання. До складу входять США, Канада, Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Японія та ЄС. Щороку лідери збираються, щоб синхронізувати дії щодо найбільших викликів: війн, клімату, санкцій, безпеки, економічної стабільності.
Цьогорічна зустріч проходила 16–17 червня в Канаді, у гірському регіоні Kananaskis. Саміт мав стати важливою точкою щодо:
- війни в Україні;
- санкційної політики щодо Росії та Ірану;
- ситуації на Близькому Сході;
- глобального енергетичного ринку;
- підтримки країн Глобального Півдня.
Президент Зеленський був запрошеним гостем. Очікувалось, що з його участю лідери ухвалять спільну заяву щодо довгострокової підтримки України. Але все пішло не так.
Вихід Трампа – демонстрація нового стилю
Трамп залишив саміт після першого дня. За офіційною версією через «необхідність втрутитись у ситуацію на Близькому Сході» (новий виток напруги між Ізраїлем та Іраном). Проте на практиці він просто не з’явився на другий день саміту, включно з ключовими зустрічами.
Зокрема, він пропустив:
- обговорення майбутнього санкцій проти Росії;
- дискусії про довгострокову підтримку України;
- двосторонню зустріч із прем’єром Австралії;
- зустріч G7 з президентом Зеленським.
Що це означає?
Це не просто дипломатичний жест. Це сигнал про зміну тону американської зовнішньої політики. І сигнал не новий ще у травні Трамп відкрито заявляв, що не підтримує нові санкції проти Росії, вважає Зеленського слабким переговорником, а мир можливим лише через особисту розмову з Путіним.
Саме таку логіку й втілив його жест зібрання, де всі говорять про колективну відповідальність, не цікаве, якщо головне рішення, на його думку, лежить у двосторонній розмові. Не з партнерами, а з Путіним.
Макрон і Трамп: конфлікт на відстані
Французький президент Еммануель Макрон публічно прокоментував ранній від’їзд Трампа як уникнення дипломатичної відповідальності. В інтерв’ю французьким ЗМІ він заявив, що президент США «самовільно залишив майданчик, де мали б ухвалюватись рішення щодо глобальної безпеки».
Трамп у відповідь в своєму стилі назвав Макрона “гонителем публічності” і спростував будь-які зобов’язання брати участь у спільних заявах. Мовляв, він веде «свої переговори» – ефективніше, ніж багатосторонні бюрократичні формати.
Цей обмін репліками став лакмусом того, що єдність Заходу вже не беззаперечна, навіть серед «великої сімки».
Україна: присутня, але не для всіх
17 червня, коли більшість камер уже обговорювала Трампа, Зеленський продовжував працювати. Він провів низку двосторонніх зустрічей з прем’єр-міністрами Канади, Британії, Італії.
Найрезонанснішими стали дві:
- Канада оголосила про новий пакет допомоги: $2 мільярди військової та гуманітарної підтримки. Прем’єр Марк Карні прямо заявив: «Після обстрілів Києва, Харкова й інших міст ми не можемо залишатись осторонь. Це не просто підтримка це спільна боротьба за принципи».
- Британія через прем’єра Кіра Стармера підтвердила участь у формуванні нової “коаліції готових” групи країн, які підтримуватимуть Україну незалежно від дій США.
Тло цих заяв нічний ракетний удар по Києву та інших містах. Загинуло щонайменше 16 людей. І саме це, за словами лідерів, стало ще одним нагадуванням: війна не чекає. Тому підтримка має бути не політичною, а практичною.
G6 замість G7: що вирішили без США
Попри відсутність Трампа, шість країн саміту (Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Велика Британія) ухвалили підсумкову заяву, де:
- підтримали санкційний тиск на Росію;
- засудили ескалацію з боку Ірану;
- підтвердили право України вести переговори лише за власних умов;
- закликали до захисту цивільного населення під час конфліктів.
Усе це без США. І це не лише технічна формальність. Це зміна архітектури. Коли частина G7 починає діяти як окрема платформа – G6.
Що все це означає?
Для України:
- підтримка Європи залишається стабільною;
- ризики виникають у довгостроковій перспективі якщо США продовжуватимуть дрейф у бік “окремих рішень”.
Для світу:
- G7 уже не виглядає монолітним блоком;
- багатосторонність під тиском особливо, коли один із гравців грає у свою гру.
Для Трампа:
- він чітко показав: його формат це “Трамп + Путін”, без «євро-посередників»;
- це може означати нові форми переговорів паралельні, приватні, потенційно непрозорі.
Саміт у Канаді показав не лише ставлення до війни в Україні. Він показав, що світ більше не рухається як один механізм. Кожен грає свою партію хтось під спільну партитуру, хтось в сольному режимі.
Для України це означає одне: потрібно посилювати співпрацю з тими, хто не боїться діяти. І готуватись до того, що міжнародна підтримка – це не завжди єдність. Але завжди вибір.
І поки дехто їде, не попрощавшись, інші залишаються. Бо розуміють: за порожнім стільцем все одно стоїть чиясь доля.














