Бостонський шлюб: чому жінки обирають партнерство без романтики й що це змінює у суспільстві
Жінки починають вибирати одне одного як союзниць у житті, і це не просто модний тренд, а глибокий соціальний процес із довгою історією. У XXI столітті українське суспільство знову відкриває для себе феномен, який отримав назву “бостонський шлюб”. Та якщо в ХІХ столітті це був спосіб вижити в жорсткому патріархальному світі, то зараз це усвідомлений вибір жінок, які втомилися від емоційної недоступності чоловіків і прагнуть партнерства на рівних.
Бостонський шлюб (Boston marriage) – історичний термін, який виник у Новій Англії (США) наприкінці ХІХ століття. Так називали співжиття двох жінок, які вели спільний побут, разом володіли майном, ділили фінансові та побутові турботи. Відомі бостонські шлюби, наприклад, між американськими письменницями Сарою Орн Джуетт і Енн Філдс, чи соціологинею Елізабет Шоу і професоркою Кетрін Лі Бейтс, авторкою пісні “America the Beautiful”.
Тоді жінки не могли самостійно володіти власністю, не мали доступу до “чоловічих” професій і були фактично залежними від шлюбу із чоловіком. Для багатьох освічених жінок єдиним способом зберегти незалежність і мати простір для самореалізації було об’єднатися з іншою жінкою. Бостонські шлюби не завжди були романтичними чи сексуальними: часто це були партнерства побудовані на глибокій дружбі, спільних цінностях і взаємопідтримці.
Як зазначає дослідниця Лілліан Фейдерман, “саме так жінки відвойовували собі місце в світі, який не залишав їм вибору”. Дехто з подібних пар відкрито називали себе “партнерками по життю” або “домашньою сім’єю”.
Чому бостонський шлюб повертається сьогодні
Сучасний сплеск інтересу до такого формату не випадковість. По-перше, економічна доцільність: разом легше оплачувати оренду, вести господарство, підтримувати одна одну у складних обставинах війни, еміграції, чи змін на ринку праці. По-друге, у багатьох жінок накопичилося розчарування від традиційних стосунків, у яких усе ще переважає патріархат, емоційна незрілість або відсутність підтримки з боку партнерів-чоловіків.
Якщо раніше жінка змушена була йти в шлюб заради виживання, то сьогодні вона частіше шукає справжньої підтримки, розуміння, емоційного комфорту. З іншого боку, сучасне суспільство нав’язує ідею обов’язкової романтики у стосунках хоча часто найбільше щастя ми знаходимо у справжній дружбі.
Що кажуть соціологи та психологи
В англомовному світі вже фіксують нові поняття: platonic life partnership, queerplatonic relationships, “roommate marriage”. Усе це сучасні інтерпретації ідей бостонського шлюбу. У статтях Psychology Today і The Cut, у відеоблогах та тредах Reddit жінки відверто обговорюють, як знаходять у дружбі те, чого не отримали у класичних шлюбах.
Дослідники вказують: зараз серед молоді (особливо покоління Z) все частіше обирають саме партнерську дружбу бо це дає більше свободи, не змушує підлаштовуватись під чужі очікування, дозволяє зосередитись на своїх цілях, спільних цінностях, а не лише на романтичному сценарії.
“Ми живемо разом, щоб здешевити оренду, розділити побут і підтримати одна одну, коли цього потребуємо. Це не стільки про уникнення чоловіків, скільки про бажання чесних, рівноправних відносин”, – розповідають учасниці таких партнерств.
Чому цей тренд дратує і лякає суспільство
Бостонський шлюб і досі викликає хвилю сарказму і скепсису, особливо серед чоловіків. Звучать закиди, що жінки “вигадують нову норму”, що це лише “прикриття для небажання будувати сім’ю”. Та насправді суспільство боїться втратити контроль над традиційною роллю жінки. Коли жінка не обирає чоловіка, а іншу жінку це кидає виклик усталеним уявленням про сім’ю, кохання, навіть про жіночність.
Парадокс у тому, що для чоловіків подібні “союзи” існують десятиліттями сусідство, “холостяцькі квартири”, спільний побут без романтики не викликає стільки емоцій. Але жінки, які відмовляються від традиційної моделі, одразу стають об’єктом критики, іронії або навіть осуду.
Чи стане це масовим явищем?
Поки що “бостонський шлюб” це радше тренд у містах із високими цінами на житло, серед освічених жінок і тих, хто цінує свою свободу більше за відповідність стереотипам. Але якщо суспільство продовжить залишати жінок сам-на-сам із проблемами емоційної безпеки, підтримки і розвитку, то такий формат буде лише поширюватись. Можливо, у майбутньому партнерські дружби стануть більш поширеною формою співжиття, особливо якщо суспільство навчиться цінувати інші типи зв’язків, окрім романтичного кохання.
Бостонський шлюб – це не відмова від стосунків чи протест проти чоловіків. Це про вибір бути поруч із тими, хто тебе цінує і підтримує. Це про сміливість шукати нові моделі щастя у світі, де старі вже не працюють.
Давайте чесно: кожна жінка має право сама вирішувати, що для неї важливіше незалежність, дружба чи романтика. Головне бути чесною із собою. Можливо, “бостонський шлюб” це лише ще один спосіб нагадати: справжнє партнерство це не про стать, а про взаємну підтримку.
А ви як думаєте? Чи готові наше суспільство до таких змін? Діліться думками у коментарях.
Пояснення термінів:
- Бостонський шлюб – союз двох жінок, які ведуть спільний побут, без обов’язкової романтичної чи сексуальної складової.
- Platonic life partnership – сучасний термін для партнерських, не романтичних союзів між людьми.
About the Author
Читати також:
Розлучення за ініціативою жінки: чому освічені дружини частіше йдуть першими 
Чоловіки “втомилися бути чоловіками”? А жінки нарешті можуть бути собою 
Жінки в ІТ після 2024 року: міф про гендерну рівність і реальна картина в українській техіндустрії 
Україна між демократією й авторитаризмом: чому суспільство бачить різні напрямки
