Опалювальний сезон 2025: чи забезпечить Україна газом усі регіони в умовах війни
Підготовка до опалювального сезону 2025 року відбувається у винятково складних умовах це визнають як представники влади, так і незалежні експерти. Попри серйозний дефіцит ресурсів і масовані атаки на інфраструктуру, Президент Володимир Зеленський запевняє: уряд знає, де брати гроші й газ, і Україна зможе пройти зиму без зривів. Але що реально стоїть за цими словами і наскільки вони підкріплені фактажем?
Зеленський зазначив:
«Розуміємо, де брати газ на суму близько 2 мільярди доларів США. Якщо нам знадобиться. Ми розраховуємо, що в дуже складній ситуації Україна має бути готова знайти газу на 2 мільярди доларів США. Частину траншів ми знайшли. Норвегія грантом по 100 мільйонів доларів США, і також виділить ще один січневий транш. Ще кілька країн дають відповідні гранти. Є домовленість з нашими банками. Тобто є розуміння, де брати гроші. І є розуміння, де брати газ».
Ця заява, зроблена на брифінгу для ЗМІ, підтверджується кількома джерелами. Головне уряд справді веде переговори з міжнародними донорами і банками, у фокусі гранти й кредити. Проте сума у 2 мільярди доларів поки не підкріплена відкритими контрактами, і це залишається скоріше попереднім розрахунком, а не затвердженим бюджетом.
Джерела газу: є домовленості, але контрактів небагато
У питанні безпеки газопостачання президент деталізував:
«Щодо LNG американського є домовленість: якщо ми захочемо, буде заходити з Польщі, польський термінал. Додатковий газ ми можемо брати також з Греції, ми домовлялися з Прем’єр-міністром Кіріакосом Міцотакісом. Є розуміння також з іншими країнами, є домовленості. З Азербайджаном також є. Всі працюють над цим. З того, що я бачив, газове питання буде вирішено».
Ця позиція підтверджує: уряд проводить переговори із США, Польщею, Грецією, Азербайджаном. Але експерти зауважують, що інформація про підписані контракти, обсяги та терміни постачання лишається закритою. Домовленості це тільки перший етап. Питання у реалізації та швидкості поставок, а також у технічній готовності інфраструктури, включно з газосховищами та терміналами.
Власний видобуток і наслідки атак: чому імпорт стає критичним
Останні тижні ситуація ускладнюється через регулярні масовані атаки на газову інфраструктуру. З початку жовтня відбулося щонайменше шість потужних обстрілів об’єктів «Нафтогазу» і ДТЕК. Як повідомив голова правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький:
«16 жовтня, ворог знову здійснив масштабну комбіновану атаку на об’єкти газової інфраструктури… Є влучання та руйнування одразу в кількох областях. Робота низки критично важливих обʼєктів зупинена. Наші фахівці негайно приступають до ліквідації наслідків».
Такі атаки знижують власний видобуток і підвищують залежність від імпорту. Саме тому уряд змушений шукати додаткові джерела постачання і працювати над резервними схемами імпорту газу. Водночас «Нафтогаз» залучає фінансування як у вигляді кредитів, так і грантів, і веде переговори з партнерами щодо отримання обладнання для відновлення інфраструктури.
Ріст споживання: навантаження збільшується швидше, ніж очікували
Ще одна проблема стрімке зростання споживання газу. Як повідомила заступниця голови наглядової ради НАК «Нафтогаз України» Наталя Бойко: «Ми споживаємо зараз значно більше, ніж минулого року в аналогічний день». За її словами, з початку тижня використання «блакитного палива» зросло на понад 20%. Вона підкреслила, що всі громадяни мають максимально економити ресурси, а компанія відновлює об’єкти одразу після атак.
Американський газ та майбутнє ринку: чи витіснить він російський?
Президент Зеленський окремо зупинився на темі американського газу:
«Американські енергетичні компанії хочуть вийти на український ринок. Один із прикладів це двосторонній газовий проєкт з американцями як варіант ставити LNG-термінал в Одесі, але тут треба домовлятися з Туреччиною, щоб Босфор працював для цього… Ми можемо говорити про американський газ. Вони бачать, що у нас найбільше газосховищ, що у нас є мережа. Їм це цікаво».
Однак експерти попереджають: створення терміналу, узгодження з Туреччиною, запуск нового маршруту це складні процеси, що потребують років. Стратегічна мета витіснення російського газу з європейського ринку підтримується політично, але з практичної точки зору реалізується поступово.
Заява президента про “розуміння, де брати гроші й газ” має під собою реальні переговори, домовленості та певну фінансову підтримку. Однак вона не означає, що всі механізми вже запущені й гарантії постачання отримані на 100%. Ситуація складна: імпорт газу стане критично важливим через удари по інфраструктурі та зростання споживання, а кожен новий контракт потребує часу й чіткої реалізації. Поточна стратегія виглядає обґрунтованою, проте залежить від багатьох факторів динаміки війни, темпів відновлення об’єктів, реальних термінів підписання угод та швидкості постачання. Головне що в уряду є алгоритм дій і розуміння пріоритетів, але повної “подушки безпеки” ще не створено.
Ризики залишаються але й поступ є. Україна готується до опалювального сезону, спираючись на багатоступеневу стратегію: пошук міжнародних партнерів, залучення кредитів і грантів, відновлення власного видобутку, енергозбереження. Кожен елемент цієї стратегії може стати вирішальним у зимові місяці.
About the Author
