Розподілена генерація в Україні: як малі електростанції змінюють енергетичний ринок і підвищують стійкість системи
Сучасна енергетика України опинилася у вирі змін, які диктуються і зовнішніми викликами, і внутрішньою необхідністю підвищення стійкості енергосистеми. Втрата значної частини потужностей через ворожі атаки та окупацію, постійна загроза для критичної інфраструктури створили передумови для прискореного переходу від централізованої моделі до децентралізованої розподіленої генерації.
Розподілена генерація – це система, де споживачі отримують електроенергію не від єдиного великого виробника, а з багатьох незалежних або локальних джерел. Для України це стало не просто трендом, а стратегічною потребою. Централізована система під час війни виявила свою вразливість, тоді як малі, децентралізовані потужності здатні гарантувати базове забезпечення навіть у критичних ситуаціях.
За даними Українського інституту майбутнього, за перше півріччя 2025 року в країні було побудовано понад 1 ГВт розподіленої генерації це удвічі швидше, ніж у 2024-му. Відсоток підключення нових потужностей також зріс: з 11% у 2024 році до 63% у 2025-му. Серед основних джерел сонячні електростанції та газові когенераційні установки, які забезпечили відповідно понад 500 МВт та 300 МВт потужностей.
Фінансова підтримка цього руху здебільшого йде від бізнесу: 0,9 із загального 1 ГВт встановленої потужності у першій половині 2025 року профінансував приватний сектор. Серед лідерів компанії ДТЕК, МХП, «Еко-Оптіма», «Вітропарки України», «Епіцентр», Novus. ДТЕК, наприклад, зводить вітроелектростанції потужністю 1150 МВт і вже має під будівництвом 500 МВт.
Особливу роль відіграє будівництво накопичувачів електроенергії. У серпні група ДТЕК запустила найбільший у країні комплекс на 200 МВт, що дозволяє підтримати стабільність мереж і забезпечити електрикою 600 тисяч домівок упродовж двох годин. Такі проєкти відкривають нові можливості для балансування енергосистеми, особливо в пікові періоди споживання чи під час надзвичайних ситуацій.
Регіональні відмінності значущі. Львівська область за перше півріччя 2025 року додала понад 230 МВт розподіленої енергетики, зокрема за рахунок Сколівської вітроелектростанції. Активізація таких проєктів спостерігається по всій країні, проте найбільший потенціал саме у співпраці держави, бізнесу та громад.
Проте масштабний розвиток малої генерації стикається з низкою серйозних викликів. Головна проблема застаріла інфраструктура електромереж. Більшість мереж не пристосовані до великої кількості нових генераторів, що ускладнює інтеграцію, підвищує ризик аварій та знижує якість електроенергії. Необхідно впроваджувати сучасні стандарти підключення, розвивати «розумні» мережі, впроваджувати системи моніторингу та управління.
Актуально
Крім технічних перепон, існують і організаційні проблеми: брак кваліфікованих фахівців, обмежені фінансові можливості громад, складність погодження технічних умов для підключення, а також відсутність дієвих механізмів страхування воєнних ризиків. За оцінками Energy Club, існує п’ять ключових бар’єрів для швидкого розгортання нових потужностей від дефіциту інженерів до високої вартості кредитування.
Втім, незважаючи на складнощі, перспективи розподіленої генерації оптимістичні. Потенціал для впровадження нових технологій є у більшості регіонів. Особливий акцент сьогодні робиться на розвиток сонячної енергетики з акумуляторами та вітрогенерації. Експерти Центру Разумкова вважають, що газові установки це генерація «останньої надії» і їх варто використовувати лише за крайньої потреби через високу ціну газу. Натомість технології накопичення енергії та комбіновані рішення на основі відновлюваних джерел це шлях до ефективної, економічно вигідної та екологічної енергетики. Для успіху реформи необхідно заздалегідь моделювати енергетичні потреби, розвивати муніципальне планування, посилювати навчання і співпрацю з агрегаторами на енергоринку, інвестувати у підготовку фахівців та у модернізацію мереж.
Україна зараз формує нову, гнучку і децентралізовану модель енергетики, що стає відповіддю на масштабні ризики сучасності. Мала генерація перетворюється з резервного джерела у стратегічний ресурс розвитку, здатний забезпечити не тільки базову енергетичну безпеку, а й стати драйвером інновацій, економічного зростання та інтеграції з європейським енергетичним простором. Реалізація потенціалу цієї сфери потребує від всіх гравців енергоринку бізнесу, держави, громад максимальної співпраці, професіоналізму і системного підходу до вирішення викликів воєнного часу.
About the Author
Читати також:
Інфраструктура для електротранспорту в Україні: стратегія, виклики та новий етап розвитку 
“Репараційний кредит” для України: новий фінансовий інструмент ЄС і ключові виклики 
Світ задихається: війна гальмує енергетичний перехід, а Україна стає його заручницею 
Коаліція охочих: новий план підтримки України, його реальні деталі й виклики
