Усвідомлене сновидіння як третій стан мозку: що саме відкрила сучасна нейронаука і чому це змінює наше уявлення про свідомість
Час для дій проаналізував сучасні нейрофізіологічні дослідження, присвячені усвідомленим сновидінням, і дійшов висновку: мова йде не про екзотику чи психологічний трюк, а про окремий, вимірюваний стан мозку, який не вкладається у класичну дихотомію «сон або неспання». Протягом десятиліть у нейронауці домінувала проста модель: мозок перебуває або в стані неспання, або в стані сну, з поділом сну на фази non-REM і REM. Усвідомлені сни довгий час вважалися або суб’єктивною ілюзією, або різновидом REM-сну з підвищеною яскравістю переживань. Проте нові дані електроенцефалографії показали інше.
Сучасні дослідження, зокрема великі роботи 2024-2025 років із використанням багатоканального EEG та аналізу функціональної зв’язності, демонструють: усвідомлене сновидіння є гібридним станом свідомості, який має чіткі фізіологічні відмінності і від звичайного REM-сну, і від стану неспання.
Раніше наукова модель виглядала так. Стан неспання характеризується домінуванням альфа- та бета-ритмів, високою когерентністю між лобовими й тім’яними ділянками, активною роботою префронтальної кори, що відповідає за самоконтроль, планування і рефлексію. REM-сон, навпаки, супроводжується зниженням активності префронтальних зон, фрагментованою когерентністю та домінуванням тета-ритмів, що пояснює яскравість образів, але слабкий контроль і критичність мислення у звичайних снах.
Нові дані показують третю конфігурацію. Під час усвідомленого сновидіння мозок перебуває у REM-сні за тілесними і вегетативними ознаками, але водночас демонструє часткове відновлення кортикального контролю, характерного для неспання. EEG-записи фіксують підвищену активність у гамма-діапазоні (близько 40 Гц), особливо в лобових і фронтолатеральних ділянках кори. Саме ці зони пов’язані з самосвідомістю, метакогніцією і здатністю усвідомлювати власний стан.
Важливо, що дослідники не обмежуються лише вимірюванням потужності хвиль. Аналіз функціональної зв’язності показує: когерентність між різними ділянками мозку під час усвідомленого сновидіння значно вища, ніж у звичайному REM-сні, і в окремих діапазонах наближається до рівнів неспання. Це означає, що мозок не просто «яскравіше мріє», а переходить у іншу організацію нейронних мереж.
Таким чином, сьогодні наука оперує трьома станами:
- неспання, де є повний контроль і рефлексія;
- звичайний сон (REM), де є образи без контролю;
- і усвідомлене сновидіння, де поєднуються образність сну і когнітивні механізми неспання.
Принципово важливо, що цей стан не є випадковим. Дослідження показують: усвідомлені сновидіння можуть виникати після тренування, автосугестії або когнітивної підготовки, і при цьому мозок демонструє відтворювані, стабільні електрофізіологічні патерни. Це руйнує уявлення про усвідомлений сон як про щось містичне або неконтрольоване.
З точки зору нейронауки, усвідомлене сновидіння стало унікальною моделлю для вивчення природи свідомості. Раніше вважалося, що самосвідомість неможлива без повного пробудження мозку. Тепер ми бачимо, що свідомість може існувати у частково активованому мозку, без руху тіла, без зовнішніх сенсорних стимулів, але з внутрішнім відчуттям «я усвідомлюю, що я усвідомлюю».
Це відкриття має наслідки далеко за межами досліджень сну. Воно змінює підходи до вивчення дисоціативних станів, коми, мінімальної свідомості, посттравматичних розладів, а також ставить нові питання про те, як мозок інтегрує відчуття «я» і контроль у різних фізіологічних умовах.
Час для дій наголошує: ми спостерігаємо не моду з соцмереж і не переосмислення старих теорій, а повільний, але фундаментальний зсув у нейронауковій картині світу. Усвідомлене сновидіння перестає бути курйозом і стає повноцінним третім станом мозку, який уже сьогодні має чітке фізіологічне підґрунтя і практичне значення для науки про свідомість.













