Харків у Празі Місяць України як культурна відповідь війні
Фестиваль «Місяць України» у міських театрах Праги відбувається вже четвертий рік поспіль і поступово виходить за межі символічної підтримки. Цьогорічна програма зосереджена на Харкові місті, яке продовжує працювати як культурний центр за кілька десятків кілометрів від лінії фронту.
Час для дій розібрався, чому фокус саме на Харкові, як фестиваль інтегрує українське мистецтво у європейський простір і чому культура в умовах війни стає формою спротиву.
Харків як вибір і як позиція
Організатори наголошують, що фестиваль реагує на зміну політико-суспільної ситуації. Цього року акцент зроблено на місті, яке залишається під постійною загрозою обстрілів, але не припиняє творити.
«Харків друге за величиною місто України, збудоване на степу, з особливим genius loci (духом міста – ред.). Нас цікавлять митці, які мають змогу виїхати звідти, але все одно обирають залишатися».
Фокус на Харкові має особисте підґрунтя один із членів драматургічної команди родом із цього міста. Проте визначальним є не біографічний чинник, а принципова увага до тих, хто свідомо залишається працювати в зоні постійного ризику.
Водночас фестиваль говорить і про іншу групу тих, хто був змушений виїхати та інтегрується в нове середовище. Обидві траєкторії розглядаються як частина одного досвіду війни.
Цьогоріч відкрито нову програмну секцію «Зона пильності», присвячену пострадянському простору. До програми включено й грузинське театральне мистецтво. Таким чином українське мистецтво вперше так послідовно вписується у ширший європейський вимір. Фестиваль демонструє, що розмова про війну, ідентичність і трансформацію не обмежується національними кордонами. Йдеться про переосмислення регіону як частини європейської культурної мапи.
Мистецтво під обстрілами
Відкриття фестивалю розпочалося виставкою «Ekosystém UA Charkov», де представлені роботи Костянтина Зоркіна, Павла Макова та Владислава Краснощока. Зоркін, автор лялькової вистави для дітей «Жирафа Монс», через історію покинутої тварини порушує теми війни, співчуття і взаємопідтримки. Маков, який представляв Україну на Венеційській бієнале 2022 року з інсталяцією «Фонтан виснаження», осмислює війну через образ вичерпання ресурсів і людських сил. Краснощок поєднує документальність із художнім експериментом у традиції Харківської школи фотографії. Частину інсталяцій розміщено у підвальному просторі театру.
«Символічно, що частину інсталяцій розміщено в підвальному просторі театру. Але саме в таких умовах під обстрілами зараз живуть і творять митці по всій Україні».
Підвальне приміщення перетворюється на художній жест, що відтворює реальність укриттів.
Ідентичність і фронтовий досвід
Фестиваль представить вісім подій вистави, перформанси та дискусії. Центральною темою визначено ідентичність.
«Тематика фестивалю широка, однак її об’єднує питання ідентичності ким я є, ким можу і хочу бути, що означає бути частиною нації та ширшого європейського простору».
Дві постановки безпосередньо працюють із фронтовим досвідом. «Переступити межу» київського «Театру ветеранів» та «Коли все справжнє» стендап двох акторів із Харкова, які нині служать піхотинцями. Присутність ветеранів у культурному просторі стає формою реінтеграції та публічного осмислення пережитого. Окремі заходи порушують тему вимушеної міграції та квір-ідентичності в умовах війни. Дискусія «Safe Spaces Queer Ukrajina» зосереджена на пошуку безпечного простору для самовираження під час еміграції.
Культура як незнищенність
Посол України в Чехії Василь Зварич підкреслює, що війна спрямована і проти культурної спадщини.
«Тому дуже важливо, щоб Україна могла далі розвиватися, попри російську окупацію і показувати, що військовим РФ не вдасться знищити країну, культуру і народ невід’ємні один від одного частини. У час війни українська культура переживає ренесанс. Це наша відповідь Путіну, що Україна була, є і буде».
Фестиваль у Празі стає не лише майданчиком мистецької презентації, а й формою міжнародної культурної присутності. Він демонструє, що навіть за умов війни українське мистецтво не ізолюється, а активно входить у європейський простір. Фестиваль триватиме до 24 березня. Його головний меседж простий і водночас політичний: війна не є остаточним станом. Мистецтво, створене під звуки сирен, уже формує історію століття і засвідчує, що культура здатна вистояти там, де руйнуються будівлі.
About the Author
Читати також:
ProCheese Awards 2025: сирний фестиваль, що змінює гастрономічну карту України 
Фестиваль героїчної кави “Філіжанка” об’єднає українців заради памʼяті та сили життя 
Відновлення України 2025: як змінюється європейська підтримка та роль самої України 
Санкції ЄС проти Китаю: як Захід реагує на технологічну підтримку Росії у війні проти України
