«Асоційоване членство» для України, чому пропозиція Мерца стала болючою

Пропозиція канцлера Німеччини Фрідріха Мерца щодо «асоційованого членства» України в Європейському Союзі без повного права голосу одразу викликала гостру реакцію в Києві. Для української влади будь-який проміжний формат звучить ризиковано після років війни, виконання євроінтеграційних вимог і політичних очікувань у суспільстві він може сприйматися як спроба замінити повноправне членство більш зручним для ЄС варіантом.

Водночас ця пропозиція не є прямою відмовою від вступу України до Євросоюзу. Час для дій розібрався ідея Мерца радше показує, що в ЄС шукають спосіб наблизити Україну до європейських інституцій швидше, ніж це дозволяє стандартна процедура вступу. Проблема в тому, що такий пошук відбувається у дуже чутливій зоні, де для Києва кожне формулювання має політичну вагу. Мерц запропонував негайно відкрити всі переговорні кластери для України, якщо Київ уже виконав відповідні умови. Також ідеться про фактичну присутність України в інституціях ЄС: українських євродепутатів, єврокомісара, участь у самітах лідерів Євросоюзу, але без права голосу. Тобто Україна могла б отримати ширший доступ до політичного життя ЄС ще до повноцінного вступу. Саме відсутність права голосу стала найболючішим місцем цієї ідеї. Для України питання членства в ЄС давно перестало бути лише дипломатичною процедурою. Воно пов’язане з війною, безпекою, втратами, політичною ідентичністю та відчуттям справедливості. Тому реакція президента Володимира Зеленського була передбачуваною він наголосив, що присутність України в ЄС має бути повноцінною і повноправною.

Позиція глави МЗС Андрія Сибіги була м’якшою, але також обережною. Він позитивно оцінив сам пошук варіантів, однак застеріг, що жодні проміжні моделі не можуть підмінити повноцінне членство. Це важливий сигнал Київ не відкидає ідею практичного зближення з ЄС, але не хоче, щоб тимчасовий механізм перетворився на політичну стелю. Головний страх України зрозумілий. Проміжний статус може стати пасткою, якщо не буде чітко закріплено, що це лише етап на шляху до повноправного членства. У європейській політиці тимчасові рішення іноді живуть роками. Для України, яка розраховує на незворотність європейського курсу, такий ризик є серйозним.

Однак пропозиція Мерца не виникла на порожньому місці. Раніше Київ підтримував ідею так званого «зворотного членства», за якої Україна спершу отримала б членство в ЄС, а вже потім поступово розширювала б доступ до спільного ринку за умови постійного прогресу в демократизації та верховенстві права. Але цей варіант не знайшов підтримки серед значної частини держав-членів. Проти ідеї «зворотного членства» виступили насамперед Франція та Німеччина. Їх підтримали Австрія, Бельгія, Болгарія, Греція, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина та Швеція. Натомість більше шансів отримали два інші підходи збереження нинішньої ситуації або поступова інтеграція України до ЄС. Саме до другого варіанта й наближена пропозиція Мерца.

Німецький аналітик Роланд Фройденштайн звернув увагу на важливу деталь план Мерца не так сильно відрізняється від української ідеї «зворотного членства», як може здаватися на перший погляд. В обох випадках ідеться про часткову інтеграцію України до ЄС ще до завершення всіх складних процедур. Різниця полягає в послідовності та обсязі політичних прав. Український варіант передбачав би більше політичної ваги одразу. Німецький варіант пропонує присутність у європейських структурах, але без повного права впливати на рішення. Для Києва це принципова різниця. Для частини європейських столиць спосіб дати Україні видимий рух уперед, не відкриваючи одразу всі політичні й економічні наслідки повного вступу. Ключова проблема строки. В Україні звучали очікування, що держава може стати членом ЄС у 2027 або 2030 році. У Брюсселі такі терміни сприймають значно обережніше. Фройденштайн прямо зазначає, що в Берліні, Брюсселі й навіть Варшаві є розуміння вступ України до ЄС у найближчі кілька років наразі нереалістичний. Причини не зводяться лише до небажання окремих лідерів. Повноцінне членство України в ЄС означало б глибоку зміну самого Союзу. Йдеться про складну ратифікацію в державах-членах, розподіл впливу всередині ЄС, доступ до спільного ринку, аграрну політику, ринок послуг, верховенство права, боротьбу з корупцією та готовність самого Євросоюзу прийняти велику країну, яка воює. Саме тому в ЄС шукають проміжні моделі. Для Брюсселя вони можуть зняти частину політичної напруги й показати Україні, що процес не стоїть на місці. Для Києва вони несуть одночасно можливість і небезпеку. Можливість у швидшій інтеграції до європейських інституцій. Небезпека у втраті чіткої перспективи повноправного членства.

Окремої уваги заслуговує безпековий елемент пропозиції. Фройденштайн зазначив, що варіант Мерца міг би передбачати безпекові гарантії за статтею 42.7 Договору про Європейський Союз, яка стосується взаємної допомоги між державами ЄС. Для України це могло б мати практичну вагу, якщо такий механізм буде не декларацією, а реально погодженим політичним рішенням. Водночас навіть наявність такого елемента не знімає головного питання чи буде «асоційоване членство» сходинкою до ЄС, чи зручним замінником повноправного вступу. Саме це має бути в центрі української дипломатичної позиції. Не сам факт проміжного формату є проблемою, а відсутність гарантій, що він не стане довгостроковим обмеженням.

Лана Зеркаль також закликала не сприймати пропозицію Берліна лише як спробу заблокувати вступ України. Її оцінка важлива, бо вона звертає увагу на реальну складність процесу. Повноцінний вступ до ЄС залежить не лише від рішень України чи доброї волі Брюсселя. Він проходить через політичні процедури, національні ратифікації та внутрішні страхи країн-членів. Тому реакція Києва має поєднувати принциповість і холодний розрахунок. Україна має наполягати на повноправному членстві як кінцевій меті, але водночас уважно працювати з усіма проміжними моделями, які можуть дати реальні переваги вже зараз. Відмова від будь-якого часткового формату без детального аналізу може зіграти проти України, якщо ЄС усе одно не готовий до швидкого повного вступу.

Пропозиція Мерца показує незручну, але важливу реальність європейський шлях України підтримують, однак більшість держав-членів не готові до негайного повноцінного розширення. Це не означає, що вступ скасовується. Це означає, що наступні роки можуть пройти в пошуку нових форм інтеграції, які дадуть Україні більше участі, більше безпеки й більше практичного наближення до ЄС. Для України головне не дозволити, щоб формула «часткової присутності» перетворилася на політичну зону очікування без кінцевої дати. Будь-яке асоційоване або проміжне членство має бути чітко оформлене як етап до повноправного вступу, а не як компроміс, який знімає з ЄС відповідальність за майбутнє розширення. Саме в цьому полягає головний виклик. Україні потрібно приймати реальність складного європейського процесу, але не погоджуватися на розмиту перспективу. ЄС, зі свого боку, має довести, що проміжні моделі не є способом відкласти рішення, а є спробою наблизити Україну до повноцінного місця в Союзі. У протилежному разі навіть найбільш «інноваційні рішення» ризикують виглядати не як крок уперед, а як нова форма політичного очікування.