Дрони-перехоплювачі та приватна ППО, як Україна змінює захист неба і фронту
Міноборони за останні чотири місяці помітно наростило постачання дронів і почало будувати ширшу систему протидії російським повітряним атакам. Йдеться вже не тільки про кількість безпілотників у війську, а про спробу створити повний цикл виробництво, закупівлі, аналіз кожної атаки, роботу мобільних груп, участь приватного сектору, дешевші засоби перехоплення й управління бойовими операціями на основі даних.
Головна зміна полягає в тому, що Україна поступово переходить від реакції на російські удари до більш системного налаштування оборони. Росія щомісяця збільшує кількість запусків безпілотників на 35%, тому Україна не може покладатися лише на класичні засоби ППО. Проти масових атак потрібні масові, дешевші й швидко масштабовані рішення. За словами міністра оборони Михайла Федорова, за чотири місяці постачання дронів-перехоплювачів в армію зросло у 2,6 раза. Це вже дозволило вдвічі збільшити відсоток збиття російських «шахедів» саме цим типом озброєння. Такий результат важливий не тільки через сам факт збиття цілей. Він показує, що дрони-перехоплювачі поступово стають окремим рівнем захисту неба. Це має практичне значення. «Шахеди» Росія запускає масово, і їхня кількість зростає. Якщо збивати кожен такий дрон дорогими ракетами, ворог виснажує українські ресурси. Якщо ж Україна нарощує дешевші засоби перехоплення, економіка оборони змінюється. Завдання полягає не лише в тому, щоб збити ціль, а й у тому, щоб зробити це дешевше, швидше і в більшій кількості.
Міноборони ставить дуже амбітну мету вийти на стабільний показник 95% перехоплення повітряних цілей. Для цього недостатньо просто передати у війська більше техніки. Потрібна точна координація між Повітряними силами, мобільними групами, РЕБ, виробниками дронів, аналітичними системами й підрозділами, які працюють безпосередньо по цілях. Саме тому важливим виглядає впровадження процедури after-action review стандарту НАТО, який передбачає детальний розбір операцій після їх завершення. Після масштабних атак аналізують маршрут кожної ракети й дрона, траєкторії польоту, точки перехоплення, технічні деталі, причини незбиття окремих цілей і те, що потрібно змінити в роботі мобільних груп, РЕБ або дронів-перехоплювачів. Федоров описав це як постійний цикл адаптації:
«Разом з повітряними силами та військовими після кожної масштабної атаки ми проводимо детальний розбір. Дивимося маршрут кожної ракети й дрона, траєкторії польоту, точки перехоплення, технічні деталі, причини, чому певні цілі не були збиті, що потрібно змінити в роботі мобільних груп, РЕБ чи дронів-перехоплювачів. Це постійний цикл адаптації»
Цей підхід важливий, бо російські атаки теж змінюються. Ворог шукає нові маршрути, комбінує засоби ураження, намагається перевантажити українську ППО. Якщо після кожної атаки не робити технічний і тактичний розбір, система оборони відставатиме. У війні дронів перемагає не той, хто один раз знайшов ефективне рішення, а той, хто швидше змінюється після кожної атаки.
Окремий напрям розробка дешевих ракет для збиття «шахедів». Це особливо важливо перед осінню та зимою, коли Росія може знову посилити удари по критичній інфраструктурі. Якщо готові рішення вже проходять тестування, це означає, що Україна шукає не тимчасову відповідь, а новий елемент захисту для тривалого періоду. Ще один важливий крок експериментальний проєкт «приватної ППО». До нього вже долучилися 27 підприємств із різних регіонів України, серед яких Харківська, Одеська, Київська, Запорізька, Полтавська, Закарпатська та інші області. Вони отримали статус уповноважених на виконання завдань із протиповітряної оборони та створюють власні мобільні групи. Це незвичний, але логічний крок для країни, яка живе під постійними повітряними ударами. Держава не може фізично прикрити кожен об’єкт лише силами класичної ППО. Якщо підприємства, особливо ті, що мають важливе значення для економіки або інфраструктури, отримують можливість створювати власні мобільні групи в межах офіційного механізму, це розширює загальну систему захисту.
Перші результати вже є. Дві такі групи на Харківщині та Одещині збили близько 20 ворожих БПЛА та розвідників, а також один реактивний «шахед». Це поки не замінює державну ППО, але показує, що приватний сектор може стати додатковим рівнем оборони, якщо діє під контролем і за зрозумілими правилами. На фронті Міноборони також робить ставку на технологічну перевагу. За даними Федорова, динаміка бойових дій показує сповільнення просування російських військ. Відомство ставить завдання завдавати ворогу щонайменше 200 втрат на кожен квадратний кілометр просування. У квітні у верифікованій системі «єБали» було зафіксовано 35 203 ліквідованих або важко поранених російських військових, у березні 35 351, у грудні 34 544. Показовою є зміна співвідношення втрат до просування. Якщо в жовтні Росія втрачала 67 солдатів на 1 км² просування, то в березні ця цифра зросла до 254, а в квітні становила 179. Це не означає, що загроза зникла. Але це показує, що кожен метр просування для Росії стає дорожчим.
Федоров назвав два фактори, які вплинули на ситуацію. Перший вимкнення Starlink для росіян у лютому 2026 року. За його словами, ворог не зміг знайти повноцінної заміни зв’язку, і це дало Україні технологічну перевагу. Для сучасного поля бою зв’язок це не допоміжна річ. Це управління дронами, координація груп, передача даних, корекція ударів і швидкість ухвалення рішень. Другий фактор розвиток і закупівля дронів класу middle strike. Саме вони дозволяють бити не лише по передовій, а й по оперативній глибині. Це важливо, бо російські штурми не починаються в момент виходу піхоти на позиції. Їх готують завчасно підтягують сили, техніку, боєприпаси, зв’язок, управління. Якщо Україна знищує ці елементи раніше, кількість штурмових дій може зменшуватися. Федоров пояснив це так:
«Ми почали активно закуповувати middle strike-дрони, і сьогодні це одна з головних технологічних переваг на фронті. Ми свідомо зробили ставку на цей напрям, тому й бачимо результат. Уже помітна закономірність у дашбордах, що більше знищують ворога на оперативній глибині, то менше штурмових дій відбувається на фронті»
Це один із ключових моментів. Дрони middle strike змінюють логіку оборони Україна не лише відбиває атаки, а намагається ламати їхню підготовку ще до початку. Якщо ця модель працює стабільно, вона може зменшувати тиск на передову й робити російські наступальні дії дорожчими та менш результативними.
У 2026 році темпи забезпечення армії загалом зросли порівняно з минулим роком. Крім middle strike, збільшилися постачання FPV на оптоволокні, важких бомберів, розвідувальних крил, Mavic та deep strike-дронів. Це свідчить, що Міноборони не робить ставку на один тип БПЛА, а формує ширшу лінійку засобів для різних завдань від розвідки до ударів у глибину. Для контролю операцій масштабується система Mission Control. Вона в реальному часі відстежує польоти, ефективність і покриття територій кожним дроном. Федоров назвав її «безцінною базою даних для data-driven управління війною». Якщо ця система справді дає командуванню якісну картину застосування дронів, вона може стати важливим інструментом планування, а не просто технічним сервісом. Такий підхід означає, що війна дедалі більше залежить від даних. Не лише від кількості дронів, а від розуміння, де вони працюють найкраще, які моделі дають результат, які підрозділи мають покриття, де виникають прогалини, які цілі знищуються і як це впливає на фронт. Без якісної аналітики навіть велика кількість техніки може використовуватися неефективно.
На найближчий час Міноборони визначає три головні напрями. Перший – реформа рекрутингу та служби. Йдеться про нову модель грошового забезпечення, контрактну систему з чіткими термінами служби, зрозумілу логіку ротацій і зниження рівня СЗЧ. Це важливо, бо технології не замінюють людей. Армія потребує не тільки дронів, а й зрозумілих правил служби. Другий напрям – антикорупційний. Влітку закупівлі дронів планують перевести на прозорі тендерні процедури. Це необхідний крок, але він потребує обережного балансу. Прозорість має зменшувати корупційні ризики, але не повинна сповільнювати постачання на фронт. Попередній досвід із закупівлею артилерійських снарядів калібру 155 мм показав, що прозорі процедури можуть давати економію понад 16%. Третій напрям – гарантоване забезпечення бригад. Ідея базового мінімуму дронів означає, що підрозділи мають заздалегідь знати, який обсяг засобів вони отримають наступного місяця. Для планування бойових операцій це критично. Коли бригада не розуміє, скільки дронів матиме завтра або через тиждень, вона не може будувати стабільну тактику.
Загалом Міноборони намагається зібрати в одну систему кілька важливих елементів масове постачання дронів, дешевші засоби перехоплення, приватний сектор у ППО, аналіз кожної атаки, управління даними, прозорі закупівлі та прогнозоване забезпечення бригад. Якщо ці напрями працюватимуть разом, Україна отримає не просто більше техніки, а більш керовану оборонну модель. Головне питання тепер темп. Росія нарощує запуски безпілотників, шукає нові маршрути атак і продовжує тиснути на фронті. Україна відповідає технологічною адаптацією, але ця адаптація має бути швидшою за зміну російської тактики. Саме в цьому буде справжня перевірка нової моделі Міноборони не в презентації цифр, а в тому, наскільки стабільно дрони, дані, мобільні групи й закупівлі працюватимуть під час наступних масованих атак і нових спроб російського просування.
About the Author
