Петер Мадяр після перемоги в Угорщині, що змінюється для України, ЄС і самої угорської політики
Перемога Петера Мадяра стала однією з найпомітніших політичних змін в Угорщині за останні роки. Йдеться не лише про зміну прізвища на чолі уряду. Йдеться про завершення етапу, коли політичний курс країни багато в чому асоціювався особисто з Віктором Орбаном, його стилем управління, його риторикою і його моделлю зовнішньої політики.
Час для дій проаналізував, що означає перемога Петера Мадяра для Угорщини, якими є його перші сигнали щодо України, Росії та Європейського Союзу, і чому зміна влади в Будапешті ще не означає автоматичного вирішення всіх проблем у відносинах з Києвом.
Сам Петер Мадяр входить у велику політику не як випадкова фігура. Він народився у 1981 році в родині юристів, сам також здобув юридичну освіту. Працював у Брюсселі, після повернення до Угорщини був банкіром у державному банку, а також очолював агенцію, яка надавала студентам кредити. Це біографія людини, яка поєднує правову підготовку, досвід роботи в європейському середовищі та управлінське бачення державних інструментів. У публічному образі Мадяра поєднуються кілька рис він наголошує на релігійних переконаннях, говорить про родину, про повсякденні звички, про спорт, і водночас намагається показати, що в політиці став стриманішим. Це важливо, бо новий лідер Угорщини від самого початку намагається подати себе не як людину гучного жесту, а як політика, здатного контролювати емоції і діяти прагматично. Саме слово “прагматизм” дуже швидко стало одним із ключів до розуміння його перших заяв.
Найбільшу увагу в Україні закономірно викликала позиція Мадяра щодо Росії та війни. Його слова про те, що він не буде “другом” Володимира Путіна і не телефонуватиме йому першим, мають не лише символічне значення. Після багаторічного періоду, коли Будапешт сприймався як проблемний партнер для Києва та складний союзник для ЄС, така зміна тону вже сама по собі є політичним сигналом. Ще важливішою є оцінка війни Україна названа жертвою агресії, а ідея примусу до територіальних поступок прямо відкидається. Для України це означає одне на рівні публічної політичної мови в Угорщині може розпочатися інший період. Це не дрібниця. Риторика в міжнародній політиці не замінює рішень, але вона задає межі допустимого. Якщо новий угорський прем’єр не будує політичний образ на демонстративній близькості до Кремля, простір для діалогу з Києвом і Брюсселем стає ширшим.
Водночас перші заяви Мадяра показують, що йдеться не про різкий розрив із попередньою моделлю, а про її корекцію. Він висловив готовність до прагматичного діалогу з Росією і не став приховувати, що Угорщина продовжить закупівлю російської нафти. Але поряд із цим прозвучала й інша теза про необхідність якомога більшої диверсифікації постачання. Саме тут видно реальну межу майбутніх змін. Нова влада в Будапешті, судячи з цих заяв, не збирається розривати економічні зв’язки з Росією одним політичним жестом. Для Угорщини енергетика залишається сферою, де рішення визначаються не лише ідеологією, а й практичними інтересами держави. Тому зміна тону не означає автоматичної зміни всіх рішень. Але вона означає інше Росія більше не виглядає єдиною точкою тяжіння, а збереження закупівель нафти подається не як політична лояльність, а як тимчасова господарська реальність.
Окреме значення має заява Мадяра про намір розблокувати надання Євросоюзом 90 мільярдів євро для України. Якщо цей сигнал матиме практичне продовження, йтиметься вже не лише про зміну риторики, а про зміну позиції Угорщини в одному з найважливіших питань для Києва. Саме на таких рішеннях перевіряється реальна глибина політичного повороту. Бо для України принципово важливо не лише чути більш сприятливі слова, а й бачити, що Будапешт перестає бути гальмом у критичних для неї європейських рішеннях. Водночас не менш показовою була подяка Росії та Китаю за визнання результатів голосування. На перший погляд це може виглядати суперечливо. З одного боку, Мадяр дистанціюється від особистої близькості до Путіна і визнає Україну жертвою агресії. З іншого він демонструє готовність зберігати відкриті канали до Москви й Пекіна, наголошуючи на прагматичному співробітництві. Але в цьому немає внутрішнього розриву, якщо дивитися на його підхід як на спробу одночасно змінити політичний курс і не створити для себе образу лідера, який рубає всі зв’язки одразу. Саме тому головне питання зараз полягає не в тому, чи стане Мадяр “анти-Орбаном”. Ознаки цього не проглядаються. Натомість видно іншу лінію він намагається стати більш гнучким керівником, який зменшує політичну конфліктність Угорщини з ЄС і Україною, але залишає для себе простір для маневру в питаннях, де Будапешт має власні інтереси.
Для України така зміна відкриває можливість, але не гарантує результату. Саме тому цікавою є оцінка українського посла в Угорщині Федора Шандора. Його підхід стриманий і дипломатичний. Він не говорить мовою ейфорії, але прямо вказує шанси на потепління відносин є, і сам характер сусідства нікуди не зникне. Це важлива думка, бо у двосторонніх відносинах між Україною та Угорщиною накопичилося багато питань, які не вирішуються самою лише зміною прем’єра. Серед цих питань відкриття переговорного кластеру щодо вступу України до ЄС, запуск україно-угорської економічної комісії, відновлення роботи експертної групи з прав національних меншин і спільнот, а також продовження логістичних рішень від митно-прикордонних переходів до запуску логістичних центрів Чоп-Фенішлітке. Усе це показує, що справжній вимір можливого потепління лежить не у площині символічних заяв, а у сфері конкретних механізмів, які тривалий час або були заблоковані, або не працювали зовсім. Особливо показово, що згадуються комісії і групи, які не працюють ще з 2020 року. Це означає, що проблема відносин між Києвом і Будапештом не зводилася лише до особистості Орбана. Вона вже вбудована в інституційний рівень. А отже, нова влада матиме справу не з чистого аркуша, а з масивом старих конфліктів, пауз, бюрократичних зупинок і взаємної недовіри.
Тому відповідь на запитання, чи справді без Орбана буде легше, не може бути однозначною. На рівні риторики так, простір для діалогу може стати ширшим. На рівні рішень це ще потрібно перевірити. На рівні інституцій попереду довга робота, бо доведеться повертати до життя все те, що роками не функціонувало. Для Європейського Союзу перемога Мадяра також має окреме значення. Угорщина за Орбана часто ставала джерелом напруження всередині ЄС. Якщо нова влада справді піде шляхом пом’якшення конфліктності, це дасть Брюсселю шанс на більш передбачувані відносини з Будапештом. Але й тут не варто чекати простих рішень. Мадяр не демонструє наміру відмовитися від угорського національного інтересу як головного орієнтира. Інше питання в тому, якими методами цей інтерес буде відстоюватися через постійне блокування і конфронтацію чи через переговори і пошук формули співіснування.
Що буде з самим Орбаном окреме питання, але вже зараз зрозуміло його відхід не означає автоматичного зникнення всієї політичної спадщини, яку він залишає після себе. Частина державної машини, частина зовнішньополітичних звичок і частина економічних залежностей нікуди не подінуться в один день. Нова влада працюватиме в системі, яка довго будувалася за іншими правилами. Саме тому справжнім випробуванням для Мадяра стануть не перші гучні слова, а перші складні рішення. Для України це означає потребу діяти спокійно і без завищених очікувань. Дипломатична обережність у цій ситуації виглядає виправданою. Якщо Будапешт справді буде готовий розморозити спільні механізми, рухатися в бік практичного діалогу і перестане блокувати критично важливі для Києва рішення, це стане реальним знаком змін. Якщо ж оновиться лише тон, а не дії, тоді новий етап виявиться лише більш м’якою формою старої політики.
Петер Мадяр входить у владу як політик, який обіцяє іншу манеру, інший тембр і інший спосіб комунікації із сусідами та партнерами. Але вже зараз видно його курс не зводиться до простого вибору між Заходом і Росією. Він намагатиметься маневрувати, зберігати економічний прагматизм і одночасно відновлювати довіру там, де вона була втрачена. Саме тому головне питання для України зараз звучить не так чи стане Угорщина одразу зручною і передбачуваною. Головне питання інше чи з’явиться в неї влада, готова хоча б послідовно відкривати ті двері, які роками залишалися зачиненими. Якщо так, це вже буде серйозною зміною. Якщо ні, тоді навіть після виборчого розгрому Орбана старі труднощі просто отримають нову форму.











