ЄС покриває більшість потреб України, але на 2027 рік уже видно фінансову прогалину

Нинішня ситуація виглядає подвійно. З одного боку, у 2026 році фінансова картина значно стабільніша. Європейські партнери прямо говорять, що на цей рік ресурси вже підтверджені, а отже, головні потреби України мають бути закриті. З іншого боку, вже зараз у Брюсселі визнають на 2027 рік такої самої визначеності немає. І це важливий сигнал, бо питання фінансування воюючої держави не можна відкладати до моменту, коли дефіцит стане реальністю.

Час для дій розібрався, чому на тлі заяв про масштабну підтримку України з боку Європейського Союзу дедалі чіткіше проявляється інша проблема відсутність підтвердженого фінансування частини потреб уже на 2027 рік. Формально йдеться лише про третину необхідних коштів. Фактично про один із ключових ризиків для стійкості України в середньостроковій перспективі.

Європейський Союз планує покрити дві третини потреб України у зовнішньому фінансуванні впродовж 2026-2027 років за рахунок позики на 90 мільярдів євро. Йдеться про по 45 мільярдів євро щороку. Це велика сума, яка показує: ЄС бере на себе основне навантаження у підтримці українського бюджету, оборони та функціонування держави. Але ці дві третини не вся картина. Ще одна третина має надійти від інших міжнародних партнерів держав Групи семи, міжнародних фінансових установ, зокрема Міжнародного валютного фонду, а також окремих країн Євросоюзу, які можуть допомагати Україні у двосторонньому форматі. Саме тут і виникає головна проблема. Якщо на 2026 рік ця частина підтримки підтверджена, то на 2027 рік ні. Це означає, що навіть за умови великого європейського пакета Україна все одно залежить від того, наскільки послідовно і своєчасно діятимуть інші союзники. Інакше кажучи, основа ніби закладена, але вся конструкція ще не завершена.

Важливо розуміти, що мова не про абстрактні цифри. За попередніми оцінками, у 2026 році зовнішні потреби України мають становити 71,7 мільярда євро. З них 20,1 мільярда це макрофінансові потреби, а 51,6 мільярда військові. У 2027 році обсяг міжнародної підтримки оцінюється у 64 мільярди євро, з яких 32,2 мільярдастановлять макрофінансові потреби, а 31,8 мільярда військові. Тобто навіть у прогнозі на наступний рік йдеться не про допоміжні видатки, а про гроші, без яких не працюватиме ні держава, ні оборона. Саме тому невизначеність на 2027 рік виглядає не технічним, а стратегічним питанням. Коли країна перебуває у стані великої війни, бюджетна і військова підтримка мають плануватися не постфактум, а наперед. Будь-яка затримка, будь-яка пауза між політичним рішенням і реальним надходженням коштів у таких умовах перетворюється на прямий ризик.

Окремий вимір цієї історії політичний. Кредит на 90 мільярдів євро був політично погоджений у Європі ще наприкінці 2025 року. У лютому 2026 року документ підписала президентка Європейського парламенту Роберта Мецола. Але політичної згоди виявилося недостатньо. Для реального запуску коштів потрібне схвалення всіх держав ЄС. Саме тому блокування з боку Угорщини стало не просто неприємною перешкодою, а точкою, яка фактично затримала рух усієї схеми. Це показує важливу річ навіть коли в Євросоюзі є політичне розуміння необхідності підтримки України, реальний механізм все одно залишається вразливим до внутрішніх вето і до використання цього питання як інструменту тиску. Особливо показовою виглядає умова, яку висував угорський уряд, пов’язуючи розблокування допомоги з відновленням постачання російської нафти через трубопровід “Дружба”. Такий підхід ясно демонструє, що українське питання для окремих урядів ЄС може ставати частиною власної торгівлі з Брюсселем і Києвом. Водночас Єврокомісія не зупинила технічну підготовку. Навпаки, вона продовжила роботу так, ніби рішення має бути реалізоване якнайшвидше після зняття блокування. На початку квітня був затверджений пакет документів, який деталізує обсяги підтримки, розподіл коштів і навіть окремі механізми закупівель для потреб української оборони. Це важливо, бо свідчить у Брюсселі не хочуть втрачати час і намагаються підготувати все заздалегідь.

Затверджена модель на 2026 рік показує і пріоритети самого ЄС. Із 45 мільярдів євро, які планують надати Україні в 2026 році, 16,7 мільярда мають піти на потреби державного бюджету, а 28,3 мільярда на армію, оборону та виробництво зброї. Тобто більша частина коштів пов’язана саме з оборонною сферою. Це означає, що підтримка більше не виглядає лише як механізм утримання української економіки. Вона прямо прив’язана до здатності України воювати, виробляти і закривати потреби фронту. Особливо показово, що перший транш військової допомоги в межах цього кредиту планують спрямувати на закупівлю дронів українського виробництва. Це говорить одразу про кілька речей. По-перше, ЄС визнає важливість українського оборонного виробництва. По-друге, підтримка дедалі більше орієнтується не лише на зовнішні постачання, а й на внутрішній потенціал самої України. По-третє, фінансування дедалі чіткіше переходить у площину конкретної оборонної ефективності, а не лише загальної політичної солідарності. При цьому бюджетна частина допомоги, як наголошується, буде пов’язана з жорсткими умовами верховенством права, боротьбою з корупцією, економічною стійкістю та сталістю. Це ще один важливий момент. Євросоюз не просто дає кошти, а одночасно вбудовує їх у ширшу систему вимог до державного управління. Отже, фінансування України надалі буде залежати не лише від політичної волі партнерів, а й від здатності самої України демонструвати керованість, прогнозованість і відповідність узятим зобов’язанням.

Окремий шар цієї історії очікування, пов’язані зі зміною влади в Угорщині. Після парламентських виборів у Європейському Союзі з’явилися надії, що новий уряд може розблокувати і кредит на 90 мільярдів євро, і новий пакет санкцій проти Росії, а також загалом пом’якшити відносини з партнерами в ЄС і НАТО. Але поки що це саме очікування, а не завершений факт. І це ще раз показує, наскільки крихкою може бути навіть критично важлива для України підтримка, якщо вона залежить від рішень усіх без винятку держав-членів.

Hинішня картина не є кризовою, але вона вже містить попередження. На 2026 рік фінансування виглядає забезпеченим. ЄС бере на себе основну частку допомоги, технічна підготовка просувається, а перші транші мають надійти швидко після зняття блокування. Але на 2027 рік формується прогалина, яку поки що нічим остаточно не закрито. І саме ця прогалина є головним сигналом для Києва і для його партнерів. Питання тепер не лише в тому, чи зможе Європейський Союз виконати свою частину. Питання в тому, чи зможе весь міжнародний коаліційний механізм діяти не уривками, а послідовно. Бо дві третини підтримки це багато, але для країни, яка веде війну такого масштабу, цього недостатньо, якщо остання третина зависає у зоні політичної невизначеності. Тому головний висновок зараз досить чіткий короткострокова стабільність не скасовує середньострокового ризику. Україна має ресурсну опору на 2026 рік, але вже сьогодні потребує рішень, які закриють 2027-й. Інакше проблема, про яку зараз говорять як про майбутню, дуже швидко стане поточною.