Спецтрибунал для Росії, підтримка зросла, але запуск суду залежить від бюджету

Процес створення спецтрибуналу щодо злочину агресії Росії проти України помітно зрушив із місця. Після місяців затримок, сумнівів щодо фінансування і дискусій про реальні строки запуску ініціатива отримала нову політичну динаміку. До угоди про створення трибуналу вже готова долучитися 21 країна, серед них Німеччина, Франція та Велика Британія, тобто держави, без яких фінансова модель такого судового механізму була б майже нежиттєздатною.

Час для дій проаналізував ситуацію навколо спецтрибуналу і виглядає так процес уже не стоїть на місці, але говорити про швидкий запуск повноцінного суду зарано. Політична підтримка зросла, проте бюджет, строки і практична організація роботи залишаються відкритими питаннями.

Спецтрибунал має розглядати саме злочин агресії тобто рішення про початок і ведення війни проти України. Це окрема площина відповідальності, яка відрізняється від розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності чи геноциду. Йдеться про політичне і військове керівництво, яке ухвалювало рішення про напад, забезпечувало його виконання і продовжує війну. Початок 2026 року для цієї ініціативи був складним. Обговорення трибуналу супроводжувалися одразу кількома проблемами. Одна з них побоювання, що можливі політичні домовленості щодо завершення війни можуть послабити або навіть зруйнувати юридичну конструкцію майбутнього суду. У дискусіях з’являвся пункт про можливу амністію, який згодом прибрали. Але сама поява такого пункту показала, наскільки вразливою може бути тема відповідальності, коли поруч ідуть дипломатичні переговори. Друга проблема гроші. Нідерланди, де має працювати трибунал, запропонували кошторис, який виявився значно вищим, ніж очікували держави, що підтримували ідею створення суду. Особливо чутливим стало питання безпеки, приміщень, утримання підсудних і можливої спеціальної інфраструктури. У публічному обговоренні фігурувала сума 70 мільйонів євро лише на новий високозахищений ізолятор. Для країн-донорів це стало сигналом підтримати трибунал політично легше, ніж погодитися на невизначені витрати.

Саме тому приєднання великих платників має значення. Німеччина, Франція та Велика Британія не просто впливові учасники процесу. Це держави, від позиції яких залежить, чи буде трибунал мати реальне фінансове підґрунтя. Без їхньої участі ініціатива могла залишатися правильною юридично, але слабкою організаційно. Окремо важливим є приєднання Коста-Ріки. Це перша країна за межами Європи, яка долучається до ініціативи. Її участь не означає автоматичних великих фінансових внесків, адже вона обрала статус асоційованого учасника. Але політично це помітний крок. Трибунал поступово перестає виглядати як суто європейська відповідь на російську агресію і набуває ширшого міжнародного виміру.

На цьому етапі головна дата 14-15 травня, коли в Кишиневі має відбутися зустріч Комітету міністрів Ради Європи. Саме там очікується фіналізація розширеної часткової угоди, яка має стати юридичною основою для створення трибуналу. Україна розраховує, що до того моменту кількість учасників зросте хоча б до 25 країн. Однак навіть успішна зустріч у Кишиневі не означатиме негайного запуску судових процесів. Наразі йдеться про підготовку інституції. Передова група вже працює над організаційними питаннями приміщеннями, безпекою, адміністративною структурою, технічною базою. Це потрібно для так званої першої фази створення «кістяка» трибуналу.

На цій фазі мають бути обрані 15 суддів до реєстру, призначений реєстратор, сформований основний персонал, підготовлені процесуальні правила і налагоджені механізми міжнародної співпраці. Але це ще не буде повноцінне правосуддя. Розслідування, обвинувачення, судові засідання і вироки мають розпочатися лише після переходу до другої фази. Саме тут виникає головне розчарування. Нідерланди прогнозують запуск першої фази на початок 2028 року. Для України, яка очікувала швидшого руху, це виглядає надто повільно. Особливо якщо порівнювати з історичними прикладами трибунал щодо злочинів у колишній Югославії у 1993 році повноцінно запрацював за десять місяців. Позиція Нідерландів полягає в тому, що створення такого суду потребує складних рішень безпека, утримання підсудних, робота зі свідками, заочні процеси, захист приміщень, міжнародна взаємодія. Усе це має ціну. Але саме ця ціна досі не названа остаточно.

Бюджет залишається центральним вузлом усієї історії. Без нього країни не можуть завершити внутрішні процедури, провести ратифікацію або ухвалити урядові рішення. Намір приєднатися це політичний сигнал. Реальне членство з фінансовими зобов’язаннями потребує конкретних цифр. У цьому і полягає головна суперечність політична частина процесу рухається швидше, ніж фінансова та організаційна. Країни демонструють готовність підтримати трибунал, але не мають остаточного розуміння, скільки він коштуватиме, хто і в якій частці платитиме, які витрати припадуть на перший етап, а які на повноцінну роботу суду. Для України цей трибунал має не лише юридичне, а й політичне значення. Він має зафіксувати агресія проти суверенної держави не може залишатися без персональної відповідальності. Навіть якщо перші процеси відбуватимуться заочно, сам факт обвинувачення і вироків може стати важливим елементом міжнародної справедливості для постраждалих. Та водночас важливо не підміняти реальність очікуваннями. Спецтрибунал не запрацює завтра і не стане швидким механізмом покарання. Це складна міжнародна інституція, яка залежить від політичної волі, фінансування, юридичних процедур і готовності держав не лише підтримувати Україну словами, а й брати на себе конкретні витрати.

Нинішній етап можна описати як переломний, але не завершальний. Підтримка зросла, великі донори зайшли в процес, перша неєвропейська країна приєдналася, а зустріч у Кишиневі може закріпити юридичну основу. Проте без затвердженого бюджету і реалістичного графіка запуску трибунал усе ще залишається інституцією, яка формується, а не судом, який уже готовий працювати. Найближчі тижні покажуть, чи зможе політична динаміка перетворитися на практичні рішення. Якщо держави домовляться про фінансування і розподіл відповідальності, спецтрибунал отримає шанс перейти від декларацій до реального створення. Якщо ні процес і далі просуватиметься повільно, навіть попри широку підтримку.