Удари по НПЗ у Росії, як атаки дронів посилюють дефіцит бензину та дизеля
Українські безпілотники вдруге за тиждень атакували Московський нафтопереробний завод одне з ключових підприємств, що забезпечує паливом столицю Росії та Московську область. У ніч на 18 червня на території НПЗ, за даними Генерального штабу ЗСУ, загорілися комбінована установка переробки нафти, установки вторинної переробки та резервуарний парк.
Московський НПЗ має особливе значення для російської системи постачання. Підприємство забезпечує понад 38% споживання пального в Московському регіоні та постачає авіаційне паливо для аеропортів «Домодєдово», «Внуково», «Шереметьєво» та «Жуковський». Удар 16 червня, за інформацією Reuters, уже призвів до зупинки роботи заводу після пошкодження установки первинної переробки нафти, яка забезпечувала понад половину його виробничих потужностей. Другий удар за кілька днів підвищує ризик тривалого простою підприємства. Для Москви це не означає неминучої повної відсутності бензину чи дизеля на заправках. Російська влада має можливість спрямовувати доступні ресурси до столиці, обмежуючи постачання в інші регіони. Проте така модель лише переносить проблему за межі Московської області та робить дефіцит гострішим там, де можливості швидко компенсувати втрати значно менші.
Російський паливний ринок опинився під тиском одразу з кількох напрямків. З одного боку, великі НПЗ скорочують виробництво або зупиняють окремі установки після ударів. З іншого в країні почався період, коли попит на дизельне паливо традиційно зростає через посівну кампанію та жнива. Росія має великі відстані, різні кліматичні зони й нерівномірний аграрний календар поки в одних регіонах тривають польові роботи навесні, в інших уже збирають урожай. Це створює високе навантаження на систему постачання пального. Додатковим фактором залишається війна. Російська армія потребує великих обсягів дизеля, бензину й авіаційного гасу для техніки, логістики, перевезень і роботи авіації. Коли переробні потужності скорочуються, держава змушена розподіляти менший ресурс між військовими потребами, цивільним транспортом, аграрним сектором та великими містами. Економічний оглядач Андрій Маховський звертає увагу, що масштаб ударів по російській нафтопереробці вже відрізняється від попередніх періодів війни. За його оцінкою, у травні атаки зачепили 16 НПЗ, серед яких були вісім із десяти найбільших підприємств галузі.
«Зараз усе виглядає так, що ця паливна криза може виявитися найжорсткішою за весь час війни. Ми ще не бачили, щоб ЗСУ завдавали так багато й так системно ударів по російській нафтопереробці. У травні, здається, було завдано ударів по 16 нафтопереробних заводах. Причому постраждали вісім із десяти найбільших. Такого ще не було це рекорд».
Важливо, що російська проблема не обмежується зниженням виробництва. Паливний ринок залежить від стабільної роботи заводів, резервуарних парків, залізничного сполучення, нафтобаз, портів і великих транспортних маршрутів. Удари по окремих елементах цієї системи можуть ускладнювати доставку пального навіть у тих регіонах, які формально не залежать від конкретного пошкодженого НПЗ.
Особливо складною є ситуація в окупованому Криму. Поставки бензину на півострів ускладнюються через удари українських дронів по трасі, яка з’єднує Крим із Ростовською областю Росії. Для окупованого півострова це означає додаткові ризики його паливне забезпечення залежить від логістичних маршрутів, які можуть працювати з перебоями. Проблеми на ринку посилилися після атаки на НПЗ ТАНЕКО в Татарстані 12 червня. Після удару підприємство, за даними Reuters, зупинило переробку нафти. Далі повідомлення про дефіцит пального, перебої з постачанням і обмеження на продаж почали з’являтися в Татарстані, Чувашії, Удмуртії, Самарській, Ульяновській, Оренбурзькій і Нижньогородській областях. Водночас обмеження фіксували у Москві, Санкт-Петербурзі та Сибіру.
На деяких АЗС бензин продавали не більше ніж по 20 літрів в одні руки. Також обмежували продаж дизельного пального та заправку каністр. Такі рішення свідчать, що оператори заправок і регіональні постачальники намагаються стримати швидке вичерпання запасів. Формально це може виглядати як локальна реакція, однак одночасна поява лімітів у різних частинах Росії показує масштаб напруги на ринку. Ціни також реагують на скорочення доступного ресурсу. Forbes повідомляв, що вартість дизельного пального в Росії з квітня зросла щонайменше на 42%. Для аграріїв це означає подорожчання посівної, збирання врожаю, перевезення зерна, роботу техніки та доставку продукції. Якщо дефіцит дизеля триватиме, тиск на сільське господарство посилюватиметься. Оглядач Російської служби Радіо Свобода Максим Блант вважає, що проблеми з пальним уже можуть впливати на аграрний сектор, а згодом на ціни на продукти.
«Якщо ситуація з дефіцитом дизеля зберігатиметься й надалі погіршуватиметься, це може призвести до кризи агропромислового комплексу, а згодом і до продовольчої кризи. Ми вже бачили наслідки неврожаю 2023-2024 років. Це було різке зростання продовольчої інфляції та подорожчання овочів і фруктів».
Такий сценарій не є автоматичним. Росія має значні запаси нафти, розгалужену мережу переробки та можливість адміністративно перерозподіляти пальне. Водночас головна проблема полягає не у відсутності сировини, а у втраті можливостей швидко перетворювати нафту на готові нафтопродукти та доставляти їх у потрібні регіони. Саме тому Росія вже шукає додаткові джерела постачання. За даними Reuters, Москва планує імпортувати бензин морем. Очікувалося, що в червні одна з партій має надійти до західного російського порту з Азії. Раніше Росія також отримувала пальне з Білорусі та Казахстану, але можливості цих країн обмежені. Вони не мають достатніх резервів, щоб стабільно компенсувати значний дефіцит у великій країні з високим внутрішнім споживанням.
Поставки з білоруських НПЗ на Санкт-Петербурзьку паливну біржу, за словами Максима Бланта, за рік зросли у 26 разів. Це демонструє, наскільки Росія вже залежить від зовнішньої підтримки на окремих напрямках. Проте білоруська переробка не здатна замінити великі російські заводи, якщо вони одночасно скорочують або припиняють роботу. Влада Росії намагається стримати кризу адміністративними методами. Експорт бензину обмежений уже тривалий час, а згодом до цих заходів додали заборону на експорт авіаційного гасу. До кінця липня Росія обмежила експорт бензину та частково дизеля, а до 30 листопада авіаційного гасу. Ці рішення мають залишити більші обсяги пального всередині країни. Окремо російська влада дозволила частині НПЗ виробляти бензин і дизель нижчої якості, ніж передбачає стандарт «Євро-5». Такий крок може тимчасово збільшити пропозицію, але не вирішує проблему пошкоджених потужностей. Крім того, пальне з вищим вмістом сірки може швидше зношувати двигуни.
Паливна напруга вже стосується й авіації. У деяких аеропортах обмежують заправку літаків, залишаючи лише мінімально необхідний обсяг для виконання рейсу. Для країни з великими відстанями та значною залежністю регіонів від авіасполучення це може створювати додаткові труднощі для пасажирських і вантажних перевезень. Удар по Московському НПЗ має також символічне значення. Російська столиця традиційно має пріоритет у розподілі ресурсів, тому перебої саме на підприємстві, яке забезпечує паливом Московський регіон і великі аеропорти, демонструють глибину проблеми для російської системи переробки. Президент України Володимир Зеленський назвав повторне влучання по Московському НПЗ відповіддю на російські удари по українських містах і громадах.
«Це цілком справедлива відповідь на російські удари по наших містах і громадах та ще один важливий результат роботи наших воїнів по об’єктах, які забезпечують російську воєнну машину».
Наслідки ударів по НПЗ вимірюються не лише кількістю пошкоджених установок чи зупинених заводів. Вони поступово змінюють роботу всієї паливної системи pосії змушують обмежувати продаж на АЗС, зменшувати експорт, шукати імпорт, перерозподіляти ресурси між регіонами та допускати виробництво пального нижчої якості. Поки що pосія намагається втримати ситуацію під контролем, насамперед у Москві та найбільших містах. Проте що довше зберігатиметься одночасний тиск на переробку, логістику та резерви, то складніше буде приховувати проблему адміністративними рішеннями. Найвідчутніші наслідки можуть проявлятися не в столиці, а у регіонах, де пальне вже стає дорожчим, менш доступним і критично важливим для сільського господарства, транспорту та повсякденного життя.
About the Author
Читати також:
Удари по НПЗ Росії, екологічні наслідки, «чорні дощі» в Туапсе і тиск на нафтову економіку 
Лізинг в Україні виріс на 22% і виходить за межі авторинку 
Дефіцит бензину в Росії: чому Кремль терміново закуповує пальне в Білорусі та обмежує продаж у регіонах 
Зброя без географії: чому удари по дронових заводах в Ірані та Росії це не лише про війну
