Українські дрони зацікавили США, як Drone Deal може змінити оборонну співпрацю
Заява президента США Дональда Трампа про зацікавленість у купівлі українських дронів стала важливим політичним сигналом. Ідеться вже не лише про допомогу Україні у війні, а про визнання українських оборонних технологій як практичного ресурсу, який може бути потрібним самим партнерам. Після зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським на саміті НАТО в Анкарі 8 липня Трамп заявив, що США хотіли б купувати українські дрони, бо українці швидко їх виробляють. Це змінює звичну рамку співпраці Україна виступає не тільки як держава, яка потребує озброєння, а і як країна, що має власні рішення, перевірені повномасштабною війною.
«Час для дій» розібрався, чому дронова угода між Україною та США може стати не просто технічним контрактом, а частиною нової оборонної моделі співпраці. Ключове значення має не лише сама заява про дрони. Поруч із нею пролунала ще одна політично вагома теза про можливість надати Україні право виробляти ракети Patriot.
«Мені одна пташка нашепотіла, що ми дамо їм право робити Patriot. Ми покажемо, як це робити. Це дуже технічно складно, але, я думаю, що ви швидко впораєтеся. Ми про це говорили. Таким чином, він [Зеленський] не зможе скаржитися, що ми не даємо йому достатньо [ракет Patriot]. Виробляйте їх самі»
Ця цитата важлива з кількох причин. По-перше, Patriot для України це не просто ще один вид озброєння, а одна з ключових систем захисту від ракетних атак. По-друге, проблема завжди полягала не лише в політичному рішенні про передачу, а й у дефіцитності самих ракет, складності технологій, юридичних обмеженнях і контролі виробників.
Якщо ідея ліцензованого виробництва справді буде реалізована, це означатиме перехід від моделі «передайте готове озброєння» до моделі «допоможіть створити виробничу спроможність». Для України це принципово інший рівень оборонної стійкості. Поставка може закінчитися, затриматися або залежати від внутрішньої політики партнерів. Виробництво всередині країни дає довший горизонт планування. Водночас ця заява не знімає складності питання. Виробництво ракет Patriot технологічно важкий процес. Ще в лютому 2026 року Зеленський говорив, що Україна готова до самостійного випуску дефіцитного озброєння, але юридичні та технологічні бар’єри з боку виробників залишалися нездоланними. Йшлося і про збірку нових пускових установок, і про виробництво ракет для вже наявних систем. На цьому фоні дронова угода виглядає більш швидким і практичним напрямом. Україна вже має розвинену військову дронову екосистему, досвід масового застосування безпілотників, системи протидії ворожим атакам і напрацьовані рішення у сфері РЕБ. Саме швидкість виробництва та адаптації стала однією з причин американського інтересу. Після зустрічі Зеленський підтвердив початок роботи над дроновою угодою зі США.
«Ми починаємо працювати над дроновою угодою. Це дуже добрий початок. Сьогодні я матиму змогу з вами обговорити деякі важливі деталі цієї угоди»
Drone Deal важливий тим, що Україна пропонує партнерам не просто окремі безпілотники. Йдеться про комплексний досвід захисту від масованих атак дронами й ракетами. До такого формату входять дрони, відбиття масованих атак, інші системи протиповітряної оборони, які є в України на озброєнні, а також система радіоелектронної боротьби. Це вже не класична торгівля зброєю. Це спроба перетворити бойовий досвід на дипломатичний і технологічний ресурс. Україна пройшла через постійні масовані атаки, навчилася поєднувати різні рівні захисту, використовувати дрони не лише як ударний інструмент, а і як частину ширшої системи оборони.
Показово, що ідея Drone Deal стала актуальнішою після загострення на Близькому Сході. Атаки по військових базах і критичній інфраструктурі зробили питання захисту від масованих ударів значно гострішим для інших держав. Україна вже направляла експертів у кілька країн регіону для допомоги у побудові систем захисту. Після цього почалася робота над масштабнішою програмою співпраці. Окремо важливо, що Drone Deal уже не залишається лише ідеєю для майбутнього. Україна уклала шість таких угод. До них приєдналися Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Азербайджан, а також країни НАТО Латвія та Литва. 8 липня Україна підписала Drone Deal з Естонією. Цей перелік показує, що український досвід цікавить не лише країни, які безпосередньо підтримують Україну в межах європейської безпеки. Він цікавить і держави Близького Сходу, для яких захист від дронових і ракетних атак став окремим пріоритетом. Для США потенційна дронова угода має кілька вимірів. Перший практичний українські дрони виробляються швидко й проходять перевірку війною. Другий технологічний Україна постійно адаптує рішення до змін на полі бою. Третій політичний така співпраця дозволяє показати, що відносини між Києвом і Вашингтоном можуть будуватися не лише на запитах про допомогу, а й на обміні можливостями. Для України це також спосіб змінити власну роль у переговорах із партнерами. Коли країна має продукт, досвід і рішення, які потрібні іншим, її позиція стає сильнішою. Вона не лише просить системи ППО чи ракети, а пропонує власні технології, навички й практику протидії загрозам, які стають актуальними для інших держав.
У перспективі це може сформувати новий напрям оборонної дипломатії. Українські дрони, РЕБ, системи протидії масованим атакам і потенційне ліцензоване виробництво Patriot можуть стати частинами однієї логіки менше залежності від разових постачань, більше спільного виробництва, технологічного обміну й довгострокових безпекових угод. Водночас важливо не перебільшувати. Заяви про дрони й Patriot ще потребують практичного наповнення юридичних рішень, виробничих домовленостей, ліцензій, фінансування, контролю технологій і визначення форматів співпраці. Але сам політичний сигнал уже важливий. США публічно говорять не тільки про допомогу Україні, а і про інтерес до українських оборонних рішень. Україна поступово перетворює свій воєнний досвід на зовнішньополітичний актив. Дрони стали не лише інструментом фронту, а і предметом міжнародних домовленостей. Якщо дронова угода зі США отримає реальний зміст, це може закріпити новий формат співпраці, у якому Україна виступає не тільки отримувачем зброї, а й постачальником технологій, досвіду та оборонних рішень.













