
Як змінилася торгівля між Україною та ЄС: нова угода й головні квоти
У кінці червня 2025 року Європейський Союз і Україна домовилися про новий торговельний режим. Він змінює правила, що діяли з 2022 року, коли ЄС повністю відкрив свій ринок для українських товарів, щоб підтримати економіку країни у війні. Тепер цей підхід стає складнішим: у хід пішли і політичні компроміси, і прагматичні розрахунки.
Чому виникла потреба у новій угоді
Після початку повномасштабної агресії Росії ЄС ухвалив безпрецедентне рішення скасувати всі мита і квоти для українського експорту. Для багатьох підприємців і агровиробників це стало справжнім рятівним колом. Однак, протягом трьох років такий підхід викликав низку криз усередині самого Євросоюзу.
Фермери Польщі, Румунії, Словаччини, Франції, а пізніше й інших країн, почали масово протестувати проти напливу українського зерна, кукурудзи, меду, м’яса птиці. Вартість продукції на європейських ринках падала, місцеві аграрії втрачали прибутки. Урядові ЄС довелося з одного боку підтримувати Україну, а з іншого відповідати на тиск власних фермерських спільнот.
Зміст нової торговельної угоди
У червні 2025 року Брюссель та Київ погодили новий документ. Його суть пошук балансу між підтримкою української економіки та захистом європейських виробників.
- Для ключових “чутливих” товарів (курятина, яйця, цукор, зерно, мед) встановлені квоти. Це означає, що певна частина продукції й далі експортується безмитно, але у разі перевищення квоти можуть бути запроваджені обмеження.
- Для багатьох інших товарів (наприклад, молочні продукти, соки, гриби) ринок ЄС залишається відкритим без обмежень тут Україна збереже конкурентну перевагу.
- Запроваджуються “запобіжники” якщо імпорт якоїсь позиції починає негативно впливати на ринок, ЄС може оперативно переглянути правила.
Єврокомісар Марош Шефчович заявив, що це “збалансований і реалістичний компроміс у складних умовах”, а український прем’єр Денис Шмигаль підкреслив угода дозволяє зберегти експорт до ЄС навіть за складних політичних обставин.
Головні зміни для агроекспорту: квоти, але не ізоляція
На практиці це виглядає так:
- Для курятини встановлена квота приблизно 90 тисяч тонн на рік, для яєць близько 200 мільйонів штук, для цукру близько 120 тисяч тонн. Для пшениці та кукурудзи квоти трохи вищі, ніж у попередніх періодах, але нижчі за пікові показники 2023-2024 років.
- Для меду орієнтовно 40 тисяч тонн на рік.
- Повна лібералізація зберігається для низки “несуттєвих” для європейського ринку продуктів (сухе молоко, соки, гриби тощо).
Квоти не є суворою забороною вони лише встановлюють “зону комфорту” для внутрішніх ринків ЄС. Якщо на певну позицію виникає надмірний попит, Брюссель залишає за собою право втрутитися.
Яка вигода для України
Попри часткове повернення квот, угода відкриває кілька важливих перспектив для українських виробників:
- Вони й далі отримують доступ до найбільшого і найдорожчого ринку світу.
- Для більшості товарних груп рівень квот вищий, ніж був до війни, тобто експорт усе одно залишиться на високому рівні.
- Лібералізація для ряду продуктів дозволяє виробникам шукати нові ніші та зберігати експортну динаміку навіть у кризові часи.
- В Україні зростає попит на переробку та додану вартість це мотивує агробізнес інвестувати у виробництво продукції із вищою маржинальністю.
Чому ця угода важлива для ЄС
Європейський Союз отримує не лише захист інтересів своїх фермерів, а й стратегічного партнера:
- Відповідає на внутрішні політичні ризики, уникає хвилі протестів у аграрних регіонах.
- Зберігає добросусідські відносини з Україною, уникаючи гострих торговельних конфліктів.
- Показує гнучкість європейських інституцій у пошуку компромісу навіть в умовах великої війни.
Політичний підтекст і перспектива
Угода стала компромісом між вимогами часу, політикою і прагненням зберегти довіру між Україною та ЄС. Вона не відміняє лібералізацію вона її модернізує з урахуванням нової реальності. Документ ще має пройти юридичні процедури і бути ратифікованим усіма сторонами. Але головне торговельний діалог між Києвом і Брюсселем не зупиняється, і вже розпочаті переговори про довгострокову інтеграцію до спільного ринку.
Нова торгова угода це не крок назад, а виважена спроба зберегти баланс. Україна залишається частиною європейського економічного простору, отримує доступ до ринків навіть у складні часи й доводить, що може вести партнерську політику на рівних із найбільшими гравцями ЄС.













