У Криму зростають ціни на бензин через проблеми з нафтою та логістикою
В окупованому Криму зростають ціни на бензин, і пояснення цього процесу вже стало предметом публічної суперечки між російськими чиновниками та галузевими аналітиками. Офіційна версія зводиться до складної логістики півострів, мовляв, перебуває в непростому становищі, а постачання пального супроводжується обмеженнями та труднощами. Але якщо уважно подивитися на ширшу картину, стає видно, що логістика є лише частиною проблеми, а не її повним поясненням.
Час для дій розібрався, що подорожчання бензину в Криму формується одразу під впливом кількох чинників. Частина з них лежить на поверхні, частина значно менш вигідна для публічного визнання. Саме тому в офіційних заявах акцент робиться на доставці, маршрутах і складності постачання, тоді як питання внутрішньої вартості нафти, стану російської нафтопереробки та наслідків ударів по критичній інфраструктурі згадуються значно рідше.
Очільник російського парламенту в окупованому Криму Володимир Константинов пояснив подорожчання бензину просто півострів перебуває у складній логістичній ситуації, а способи доставки пального в нинішніх умовах не можна назвати легкими. Таке формулювання справді має практичний сенс. Крим територія, де забезпечення ресурсами напряму залежить від маршруту постачання, безпеки транспортування, технічної справності шляхів і загальної ситуації в регіоні. Усе це впливає на витрати, а витрати врешті-решт закладаються в роздрібну ціну. Але цим картина не вичерпується. Галузеві аналітики звертають увагу на інший, значно глибший процес різке зростання цін на нафту на внутрішньому ринку Росії. Саме цей чинник називається одним із головних драйверів здорожчання моторного пального. За наявними оцінками, ціна на нафту на внутрішньому ринку Росії зросла з 22 тисяч рублів за тонну у лютому до 60 тисяч рублів наприкінці березня, а на початку квітня коливалася вже в діапазоні від 66 до 74 тисяч рублів за тонну. Це дуже різка зміна за короткий проміжок часу. Якщо сировина дорожчає настільки швидко, це неминуче тисне на вартість кінцевого продукту бензину і дизпального.
Тобто на ринку формується досить проста, хоча й неприємна для споживача логіка дорожча нафта всередині системи означає дорожче пальне на заправці. І якщо російська сторона намагається пояснити ситуацію насамперед логістикою, то економічний ланцюг показує, що справа не лише в тому, як довезти бензин до Криму, а й у тому, скільки він уже коштує ще до моменту доставки. Окремо слід звернути увагу на загальний зовнішній фон. Російський уряд наприкінці березня заборонив експорт бензину з 1 квітня, пояснюючи це потребою стабілізувати ціни та забезпечити внутрішній ринок. Сам по собі цей крок багато про що говорить. Коли влада обмежує експорт, це означає, що внутрішній ринок відчуває напругу, а ресурсу доводиться надавати пріоритет усередині країни. Інакше кажучи, ризик дефіциту або цінового перегріву вважається достатньо серйозним, щоб втручатися адміністративно.
Додатковий тиск створила і міжнародна ситуація. Через ескалацію навколо Ірану нафта Urals подорожчала до максимуму за 13 років. У Приморську її ціна сягнула 116 доларів за барель, у Новоросійську 114 доларів. Це майже вдвічі вище за закладену в російський бюджет ціну 59 доларів за барель. Одночасно дисконт Urals до Brent знизився до найнижчих значень за кілька місяців. Для Росії це означало привабливішу експортну кон’юнктуру, але водночас і серйозний дисбаланс для внутрішнього ринку. Саме тому російські посадовці прямо говорили, що в умовах напруження на Близькому Сході експорт нафтопродуктів стає вигіднішим, ніж продаж усередині країни. Коли зовнішній ринок обіцяє вищу виручку, внутрішній споживач автоматично опиняється в менш вигідній позиції. Заборона на експорт бензину в такій ситуації виглядає не як прояв достатку, а як спроба втримати баланс, який починає хитатися. Проте ще один фактор у цій історії виглядає чи не найважливішим, хоча саме про нього в російському інформаційному просторі говорять найменше. Йдеться про виведення з ладу або тимчасову зупинку російських нафтопереробних заводів після ударів Сил оборони України. У публічному полі цей чинник часто відсувається на задній план, хоча саме він безпосередньо впливає на виробництво пального.
Останніми тижнями Україна посилила удари по російських НПЗ і нафтовій інфраструктурі. Це вже призвело до зупинки або обмеження роботи низки великих підприємств. Після атаки безпілотників зупинив роботу завод «Лукойл-Нижегороднафтооргсинтез» у Кстово Нижегородської області. Це четвертий за величиною нафтопереробний завод Росії і другий за величиною виробник бензину. Його потужність близько 16 мільйонів тонн нафти на рік, або приблизно 320 тисяч барелів на день. Якщо такий об’єкт випадає з виробничого ланцюга хоча б на певний період, це не може минути безслідно для ринку пального.
Наприкінці березня також призупиняв роботу Саратовський НПЗ «Роснефти». Після удару 26 березня майже на місяць зупинився і найбільший у європейській частині Росії нафтопереробний завод «Киришинафтооргсинтез» із потужністю понад 20 мільйонів тонн на рік. Було пошкоджене ключове обладнання основні установки первинної переробки нафти. За оцінками джерел, навіть часткове відновлення значної частини його потужностей потребувало близько місяця. Пізніше атак зазнав і завод «Башнафта-Новойл» в Уфі, де після удару припинила роботу одна з установок. Ці епізоди не можна розглядати як випадкові окремі інциденти. Разом вони показують інше російська система виробництва пального працює в умовах постійного тиску, і цей тиск уже впливає не лише на окремі підприємства, а й на загальну стійкість ринку. Якщо заводи зупиняються, навіть тимчасово, ринок втрачає частину пропозиції. А коли пропозиція скорочується, ціна починає реагувати майже неминуче.
Не менше значення мають і удари по портовій інфраструктурі. Якщо атаки призводять до зупинки відвантажень, підприємства змушені скорочувати видобуток, тому що зберігати нафту в надто великих обсягах ніде. Це б’є не лише по логістиці, а й по всьому виробничому ланцюгу. Атаки по портах Приморськ та Усть-Луга, за наявними даними, призвели до падіння російського експорту нафти на 43% це найсильніше зниження з початку повномасштабної війни. 6 квітня українські дрони вдарили по великому нафтоналивному терміналу «Шесхаріс» у Новоросійську, який забезпечує до 20% усього морського експорту Росії. Після атаки він зупинив роботу. Усе це означає, що подорожчання бензину в окупованому Криму є наслідком не однієї причини, а накладання кількох криз одночасно. Логістика справді ускладнена. Внутрішня ціна нафти в Росії суттєво зросла. Світовий ринок створив додатковий тиск через стрибок цін і зміну зовнішньої кон’юнктури. Виробництво пального в Росії зазнало ударів через пошкодження НПЗ. Експортна інфраструктура також опинилася під тиском.
У такій ситуації фраза про «складну логістику» звучить скоріше як спрощене політичне пояснення, яке дозволяє не говорити вголос про всю глибину проблеми. Бо якщо розкласти ситуацію на складові, стає очевидно Крим відчуває на собі наслідки ширшої паливної нестабільності, яка формується всередині російської економіки та посилюється війною. Для жителів півострова це означає цілком прикладний наслідок дорожче пальне на заправках. Уже зараз у Сімферополі бензин марки Аі-95 на окремих АЗС коштує понад 77 рублів, а в Севастополі ще дорожче. Для Аі-92 цінники також перевищують 71-72 рублі. І навіть якщо зовнішньо це подається як тимчасова складність із постачанням, сама динаміка показує, що проблема має значно глибший характер. Зростання цін на пальне в окупованому Криму є симптомом системного збою, а не локального епізоду. Воно пов’язане з подорожчанням нафти на внутрішньому ринку Росії, адміністративними обмеженнями, зміною глобальної нафтової кон’юнктури, порушенням переробки та ударами по інфраструктурі. І чим довше ці фактори накладатимуться один на один, тим складніше буде приховувати справжню природу цієї кризи за поясненнями лише про логістику.
About the Author
Читати також:
Пальне дорожчає, як геополітика, курс валют і зима одночасно тиснуть на ціни в Україні 
Пальне дорожчає без дефіциту, як паніка розкручує ціни і що реально штовхає ринок 
Нафта Венесуели між надією і ризиком, що насправді стоїть за розмовами про контроль США 
Що означає нарощування виробництва української ракети для ситуації в Криму
