Парад без сили, як війна проти України змінює головний символ путінської Росії
Парад 9 травня у Москві багато років був для Володимира Путіна не лише державною церемонією. Це був політичний інструмент, через який Кремль показував армію, демонстрував контроль над суспільством і вкотре прив’язував сучасну Росію до перемоги СРСР над нацистською Німеччиною. Але війна проти України поступово змінює сам зміст цього ритуалу. Подія, яка мала підтверджувати силу, дедалі частіше показує слабкі місця системи. Час для дій розібрався, чому цьогорічний парад став для Кремля значно складнішим, ніж у попередні роки. Головна причина не лише безпекові заходи, а сама реальність війни, яку російська влада роками намагалася подати як контрольовану і майже переможну.
Протягом понад чверті століття Путін використовував День перемоги для створення політичної міфології. У ній Росія постійно постає як держава, що знову бореться із зовнішньою загрозою, а Захід подається як спадкоємець тієї самої небезпеки, з якою СРСР воював у 1941-1945 роках. Саме через цю логіку Кремль пояснював і повномасштабне вторгнення в Україну, називаючи його «порятунком» російськомовних від нібито «нацистського режиму» в Києві. Ця конструкція мала працювати на внутрішню аудиторію. Вона повинна була переконувати росіян, що війна проти України це не агресія, а продовження історичної боротьби. Але затяжна війна, великі втрати, українські удари по російській військовій та нафтовій інфраструктурі, а також проблеми всередині самої Росії зробили цю версію менш переконливою. Найпомітніший сигнал рішення провести парад без традиційної колони військової техніки. Вперше з 2009 року на Красній площі не має бути ані важких бойових машин, ані ракетних комплексів, ані іншого озброєння, яке роками було головним елементом демонстрації сили. Формально це пояснюють безпекою. Фактично ж ідеться про те, що Україна змусила Росію рахуватися із загрозою навіть у день, який Кремль вважав майже недоторканним.
Речник Путіна Дмитро Пєсков назвав причиною скорочення масштабу параду українську «терористичну активність». За цією формулою Кремль приховує хвилю ударів дронами та ракетами, якими Україна атакує російські нафтові об’єкти та військову інфраструктуру. Для російської влади це особливо незручно держава, яка обіцяла швидку перемогу, тепер змушена обмежувати власну головну воєнно-символічну церемонію через можливу атаку. Путін багато разів заявляв, що так звана «спеціальна військова операція» нібито відбувається за планом. Але сам формат параду показує інше. Якщо все справді йде за планом, важко пояснити, чому Москва не може без тривоги провести подію, яку десятиліттями подавала як доказ непохитності держави. Є ще один болючий для Кремля момент. Повномасштабна війна проти України вже триває довше, ніж 1 418 днів, упродовж яких Радянська армія воювала проти Німеччини до її капітуляції у 1945 році. Для влади, яка постійно використовує пам’ять про Другу світову війну, це дуже незручне порівняння. Замість швидкої перемоги Росія отримала затяжну війну, виснаження, удари по власній території та дедалі більшу залежність від силового тиску всередині країни.
Кремль також намагався розкрутити тему «перемир’я» на 8-9 травня. Росія односторонньо оголосила його на два дні, але проігнорувала український заклик до припинення вогню з 6 травня. Після цього заяви Володимира Зеленського в Москві почали подавати як погрозу атакувати російську столицю під час урочистостей, хоча український президент говорив про те, що саме Росія боїться такої атаки. Окремо Росія закликала іноземні уряди евакуювати дипломатів і громадян із Києва, попередивши про можливий потужний удар у разі атаки на Москву. Це виглядало як спроба одночасно залякати Україну, посилити власну мобілізаційну риторику і пояснити росіянам надзвичайні заходи безпеки. Не менш показовою стала історія з іноземними гостями. Очікується, що їх буде небагато. У кремлівському списку згадувалися Олександр Лукашенко, прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, король Малайзії султан Ібрагім та президент Лаосу Тонлун Сісуліт. При цьому Кремль не уточнював, чи всі вони відвідають сам парад. Відсутність лідерів країн Центральної Азії виглядає особливо помітною, адже раніше Москва намагалася показувати цей регіон як частину свого стабільного впливу. Ця дипломатична стриманість важлива. Парад, який мав демонструвати міжнародну вагу Росії, тепер показує обережність навіть тих держав, які раніше не поспішали дистанціюватися від Кремля. Для Путіна це неприємний знак війна проти України не лише не повернула Росії статус наддержави, а й ускладнила її відносини з країнами, які Москва звикла вважати близькими.
Всередині Росії ситуація також стає напруженішою. На День перемоги традиційно посилюють безпеку, але цього разу додали ще один захід обмеження мобільного інтернету. Влада пояснює це загрозами з боку України, але для громадян такі обмеження стають ще одним нагадуванням, що війна, яку Кремль намагався тримати на відстані від повсякденного життя, поступово входить у внутрішній простір країни. Останніми місяцями дедалі частіше з’являються ознаки невдоволення серед росіян і напруги в елітах. Згадуються конфлікти між різними групами у владі, у військовому керівництві та спецслужбах. Аналітики також говорять про ослаблення особистого авторитету Путіна. Це не означає швидкого падіння режиму, але свідчить, що для збереження колишньої картини стабільності Кремлю потрібно дедалі більше зусиль.
Повідомлення про посилення особистої охорони Путіна через побоювання перевороту або замаху, зокрема із застосуванням дронів, не були незалежно підтверджені. Але сама поява таких публікацій добре лягає в загальну атмосферу недовіри, підозр і тривоги всередині російської верхівки. Навіть якщо ці дані потребують обережного ставлення, вони показують, що образ непорушної влади вже не виглядає таким переконливим, як раніше. Парад 9 травня мав залишатися для Путіна сценою сили. Тепер він дедалі більше перетворюється на церемонію, яку треба захищати, обмежувати і пояснювати. Відсутність важкої техніки, страх перед дронами, скромніший список гостей, відключення мобільного інтернету і розмови про напругу в елітах створюють зовсім іншу картину. Кремль і далі намагається говорити мовою перемоги, але реальність війни проти України дедалі частіше змушує його діяти мовою страху, обмежень і самооборони. Саме в цьому головна зміна символ, який мав підтверджувати силу путінської системи, починає показувати її вразливість.
About the Author
Читати також:
Санкції ЄС проти Китаю: як Захід реагує на технологічну підтримку Росії у війні проти України 
США відкладає санкції проти Росії: чому це не «зрада», але виклик для України 
Нова фаза війни: Захід дозволяє удари по Росії, а Кремль загрожує відповіддю. Що це змінює? 
25 травня: ніч без захисту. Що означає наймасштабніша повітряна атака РФ для України і для світу
