Саміт США і Китаю в Пекіні, про що домовляються Трамп і Сі та чи вплине це на Україну

Президент США Дональд Трамп прибув до Пекіна для переговорів із лідером Китаю Сі Цзіньпін, які триватимуть 14-15 травня. Цей візит став першою особистою зустріччю сторін за понад пів року і відбувається в момент, коли обидві держави намагаються втримати контроль над відносинами, що залишаються напруженими через торговельні обмеження, технологічні суперечки та боротьбу за вплив у стратегічних секторах. Час для дій проаналізував, що ключовим питанням переговорів є не пошук компромісу, а спроба зафіксувати тимчасову стабільність у відносинах, де жодна зі сторін не готова поступатися стратегічними інтересами. Економічна складова займає центральне місце. Йдеться про тарифи, контроль експорту, доступ до критично важливих ресурсів і спробу уникнути подальшої ескалації, яка вже впливає на глобальні ринки.

У Пекіні чітко демонструють готовність до переговорів, але водночас нагадують про власні сильні позиції. Китай контролює значну частину світового видобутку та переробки рідкоземельних елементів, які використовуються у виробництві технологій, від смартфонів до оборонної техніки. Це дає Пекіну важіль впливу, який може бути використаний у будь-який момент. США, зі свого боку, намагаються зберегти тиск через санкції, експортні обмеження та контроль над високими технологіями. У попередні місяці напруженість посилилася через рішення американського суду щодо тарифів, що частково обмежило можливості адміністрації. Це змусило сторони повернутися до переговорів, щоб уникнути подальшої дестабілізації. Очікується підписання низки економічних угод. Серед них закупівлі американської сільськогосподарської продукції та літаки Boeing, а також створення нових форматів для торгівлі й інвестицій. Ці домовленості виглядають як спроба знизити напругу, але не вирішують фундаментальних розбіжностей.

Окреме місце у переговорах займає питання Ірану. США прагнуть залучити Китай до впливу на Тегеран, зважаючи на його залежність від іранської нафти. Водночас Пекін не демонструє готовності діяти без зустрічних поступок. Ситуація ускладнюється санкціями проти китайських компаній та звинуваченнями у підтримці іранських військових можливостей. Проблема Ормузької протоки також залишається в центрі уваги. Через неї проходить значна частина світових поставок енергоносіїв, і обидві сторони зацікавлені у відновленні стабільності. Проте реальні дії залежать від того, наскільки сторони готові поступатися у ширшому економічному і технологічному протистоянні. Не менш чутливим є питання Тайваню. Китай наполягає на скороченні військової підтримки острова з боку США. Американська сторона вже погоджувала значні пакети озброєння, але частину рішень відкладено, щоб не загострювати переговори. Для Пекіна це принципова тема, яка напряму пов’язана з безпекою і територіальними претензіями.

Україна також присутня у порядку денному, але не як основна тема. США планують обговорити підтримку Росії з боку Китаю, однак очікування щодо конкретних рішень залишаються стриманими. Пекін не демонструє готовності змінювати свою позицію, розглядаючи це питання як елемент ширшої дипломатичної гри. Окрім цього, сторони обговорюватимуть штучний інтелект, ядерну безпеку та створення каналів зв’язку для запобігання конфліктам у технологічній сфері. Проте ці теми, ймовірно, не отримають детального опрацювання. Саміт у Пекіні демонструє прагнення двох держав уникнути різкого загострення, але водночас підтверджує, що суперництво залишається визначальним фактором їхніх відносин. Можливе короткострокове зниження напруги не змінює загальної картини США і Китай продовжують змагатися за вплив у технологіях, економіці та безпеці, і жодна зі сторін не готова відступати від своїх довгострокових цілей.