ШІ робить пропаганду персональною, як Telegram і TikTok загрожують анонімності українців
Інформаційна війна проти України входить у нову фазу. Якщо раніше російські ботоферми часто працювали грубо однакові коментарі, повторювані тези, примітивні фейки, тепер ситуація стає значно складнішою. Штучний інтелект дозволяє створювати повідомлення, які звучать природно, підлаштовуються під конкретну дискусію і дедалі менше відрізняються від коментарів реальних людей.
Це змінює саму природу пропаганди. Вона вже не обов’язково звертається до великої маси однаковим повідомленням. Вона може працювати точково: під вік, страхи, мову, політичні сумніви, родинну ситуацію, досвід війни, місце проживання або інформаційні звички конкретної людини. У цій новій реальності Telegram і TikTok стають не просто платформами для споживання новин чи розваг. Вони перетворюються на середовище, де українці можуть втрачати не лише інформаційну безпеку, а й анонімність.
1. Пропаганда більше не виглядає як пропаганда
Класичний фейк легше впізнати. Він часто кричущий, погано оформлений, побудований на різких емоціях або повторює очевидну ворожу тезу. Але нова хвиля інформаційних атак працює тонше. Штучний інтелект може швидко створювати коментарі під конкретну тему, допис, новину або дискусію. Він здатен змінювати тон, імітувати звичайну людину, писати з помилками або без них, звучати обурено, розгублено, співчутливо чи «нейтрально». Саме тому ботів дедалі важче розпізнати на око. Раніше підозру викликали однакові фрази й механічні повтори. Тепер один і той самий наратив може подаватися десятками різних способів. В одному коментарі це буде обурення мобілізацією. В іншому «втома від корупції». У третьому нібито захист російськомовних. У четвертому розпалювання злості між українцями в Україні та тими, хто виїхав за кордон. Мета одна не переконати всіх одразу, а знайти слабке місце в кожної групи.
2. ШІ робить атаки персональними
Найнебезпечніше в новій інформаційній війні персоналізація. Алгоритми вже добре розуміють, на якому відео людина затрималася, що її дратує, що лякає, що викликає співчуття або злість. Штучний інтелект додає до цього ще один рівень він може допомагати створювати повідомлення саме під психологічний портрет користувача. Для цього не потрібно мати повне досьє. Достатньо публічної сторінки, кількох дописів, коментарів, підписок або короткої переписки. Великі мовні моделі вже можуть робити припущення про людину за невеликою кількістю повідомлень. Це не означає абсолютну точність у кожному випадку, але означає інше анонімність в інтернеті слабшає.
Якщо система бачить, як людина пише, які слова використовує, на які теми реагує, яких поглядів дотримується, вона може скласти приблизний портрет. А під цей портрет можна підібрати наратив. Одній людині покажуть матеріал про «несправедливу мобілізацію». Іншій про «тотальну корупцію». Третій про «утиски мови». Четвертій про «невдячних біженців». П’ятій про «легкі гроші» для підлітків. Кожному те, що має найбільший шанс зачепити саме його. Це вже не просто дезінформація. Це психологічне таргетування.
3. TikTok небезпечний через невидимість процесів
TikTok є однією з найскладніших платформ для аналізу, бо там майже неможливо побачити спільну картину. У Telegram можна відстежувати великі канали, кількість підписників, репости, динаміку поширення. У TikTok кожен користувач живе у власній стрічці. Двоє дорослих і дитина можуть сидіти в одній кімнаті, але бачити три абсолютно різні інформаційні світи. Підліток може отримувати ролики про «легкий заробіток». Чоловік призовного віку відео про мобілізацію. Жінка зовсім інші емоційні теми. Людина старшого віку свій набір страхів і подразників.
Саме в цьому сила і небезпека платформи. Алгоритм дуже швидко визначає, що утримує увагу. Користувач може подивитися кілька відео на певну тему і стрічка почне підсовувати ще більше схожого контенту. Так формується вузька інформаційна бульбашка, з якої важко побачити повну реальність. Для інформаційних атак це майже ідеальне середовище. Можна створити новий акаунт без великої аудиторії, запустити відео й швидко вийти на потрібну групу. Не обов’язково мати популярний канал. Достатньо влучити в емоцію, яку алгоритм підхопить.
4. Telegram небезпечний через масовість і слабку прозорість
Telegram працює інакше. Там немає такого потужного механізму рекомендацій, як у TikTok. Людина здебільшого сама обирає, на які канали підписуватися. Але це не робить платформу безпечною. В Україні Telegram має величезне проникнення. Для багатьох людей це головне джерело новин, місце для родинних чатів, шкільних груп, роботи, волонтерства, локальних спільнот і оперативної інформації під час обстрілів. Проблема в тому, що ця масовість поєднується з низькою прозорістю. Анонімні канали можуть поширювати фейки, маніпуляції, клікбейт, приховану рекламу, травматичні фото й відео без етичної обробки. Вони часто не несуть реальної відповідальності перед аудиторією, але мають великий вплив на емоційний стан людей.
Окрема проблема приватність. Звичайні чати й групи в Telegram не мають наскрізного шифрування за замовчуванням. Це не означає, що кожне повідомлення автоматично читає стороння людина. Але сама архітектура створює більше ризиків, ніж месенджери, де такий захист увімкнений стандартно. Коли платформа одночасно використовується для новин, особистого спілкування, робочих питань і обміну чутливою інформацією, вона стає не просто зручним інструментом. Вона стає великою точкою ризику.
5. Головні теми атак залишаються болючими для суспільства
Російські інформаційні кампанії не вигадують проблеми з нуля. Вони беруть реальні болючі теми й розкручують їх так, щоб посилити недовіру, страх, злість і розкол. Серед найчастіших тем мобілізація, корупція, мова, ставлення до біженців, конфлікти між різними групами українців, релігійні питання, недовіра до держави, втома від війни. Це працює саме тому, що теми вже емоційні. Люди справді переживають через мобілізацію. Люди справді зляться через корупцію. Люди справді можуть мати складні мовні, соціальні чи політичні досвіди. Пропаганда не завжди намагається переконати людину в повністю вигаданій реальності. Частіше вона підсилює вже наявний біль і спрямовує його в потрібний бік. Наприклад, якщо в суспільстві виникає суперечка через укриття, транспорт, мобілізацію або мовне питання, інформаційна атака швидко підлаштовується. З’являються дописи, меми, відео, нібито «народні» коментарі, фейкові фото, емоційні історії. Їхня мета не пояснити проблему, а зробити її токсичнішою. Так суспільна дискусія отруюється зсередини.
6. Боти більше не створюють дискусію, вони заходять у вже готову
Одна з важливих змін боти й координовані акаунти дедалі частіше не намагаються створити власний інформаційний майданчик. Вони йдуть туди, де дискусія вже існує у коментарі до медіа, політиків, активістів, блогерів, місцевих спільнот. Це робить їх менш помітними. Коли під дописом уже є сотні коментарів, кілька десятків штучно створених повідомлень не завжди виглядають підозріло. Але вони можуть змінити тон розмови. Наприклад, нормальна дискусія про складне рішення може швидко перетворитися на взаємні образи. Обговорення проблеми на зневіру. Критика влади на просування тези, що «все безнадійно». Розмова про допомогу армії на підрив довіри до волонтерів.
Головна ознака таких кампаній не один конкретний коментар. Головна ознака скоординованість. Однакові тези, однакові цифри, однакові емоційні акценти, одночасна поява в різних місцях, надто активні акаунти, які пишуть довгі коментарі лише на одну тему. Але проблема в тому, що після запуску наратив можуть підхопити реальні люди. І тоді межа між ботом і людиною стає ще менш очевидною.
7. Діти й підлітки стають окремою ціллю
Один із найнебезпечніших напрямів вплив на дітей і підлітків. Для них створюють окремі інформаційні пастки «легкі гроші», завдання у месенджерах, прохання щось сфотографувати, передати інформацію, виконати «просту дію», яка насправді може бути частиною злочину або роботи на ворога. TikTok тут особливо небезпечний, бо його алгоритми можуть швидко знаходити вразливу аудиторію. Якщо підліток цікавиться заробітком, конфліктами, зброєю, грою, ризикованими викликами або військовими темами, його можна поступово завести в потрібну інформаційну траєкторію. Після першого контакту спілкування часто переводиться в Telegram або інший месенджер. Там уже легше створити відчуття особистого контакту, тиску, довіри або «секретного завдання». Це вже не лише питання медіаграмотності. Це питання безпеки дітей. Школа, батьки, держава й платформи мають розуміти, що підліток у цифровому середовищі може бути не просто споживачем контенту, а мішенню для вербування.
8. Анонімні канали шкодять не лише фейками
Анонімні Telegram-канали часто обговорюють лише як джерело недостовірних новин. Але ризик ширший. Вони можуть шкодити емоційному стану, нормалізувати жорстокість, поширювати фото загиблих і поранених без поваги до людей, використовувати страх для збільшення переглядів. Якісне медіа має редакційні правила. Воно не публікує все лише тому, що це приверне увагу. Анонімний канал часто працює інакше сильніша емоція більше переглядів, більше поширень, більше впливу. Такі канали можуть одночасно публікувати реальні новини, чутки, маніпуляції, рекламу, неперевірені заяви й травматичний контент. Саме ця суміш робить їх небезпечними. Людина звикає довіряти каналу через швидкість, а потім отримує через нього не лише інформацію, а й емоційне виснаження. Інформаційна безпека це не тільки про правду чи неправду. Це ще й про те, як контент впливає на здатність людини мислити спокійно.
9. Регулювання платформ стає питанням національної безпеки
Коли платформою користується більшість населення, її вплив уже не можна вважати приватною справою кожного користувача. Якщо через неї поширюють фейки, координують кампанії, збирають дані, впливають на дітей і працюють із чутливими темами війни, це стає питанням національної безпеки. Саме тому Україні потрібне регулювання платформ. Не для того, щоб заборонити людям спілкуватися, а для того, щоб великі цифрові середовища мали зрозумілі правила відповідальності. Платформи мають бути прозорішими щодо власників, фінансування, взаємодії з державою у питаннях безпеки, модерації шкідливого контенту, захисту дітей і реагування на інформаційні операції. Особливо це стосується платформ, які неохоче співпрацюють із державами або не мають достатньої модерації українського інформаційного простору. Україна не може перекладати весь тягар захисту на окремого користувача. Людина може бути обережною, але вона не здатна самостійно контролювати алгоритми, власників платформ, ботоферми й міжнародні мережі впливу.
10. Медіаграмотності вже недостатньо
Медіаграмотність залишається важливою. Люди мають розуміти, як перевіряти інформацію, не поширювати непідтверджене, не реагувати миттєво на емоційні вкиди, звертати увагу на джерела й не довіряти анонімним каналам без критичного погляду. Але цього вже недостатньо. Потрібна нова ШІ-грамотність. Люди мають розуміти, що бот може писати як людина. Що відео може бути створене або змінене штучно. Що коментар може бути згенерований під конкретний допис. Що фейковий акаунт може мати фото, історію, стиль спілкування і навіть довгу активність. Що персональні дані це не лише паспорт чи номер телефону, а й мовні звички, реакції, підписки, коментарі, фото, інтереси. ШІ-грамотність має стати частиною освіти. Не лише для дорослих, які читають новини, а й для дітей, які ростуть у середовищі, де реальне й штучне змішується щодня.
11. Що може робити людина
На рівні окремого користувача не існує ідеального захисту, але є прості дії, які зменшують ризики. Перше – зупинятися на емоції. Якщо контент викликає миттєву лють, паніку, огиду або бажання негайно поширити його, це сигнал зробити паузу. Інформаційні атаки часто працюють саме через емоційний гачок. Друге – перевіряти джерело. Анонімний канал, невідомий акаунт, сторінка без історії, дивне відео без першоджерела або надто гучний заголовок мають викликати обережність. Третє – скаржитися на підозрілий контент. Це здається дрібницею, але масові скарги допомагають платформам швидше реагувати. Кнопка «поскаржитися» це не слабкість, а інструмент захисту спільного простору. Четверте – чистити власні коментарі. Якщо під особистим дописом або сторінкою медіа з’являються агресивні, підозрілі або скоординовані коментарі, їх не обов’язково терпіти. Можна обмежувати коментування, фільтрувати слова, приховувати образи й не давати ботам майданчик. П’яте – не віддавати платформам більше даних, ніж потрібно. Не варто без потреби публікувати особисті деталі, маршрути, родинні зв’язки, документи, місця перебування, шкільні групи, інформацію про військових у родині або чутливі переписки. Шосте – говорити з дітьми не мовою заборон, а мовою пояснення. Підліток має розуміти, що «легкі гроші» в Telegram або TikTok можуть бути не підробітком, а пасткою.
12. Що має робити держава
Держава має діяти на кількох рівнях.
Перший рівень – регулювання платформ. Потрібні прозорі правила взаємодії з великими цифровими сервісами, особливо якщо йдеться про національну безпеку, захист дітей, походження фінансування, модерацію і доступ до даних.
Другий рівень – координація. Громадський сектор, держава, технічні фахівці, освітяни й медіа не мають дублювати одну й ту саму роботу без спільної системи. Потрібна краща взаємодія, обмін даними про кампанії впливу, швидше реагування і спільні підходи до попередження суспільства.
Третій рівень – освіта. Медіаграмотність і ШІ-грамотність мають бути не разовими тренінгами, а частиною навчання з дитинства. Діти мають розуміти, як працюють алгоритми, боти, фейки, підроблені зображення, маніпуляції й цифровий слід.
Четвертий рівень – захист вразливих груп. Окрема увага потрібна дітям, підліткам, військовим родинам, переселенцям, біженцям, людям старшого віку й тим, хто живе в умовах постійного стресу.
П’ятий рівень – прозорість алгоритмів. Якщо платформа впливає на те, що бачать мільйони людей, суспільство має право розуміти хоча б базові принципи такого впливу, особливо під час війни.
Штучний інтелект не просто пришвидшив створення фейків. Він зробив інформаційні атаки гнучкішими, точнішими й ближчими до конкретної людини. Боти стали схожими на реальних користувачів. Пропаганда навчилася підлаштовуватися під інтереси й емоції. Telegram і TikTok стали просторами, де інформаційна війна може проходити непомітно, але дуже ефективно. Найбільший ризик полягає не лише в тому, що людина повірить у фейк. Ризик у тому, що вона поступово втратить здатність відрізняти природну дискусію від штучно розігрітої, справжню емоцію від нав’язаної, реального співрозмовника від згенерованого образу. Україна входить в епоху, де анонімність слабшає, а інформаційний вплив стає персональним. Тому відповідь має бути ширшою за звичайну пораду «перевіряйте джерела». Потрібні регулювання платформ, захист дітей, прозорість алгоритмів, цифрова гігієна, відповідальність медіа, координація держави й громадського сектору та нова ШІ-грамотність. Бо в новій інформаційній війні захищати треба не лише правду. Захищати треба людину, її увагу, приватність, емоційний стан і право не бути непомітно обробленою алгоритмом під чужу політичну мету.
About the Author
Читати також:
Кібервійна стала персональною і тепер проходить через людей навколо армії 
Квантові обчислення і біткоїн, чи загрожує нова технологія безпеці криптовалюти 
Кава не ворог, а союзник: що насправді робить із нашим здоров’ям чашка еспресо 
Союз Росії та Ірану перестав бути ситуативним, чому це загрожує Україні, Близькому Сходу і США
