Американський бізнес в Україні тримається під ударами Росії і готується до великої відбудови
Американський бізнес в Україні продовжує працювати попри повномасштабну війну, російські ракетні атаки та постійну невизначеність для інвесторів. За даними Американської торговельної палати в Україні, 90% її компаній-членів повністю зберігають роботу в країні. Йдеться майже про 600 підприємств, які не лише залишилися на ринку, а й далі створюють робочі місця, платять податки, підтримують команди й утримують операційну діяльність у надзвичайно складних умовах.
Час для дій проаналізував, чому присутність американських компаній в Україні має значення не тільки для економіки, а й для політичної стійкості держави. Бізнес у воєнній країні це не лише про прибуток. Це про довіру до ринку, здатність працювати під ризиками, підтримку людей, логістику, виробництво, споживчі сервіси та майбутню відбудову. Коли міжнародні компанії не виходять з України, вони фактично підтверджують країна залишається частиною світової економіки, навіть коли Росія намагається довести протилежне ракетами. Показовий приклад McDonald’s, який за минулий рік обслужив 101 млн клієнтів і відкрив понад 20 нових ресторанів в Україні. Це не виглядає як поведінка компанії, яка лише перечікує війну. Це радше сигнал там, де є попит, команда, безпекові процедури й віра в ринок, бізнес може не тільки виживати, а й розширюватися.
Водночас ці цифри не повинні створювати ілюзію легкості. 47% компаній-членів Американської торговельної палати вже постраждали від російських атак. Під удари потрапляли заводи, офіси, склади, портова інфраструктура, термінали й судна. Ідеться не про випадкові пошкодження десь поруч із фронтом. Серед прикладів атаки по потужностях Coca-Cola, Cargill, Philip Morris, Mondelez, а також удар по заводу американської компанії Flex у Мукачеві. Особливо показовим є випадок із Мукачевом. Це місто розташоване за Карпатами, неподалік кордону з Угорщиною, далеко від активної лінії фронту. Коли російські ракети влучають у цивільне виробництво в такому регіоні, це важко сприймати як випадковість. Росія демонструє, що готова бити не лише по українській інфраструктурі, а й по західному бізнесу, який працює в Україні.
Саме тому атаки по американських підприємствах мають ширший зміст. Кремль намагається створити для інвесторів відчуття небезпеки мовляв, будь-який актив в Україні може стати мішенню. Це спроба вдарити по довірі, відлякати нових гравців і послабити економічну основу українського спротиву. Американські інвестиції для Росії небезпечні не менше, ніж політична або військова підтримка, бо вони прив’язують Україну до довгострокової західної економічної системи. Попри це, чинні американські компанії переважно залишаються. Вони адаптувалися до повітряних тривог, ризиків для логістики, перебоїв, мобілізації працівників і постійної потреби підтримувати команди. У 85% компаній співробітники служать у Збройних силах України. Це означає, що війна для бізнесу не є зовнішнім фактором. Вона буквально проходить через колективи, родини, виробничі плани й щоденну роботу. Новим інвесторам складніше. Компанії дивляться на Україну, вивчають ринок, рахують можливості, але часто чекають більшої передбачуваності. Для великої корпорації рішення вкласти 50, 100 або 200 млн доларів не ухвалюється на емоціях. Потрібен переконливий бізнес-план, зрозумілі ризики, захист інвестицій і бачення того, що буде далі з війною, безпекою та правилами гри. Тут важливий розрив між уявленням і реальністю. Частина іноземних менеджерів бачить Україну через кадри руйнувань і сприймає всю країну як простір суцільної небезпеки. Але коли представники бізнесу приїжджають до Києва, бачать працюючі офіси, ресторани, виробництва, команди й державні інституції, картина змінюється. Україна не виглядає як ринок, який зупинився. Вона виглядає як країна, що працює під ударами.
За роки незалежності американські інвестиції в Україну оцінюються приблизно у 50 млрд доларів. Наступний великий етап може бути пов’язаний із відбудовою. Її потенційна вартість оцінюється приблизно у 500 млрд доларів, і це відкриває для бізнесу величезний простір у будівництві, енергетиці, інфраструктурі, виробництві, технологіях, логістиці та фінансових сервісах. Але відбудова не почнеться сама собою. Інвесторам потрібні гарантії безпеки, зрозуміла судова система, прогнозована податкова політика, прозора митниця й верховенство права. Корупційні ризики залишаються однією з тем, про які американський бізнес питає регулярно. Найбільше занепокоєння викликають державні компанії, державні установи та сфери, де традиційно більше непрозорості. Гучні антикорупційні розслідування можуть бути проблемою для репутації, але водночас вони показують, що незалежні інституції здатні працювати. Для бізнесу важливий не сам факт скандалу, а фінал процесу. Якщо закон один для всіх, якщо справи доходять до суду, якщо рішення ухвалюються в правовий спосіб, це може зміцнювати довіру. Якщо ж розслідування виглядають вибірковими або зависають без результату, це навпаки підсилює сумніви. Інвестор вкладає гроші не тільки в ринок, а й у правила, за якими цей ринок працює. Окрема проблема тіньова економіка. Бізнес, який сплачує податки, не може чесно конкурувати з тими, хто працює поза правилами. Це особливо помітно в секторах акцизних товарів, пального, алкоголю й тютюну. Для міжнародних компаній прозорість ринку має таке саме значення, як і безпека. Якщо конкуренти ухиляються від податків, держава втрачає доходи, а легальний бізнес втрачає частину мотивації інвестувати більше.
Найперспективніший новий напрям оборона і технології. До грудня 2022 року в Американській торговельній палаті не було окремого комітету з безпеки та оборони. Тепер це один із найактивніших напрямів. Український досвід у дронах, військових технологіях, цифрових рішеннях і штучному інтелекті привертає увагу великих американських компаній. У Києві працює Boeing, де залучено близько 1300 людей. Серед компаній, які цікавляться українським напрямом або вже присутні в обговореннях, називаються Lockheed Martin, Bell, Palantir та інші гравці, пов’язані з оборонними технологіями, авіацією, дронами, аналітикою та штучним інтелектом. Для України це важливо не лише як залучення великих брендів. Це шанс перейти від ролі покупця озброєнь до ролі партнера у створенні нових рішень.
Потенційна українсько-американська співпраця у сфері дронів може стати одним із ключових напрямів. Але тут багато складних питань експортний контроль, інтелектуальна власність, місце виробництва, юридичний захист технологій, подальші ринки збуту й контроль за продукцією. Саме ці деталі визначатимуть, чи стане оборонна співпраця глибокою промисловою історією, чи залишиться набором окремих домовленостей. Важливу роль може відіграти й американсько-український інвестиційний фонд відбудови. Він уже має 150 млн доларів, сформованих із внесків обох сторін, і працює в напрямах корисних копалин, енергетики та інфраструктури. Першою компанією, яку обрали для інвестицій, стала львівська Sine Engineering. Очікується, що до кінця 2026 року можуть з’явитися нові інвестиційні угоди.
Інтерес до корисних копалин також є, але цей напрям потребує підготовки. Для серйозного видобутку й переробки потрібні геологічні дослідження, дані про запаси, глибину залягання, вартість видобутку, логістику й безпеку. Те саме стосується газу, нафти, літію, титану та інших ресурсів. Україна має потенціал, але потенціал стає інвестицією лише тоді, коли він підтверджений цифрами, правилами й захистом капіталу. Головне випробування для України зараз не лише втримати тих, хто вже працює, а й створити умови для тих, хто прийде після стабілізації безпекової ситуації. Багато компаній уже готують ґрунт, вивчають партнерів, ринок і можливості. Коли з’явиться більше визначеності щодо бойових дій, рішення можуть ухвалюватися швидко. Але для цього Україна має заздалегідь показати готовність інституційну, правову, інфраструктурну й кадрову.
Американський бізнес в Україні став одним із маркерів того, що економіка країни не зламалася. Росія намагається бити по заводах, складах, портах і виробництвах, але більшість компаній продовжує роботу. Це не скасовує ризиків і не робить інвестиції легкими. Але це доводить, що український ринок має живу основу, а майбутня відбудова може спиратися не з нуля, а на бізнес, який уже пройшов випробування війною. Aмериканські компанії залишаються в Україні, бо бачать у ній не лише війну, а й можливість. Щоб ця можливість перетворилася на нову хвилю інвестицій, Україні потрібні безпека, верховенство права, боротьба з тіньовою економікою, сильні інституції та зрозумілі правила. Бізнес уже показав витримку. Тепер держава має зробити все, щоб ця витримка стала основою великого економічного відновлення.
About the Author
Читати також:
Податкова перебудова, які зміни готують в Україні і чому бізнес уже реагує насторожено 
Приватна ППО в Україні, як бізнес стає частиною захисту від повітряних атак 
Подорожчання пального тисне на бізнес, коли це вдарить по цінах для споживачів 
ФОП-нерезиденти в Україні: як іноземці відкривають бізнес у 2025 році
