Переговори України та Росії, чому дипломатичний процес триває, але ризик нових ударів залишається високим
Переговорний процес між Україною та Росією не зупинився, але перейшов у фазу, де головні сигнали не завжди звучать публічно. На поверхні видно паузу на найвищому рівні, відсутність зустрічі лідерів і жорстку позицію Москви. Але за цією паузою залишаються технічні канали, обміни полоненими, непублічні контакти й робота посередників. Це означає, що дипломатична рамка не зруйнована, хоча до реального політичного прориву ще далеко.
З одного боку, Україна намагається втримати мирний трек і використати будь-яке вікно можливостей для припинення бойових дій. З іншого Росія продовжує масовані удари, збільшує кількість дронів і ракет, а отже, не демонструє готовності до швидкої деескалації на практиці. Саме тому слова про переговори не можна читати як ознаку близького миру. Радше йдеться про складну гру, де дипломатія, військовий тиск і міжнародна політика рухаються одночасно. Кирило Буданов прямо заявив, що не вважає переговорний процес заблокованим:
«Стосовно перемовного процесу я ніколи не казав, що він у глухому куті і продовжую стояти на цій думці. Певні процеси тривають, ви праві, вони, скажімо так, не зовсім публічні»
Ця фраза важлива тим, що вона розмежовує два рівні переговорів. Публічний рівень справді виглядає загальмованим немає зустрічі президентів, немає оголошеної угоди, немає зрозумілого календаря припинення бойових дій. Але технічний рівень не зник. Саме там можуть вирішуватися питання обмінів, гуманітарних домовленостей, каналів зв’язку й попередніх позицій сторін.
Буданов визнав, що на найвищому рівні є пауза. Але обміни полоненими залишаються одним із доказів, що контакт між сторонами не обірваний повністю. У війні, де кожна домовленість проходить через взаємну недовіру, навіть такі технічні процеси мають значення. Вони не означають наближення великої угоди, але показують комунікація не зведена до нуля. Водночас оцінка намірів Росії звучить стримано. Буданов не подає Москву як сторону, яка щиро прагне миру. Навпаки, він говорить про це обережно й без ілюзій:
«Стосовно того, чи хоче Росія миру не знаю, думаю, що не сильно хоче. А от якщо поставити питання, чи буде вона готова на певні дії в найближчому часі, я думаю, що зараз як ніколи перспективи ці з’явилися. Тому я вірю в цей процес, незважаючи ні на що»
Ця оцінка відображає головну різницю між бажанням миру і готовністю до певних дій. Росія може не хотіти повноцінного миру на умовах, прийнятних для України. Але вона може бути змушена рухатися до окремих кроків, якщо на це тиснутимуть військові, економічні, дипломатичні або політичні обставини. Саме це, ймовірно, і мається на увазі під появою перспектив.
Теза про можливе припинення бойових дій до зими також звучить не як гарантія, а як політична мета, яку Україна намагається реалізувати. За словами Буданова, це відповідає прямому дорученню президента України:
«Я підтверджую, це насправді його намагання якнайшвидше, бажано до зими, припинити бойові дії. І я, як керівник Офісу президента, точно буду робити все для того, щоб досягти мету, яку поставив президент. На мій погляд, вона абсолютно правильна, вчасна і продумана»
На уточнення, чи є така мета реалістичною, Буданов відповів коротко:
«Реалістична»
Це одна з найважливіших політичних заяв у цьому блоці. Вона показує, що Київ не відмовляється від сценарію завершення гарячої фази війни у відносно близькі строки. Але реалістичність мети не означає її автоматичне виконання. Для такого результату потрібна не лише позиція України, а й зміна поведінки Росії, активні дії посередників і збіг міжнародних факторів. Буданов також наголосив:
«І якщо Росія відмовиться по фіналу так теж може бути, не забувайте. Проте зараз є реальні ознаки того, що підґрунтя для припинення бойових дій вже існують»
Це формулювання залишає простір для двох сценаріїв. Перший – Росія погоджується на певні кроки, якщо дипломатичний і політичний тиск стане достатнім. Другий – Москва використовує переговори для затягування часу, продовжує тиснути ударами й висуває умови, неприйнятні для України. Саме тому Київ одночасно говорить про переговорні перспективи і не знижує рівень військової готовності. Окрема тема чутки про можливе «перемир’я» на Трійцю. Буданов фактично не підтвердив існування таких домовленостей:
«Я такої інформації не отримував. Щобільше, ви можете подивитись скільки всього вчора було уражено Російською Федерацією, скільки людських жертв. Тому, про що ми зараз говоримо, я не зовсім розумію»
Ця відповідь важлива, бо вона знімає ілюзію про неофіційне святкове затишшя. Якщо Росія продовжує удари, а кількість жертв і руйнувань зростає, говорити про реальне перемир’я без підтверджених домовленостей немає підстав. У таких умовах будь-які чутки про «тишу» можуть створювати небезпечне відчуття розслаблення в суспільстві.
Переговорна активність із початку 2026 року, зокрема за посередництва США, показує, що Вашингтон залишається одним із ключових факторів у цьому процесі. Кілька раундів контактів дали можливість підтримувати дипломатичний рух, але питання зустрічі на найвищому рівні загальмувало процес. Президент України неодноразово заявляв про готовність сісти за стіл переговорів із російським керівництвом, але Москва постійно висуває умови. Американський фактор може посилитися через внутрішньополітичний календар США. Напередодні проміжних виборів у Конгрес адміністрація президента США може бути зацікавлена в демонстрації прогресу щодо війни в Україні. Очікувані візити американських посланців до Києва і Москви можуть стати частиною спроби оживити переговори. Але навіть активність США не гарантує результату, якщо Росія вирішить, що продовження війни дає їй більше переваг, ніж домовленість. Саме тут виникає головна суперечність моменту. Поки дипломатичний процес намагаються втримати, Росія нарощує повітряний терор. Наприкінці травня вона здійснила кілька масштабних атак по Україні. В ніч на 24 травня було застосовано 690 засобів повітряного нападу, зокрема ракети різних типів і 600 ударних, імітаційних та ударних безпілотників. Основним напрямком удару став Київ. У ніч на 31 травня окупанти атакували Україну 229 безпілотниками, серед яких були Shahed, «Гербера», «Італмас» і дрони-імітатори «Пародія».
Окремо показовою є інформація про те, що у травні Росія випустила по Україні рекордні 8150 безпілотників на 24% більше, ніж у квітні. Українська ППО, за наведеними даними, перехопила 91% російських дронів і ракет протягом місяця. Але навіть високий відсоток перехоплення не скасовує головної проблеми масштаби атак зростають, а кожен неперехоплений засіб ураження може означати загиблих, поранених і нові руйнування. Тому розмови про переговори не повинні відриватися від реальності російських ударів. Росія може вести або імітувати переговори, але водночас продовжувати бити по містах, енергетиці, цивільній інфраструктурі та житлових районах. Це її звична тактика створювати тиск на фронті й у тилу, виснажувати ППО, деморалізувати суспільство і паралельно перевіряти готовність Заходу підтримувати Україну. Саме тому в кінці цієї історії особливо важливим є попередження президента Володимира Зеленського про можливі нові масовані удари. Він наголосив, що сили протиповітряної оборони працюють цілодобово і готові відбивати атаки в межах наявних можливостей:
«Наші захисники неба готові 24/7 настільки, наскільки це можливо з наявним постачанням»
Це формулювання містить і підтримку української ППО, і чесне нагадування про обмеженість ресурсів. Українські захисники неба працюють постійно, але ефективність оборони залежить від постачання, кількості ракет, систем ППО, радарів і допомоги партнерів. Тому заклик не ігнорувати повітряні тривоги є не формальністю, а питанням виживання.
З одного боку, переговорний процес залишається живим і може отримати новий імпульс. З іншого Росія продовжує воєнний тиск і може готувати нові масовані атаки. До зими справді може з’явитися дипломатичне вікно, але воно не знімає ризику ескалації найближчими тижнями. Для України це означає необхідність тримати одночасно два напрями працювати над припиненням бойових дій і готуватися до нових ударів. Мирний процес може просуватися непублічно, але безпека громадян залежить від дуже практичних речей готовності ППО, дисципліни під час тривог, укриттів і швидкої реакції на загрозу. Поки Росія запускає ракети й дрони, будь-які розмови про переговори мають супроводжуватися тверезим розумінням дипломатія не скасовує небезпеку, а лише створює шанс її зменшити.
About the Author
Читати також:
Переговори без миру: що сталося в Стамбулі між Україною та Росією 
Перемир’я восени? Чому Росія говорить про переговори, але готується до нового наступу 
Дрони над Росією: чому Україна почала діяти на глибину і що це змінює 
Чи отримає Україна «Томагавки»: що відомо про переговори щодо американських крилатих ракет
