Безос ставить на ШІ як на інструмент розширення економіки

Штучний інтелект дедалі частіше обговорюють через ризик масового скорочення робочих місць. Автоматизація складів, виробництв, логістики, офісної роботи й сервісів уже змінює вимоги до працівників. Для частини людей це означає тривогу через можливу втрату доходу, для бізнесу можливість скоротити витрати та пришвидшити процеси. Засновник Amazon Джефф Безос пропонує інший погляд. Він вважає, що штучний інтелект не зробить людей зайвими, а зніме обмеження, які зараз стримують виробництво, інженерію, науку та створення нових продуктів. У такій моделі ШІ не звужує ринок праці, а створює потребу в більшій кількості людей, здатних працювати з новими технологіями, керувати складними системами та розвивати сфери, які раніше залишалися занадто дорогими або повільними.

«Час для дій» проаналізував, чому ставка на штучний інтелект у промисловості може розширити економічні можливості, але водночас посилює вимоги до освіти, працівників і державної політики. Логіка такого підходу базується на простій ідеї кількість завдань, які людство може вирішувати, не обмежена. Обмежені лише ресурси, час, доступ до технологій, швидкість виробництва та кількість людей, здатних виконувати складну роботу. Штучний інтелект може зменшити частину цих бар’єрів.

Коли певний процес автоматизується, людина не обов’язково зникає з нього повністю. Часто змінюється сама роль працівника. Замість виконання повторюваних операцій виникає потреба в тих, хто проєктує системи, контролює їхню роботу, аналізує дані, налаштовує виробничі процеси, обслуговує техніку, відповідає за безпеку та ухвалює рішення там, де автоматизована система має обмеження. Саме на це робить ставку новий стартап Джеффа Безоса Prometheus. Компанія працює не над черговим масовим чат-ботом, а над інструментами штучного інтелекту для фізичного виробництва. Йдеться про технології, які можуть допомагати проєктувати й виготовляти складні продукти для комп’ютерної та аерокосмічної галузей. Такий напрям важливий, бо розробка складної техніки потребує багато часу, грошей і фахівців. Виробництво комп’ютерного обладнання, компонентів для ракет, космічних систем або іншої високотехнологічної продукції складається з великої кількості взаємопов’язаних процесів. Помилка на етапі проєктування може означати затримку виробництва, додаткові витрати або необхідність повністю переробляти рішення. Штучний інтелект у такій сфері може пришвидшувати моделювання, аналізувати великі масиви технічних даних, допомагати шукати слабкі місця в конструкціях і пропонувати варіанти оптимізації. Це не означає, що людина перестає бути потрібною. Навпаки, для роботи з такими системами необхідні інженери, фізики, програмісти, фахівці з виробництва, матеріалознавці, техніки та менеджери, здатні перевірити результат і нести відповідальність за кінцеве рішення.

Саме тому теза про можливий дефіцит робочої сили виглядає пов’язаною не з кількістю будь-яких вакансій, а з потребою у працівниках нового типу. Економіка, де поширюються промисловий ШІ, робототехніка, автоматизовані склади, супутниковий зв’язок і високотехнологічне виробництво, потребує людей із технічною освітою та здатністю швидко освоювати нові інструменти. Водночас побоювання людей не можна зводити лише до недовіри до технологій. За даними опитування Reuters/Ipsos, близько половини американців бояться втратити роботу через розвиток штучного інтелекту. Цей страх має конкретну причину автоматизація зазвичай не відбувається одночасно для всіх професій і не створює нові можливості з однаковою швидкістю в кожному секторі. Працівник, чию роботу частково замінює система на базі ШІ, не завжди може швидко перейти до нової професії. Для цього потрібні доступна освіта, час на перекваліфікацію, фінансова підтримка на період навчання та реальний попит на нові навички. Без таких умов технологічний розвиток може збільшувати розрив між тими, хто має доступ до сучасної освіти й роботи, та тими, хто залежить від професій із високою часткою рутинних операцій.

Інвестиції Amazon у складську робототехніку добре показують цю зміну. Компанія планує вкласти 10 мільярдів євро в Європі для модернізації мережі виконання замовлень і запуску мобільних роботів нового покоління. Такі системи здатні працювати на складах, розпізнавати голосові команди та розмовну мову. Для бізнесу це означає швидше оброблення замовлень, менше помилок, кращу організацію складу та можливість виконувати більше операцій за той самий час. Для працівників це означає зміну самого характеру роботи. Частина фізичних і повторюваних завдань може перейти до машин. Натомість зростатиме потреба у фахівцях, які обслуговують роботів, налаштовують системи, стежать за безпекою, координують процеси та працюють із даними.

Проблема полягає в тому, що перехід не відбувається автоматично. Робот, який замінює частину складської роботи, не створює сам по собі нове місце для працівника, якого він витіснив. Нові професії з’являються в іншій частині виробничого ланцюга, часто потребують іншого рівня підготовки та можуть бути доступні не в тому самому місті, регіоні чи компанії. Тому питання майбутнього праці залежить не лише від того, наскільки швидко розвиватиметься штучний інтелект. Не менш важливо, чи зможуть освітні системи навчати людей працювати з технологіями, а не конкурувати з ними у виконанні найпростіших функцій. Школи, університети, професійна освіта та корпоративне навчання мають готувати людей до ринку, де цінуватимуться не тільки базові технічні знання. Потрібні навички аналізу, вміння працювати з інформацією, розуміння цифрових систем, здатність перевіряти результати роботи ШІ та відповідально застосовувати технології у реальному виробництві.

Держава в цій ситуації також не може залишатися стороннім спостерігачем. Автоматизація може прискорити розвиток економіки, але без політики перекваліфікації та захисту працівників її вигоди можуть розподілятися нерівномірно. Частина бізнесу отримає вищу продуктивність і більші прибутки, тоді як працівники ризикуватимуть залишитися без стабільного доходу, якщо не матимуть можливості перейти до нової сфери. Підхід Безоса показує, що великі технологічні компанії дивляться на ШІ значно ширше, ніж на інструмент для написання текстів або автоматизації офісних завдань. Prometheus концентрується на виробництві складних фізичних продуктів, Amazon інвестує у роботизацію логістики, а Blue Origin розвиває космічний напрям. Усі ці проєкти пов’язані спільною ідеєю технології мають зменшувати вартість складних процесів і відкривати можливості, які раніше були недоступними.

Космічний напрям у цій логіці має особливе місце. Безос вважає, що в майбутньому найбільш забруднюючі промислові виробництва можуть бути перенесені за межі Землі. Видобуток ресурсів на Місяці й астероїдах, а також розвиток космічної логістики мають зменшити тиск на довкілля планети. Поки що це довгострокове бачення. Проте воно пояснює, чому розвиток штучного інтелекту, робототехніки та космічних технологій для Безоса є частинами одного процесу. Щоб працювати у космосі, видобувати ресурси, створювати складні системи та керувати виробництвом на великій відстані, потрібні автоматизовані рішення, здатні діяти швидко й точно.

Blue Origin водночас продовжує конкурувати зі SpaceX Ілона Маска, який також пов’язує розвиток космічної галузі зі створенням міст на Місяці та Марсі. Конкуренція між такими компаніями підштовхує ринок до швидшого розвитку ракетних технологій, виробництва, супутникових систем і нових форм автоматизації. Prometheus уже залучив 12 мільярдів доларів від великих інвесторів, серед яких JPMorgan Chase & Co., Goldman Sachs Group Inc., BlackRock Inc. і сам Джефф Безос. Ринкова оцінка стартапу сягнула 41 мільярда доларів. Такі показники демонструють, що інвестори бачать потенціал не тільки у великих мовних моделях, а й у технологіях, здатних змінити фізичне виробництво.

Компанія має близько 150 працівників і працює у двох напрямах. Перший створення промислових моделей ШІ для проєктування та виробництва складної техніки. Другий формування холдингової структури для придбання підприємств, які можуть отримати найбільшу вигоду від технологій Prometheus. Цей підхід показує, що боротьба за ШІ виходить за межі програмного забезпечення. Технологічні компанії намагаються отримати вплив на реальні виробничі ланцюги: фабрики, обладнання, логістику, інженерію та промислові підприємства. Саме там штучний інтелект може приносити не лише нові цифрові сервіси, а й змінювати темпи виробництва, собівартість продукції та конкурентоспроможність цілих галузей.

Безос робить ставку на те, що штучний інтелект не скоротить економіку, а розширить її можливості. Такий сценарій можливий, якщо автоматизація допоможе створювати нові виробництва, прискорювати інженерні рішення, зменшувати витрати й відкривати ринки, які раніше не могли розвиватися через технологічні обмеження. Але результат залежатиме від того, чи встигнуть люди адаптуватися до нових правил. Освіта має давати сучасні навички, роботодавці створювати можливості для навчання, а держави не допустити, щоб автоматизація перетворилася на джерело масового соціального розриву. Штучний інтелект може стати інструментом економічного зростання. Проте сам по собі він не гарантує, що це зростання буде доступним для всіх.