Сотні газет США подали до суду на OpenAI та Microsoft через використання журналістського контенту
Майже 400 місцевих і регіональних газет у США подали колективний позов проти OpenAI та Microsoft. Видавці звинувачують технологічні компанії у використанні журналістських матеріалів для навчання моделей штучного інтелекту, зокрема ChatGPT і Microsoft Copilot, без дозволу та компенсації. Це вже не просто черговий юридичний конфлікт між медіа й технологічним сектором. Ідеться про значно ширше питання скільки коштує журналістський контент у добу штучного інтелекту та хто має отримувати вигоду від роботи редакцій, якщо їхні матеріали стають частиною навчання ШІ-систем.
Час для дій проаналізував, чому цей позов може стати важливим для всього медіаринку, що саме закидають OpenAI та Microsoft і чому місцеві газети говорять не лише про авторське право, а й про загрозу для виживання локальної журналістики. За інформацією Bloomberg, видавці стверджують, що компанії без дозволу використовували їхні матеріали для навчання великих мовних моделей. У позові йдеться про те, що сайти газет нібито сканували, статті копіювали на сервери, а потім цей масив текстів використовували для розвитку ШІ-продуктів. Позивачі описують це як системну практику, яка, на їхню думку, дозволила технологічним компаніям отримати доступ до цінного журналістського продукту без погодження з правовласниками.
«систематично і таємно»
Саме так у позові описують спосіб, у який, за твердженням видавців, компанії працювали з матеріалами медіа.
Головна претензія газет полягає не лише в самому факті використання текстів. Видавці також заявляють, що ШІ-системи можуть відтворювати частини цих матеріалів у відповідях користувачам, не виплачуючи медіакомпаніям компенсацію. Для редакцій це принциповий момент вони роками вкладали гроші, час і роботу журналістів у створення матеріалів, частину з яких розміщували за платними підписками, а тепер вважають, що цей продукт використали без дозволу. У цьому конфлікті сходяться дві різні логіки. Технологічні компанії потребують великих масивів якісного тексту для навчання моделей. Журналістика виробляє саме такий матеріал: структурований, перевірений, пов’язаний із реальними подіями, людьми, документами, місцевими проблемами та суспільними процесами. Для ШІ це цінна база. Для медіа результат дорогої редакційної роботи.
Позиція видавців зрозуміла якщо журналісти збирають інформацію, перевіряють факти, працюють із джерелами, редагують тексти й несуть відповідальність перед аудиторією, то використання цього продукту в комерційних ШІ-системах не має бути безкоштовним. Інакше виникає небезпечна модель одні створюють контент за власний кошт, інші використовують його для розвитку дорогих технологічних продуктів. OpenAI відкидає такі претензії через аргумент добросовісного використання. Представник компанії Дрю Пусатері заявив, що моделі OpenAI працюють із публічно доступними даними та сприяють інноваціям.
«сприяють інноваціям, навчаються на публічно доступних даних і ґрунтуються на принципі добросовісного використання»
Це одна з центральних юридичних ліній у таких спорах. Розробники ШІ наполягають, що навчання моделей на публічних даних може підпадати під принцип fair use. Видавці, навпаки, стверджують, що масове використання захищених матеріалів без дозволу порушує їхні права й підриває економічну основу редакцій.
Microsoft на момент публікації Bloomberg не прокоментувала новий позов. Але участь компанії у справі важлива, оскільки йдеться не лише про ChatGPT, а й про Microsoft Copilot. Це показує, що претензії медіа спрямовані не тільки проти однієї ШІ-компанії, а проти ширшої моделі, у якій журналістські матеріали могли стати частиною технологічних сервісів без прямої домовленості з редакціями. Особливо гостро ця справа звучить через участь місцевих і регіональних газет. Для американської журналістики локальні видання мають окреме значення. Вони пишуть про міські ради, школи, суди, місцевий бізнес, податки, комунальні проблеми, поліцію, вибори й життя громад. Саме такі редакції часто першими помічають те, що не потрапляє у великі національні медіа. Але місцеві газети вже багато років працюють у складних умовах. Рекламні доходи зменшуються, читачі переходять у цифрові платформи, редакції скорочуються, а частина локальних медіа закривається. Якщо в цій ситуації їхній контент використовується для навчання ШІ без оплати, для видавців це виглядає не просто як порушення авторських прав. Це сприймається як ще один удар по моделі, яка й так втрачає фінансову стійкість.
Адвокат видавців і колишній генеральний прокурор штату Нью-Джерсі Метью Платкін назвав цей позов найбільшою юридичною ініціативою місцевих газет проти розробників штучного інтелекту. За його словами, локальні медіа залишаються одним із найважливіших джерел інформації для американців, а нинішня модель розвитку ШІ може поставити їх під загрозу зникнення. Позивачі формулюють ризик ще жорсткіше. Вони заявляють, що якщо компанії, які розробляють ШІ, не відповідатимуть за використання журналістського контенту, нинішній технологічний бум може стати для місцевої журналістики фатальним.
«смертним вироком для місцевої журналістики»
Ця фраза показує, чому позов має ширше значення, ніж звичайна суперечка про тексти. Для видавців питання стоїть так якщо штучний інтелект навчається на журналістиці, генерує відповіді на її основі й водночас не підтримує тих, хто створює первинну інформацію, то система поступово виснажує власне джерело даних.
Це парадокс розвитку ШІ в медіасфері. Технології стають кращими завдяки великій кількості якісного людського контенту. Але якщо виробники цього контенту не отримують компенсації, у них стає менше ресурсів на журналістику. У підсумку може постраждати не лише медіабізнес, а й якість інформаційного простору. Позов місцевих газет проти OpenAI та Microsoft не є поодиноким. Раніше претензії через використання матеріалів без дозволу вже висували інші медіа й інформаційні компанії, серед них CNN, Reddit, Encyclopaedia Britannica та Merriam-Webster. Такі справи демонструють загальний тренд: автори, видавці й власники інформаційних ресурсів дедалі частіше вимагають визначити правила гри для ШІ-індустрії.
Окремий напрям таких спорів пов’язаний із книжками. У грудні 2025 року журналіст The New York Times і автор книжки Bad Blood Джон Керрейру подав позов до федерального суду Каліфорнії проти низки технологічних компаній. Він звинувачував їх у незаконному використанні захищених авторським правом книжок для навчання чатботів. Серед відповідачів у цій справі були xAI, Anthropic, Google, OpenAI, Meta та Perplexity. Разом із Керрейру до позову приєдналися ще п’ятеро письменників. Усі ці справи об’єднує одне питання чи можуть технологічні компанії використовувати чужий захищений контент для навчання ШІ без прямого дозволу, якщо потім створюють на цій основі комерційні продукти. Для медіа відповідь очевидна якщо журналістський контент має цінність для ШІ-компаній, ця цінність має бути визнана фінансово або юридично. Для технологічного сектору ситуація складніша: обмеження доступу до даних може вплинути на швидкість розвитку моделей, вартість навчання та саму модель роботи багатьох ШІ-сервісів.
Саме тому такі позови можуть мати довготривалі наслідки. Вони здатні вплинути на те, як формуватимуться ліцензійні угоди між медіа й технологічними компаніями, чи отримають видавці право на компенсацію, які матеріали можна буде використовувати для навчання моделей і де проходитиме межа між добросовісним використанням та порушенням авторського права. Для місцевої журналістики це ще й боротьба за право залишатися економічно потрібною. Локальні газети не мають ресурсів великих національних медіагруп, але виконують роботу, яку складно замінити автоматичними системами присутні на місцях, знають громади, перевіряють локальні факти, пишуть про проблеми, які без них можуть залишитися невидимими. Якщо такі редакції зникатимуть, ШІ не зможе просто заповнити порожнечу. Модель може переказувати вже створену інформацію, але не здатна сама прийти на засідання місцевої ради, поставити питання чиновнику, перевірити документи, поговорити з мешканцями й побачити проблему в конкретній громаді. Саме тому ціна журналістського контенту це не лише питання оплати за тексти. Це питання існування інфраструктури, яка виробляє перевірену інформацію.
Позов майже 400 газет проти OpenAI та Microsoft показує, що конфлікт між медіа й ШІ-індустрією входить у нову фазу. Раніше дискусія часто звучала як теоретична чи має штучний інтелект право навчатися на публічних матеріалах. Тепер це питання перетворюється на конкретні судові справи, фінансові претензії й вимогу визначити межі відповідальності. Від рішення таких спорів залежить, якою буде майбутня модель співіснування журналістики та штучного інтелекту. Один варіант ШІ-компанії й надалі посилатимуться на добросовісне використання, а медіа будуть змушені захищати свої права в судах. Інший ринок поступово прийде до ліцензування, угод і системи компенсацій за використання якісного редакційного контенту. Для читача цей конфлікт може здаватися далеким, але його наслідки стосуються всіх, хто користується новинами та ШІ-сервісами. Якщо журналістика втрачає гроші, скорочуються редакції. Якщо скорочуються редакції, менше людей займаються перевіркою фактів. Якщо менше перевіреної інформації створюється на місцях, слабшає і база, з якої в майбутньому черпатимуть знання технологічні системи.
Тому ця справа не лише про OpenAI, Microsoft і сотні американських газет. Вона про те, чи матиме журналістський контент реальну ціну в економіці штучного інтелекту. І чи не стане технологічний прорив надто дорогим для тих, хто щодня створює інформацію, на якій він тримається.
About the Author
Читати також:
Як ринки, що розвиваються, перебудовують інвестиційні стратегії через бум штучного інтелекту 
Україна і Європейська рада зі штучного інтелекту: новий рівень цифрової інтеграції 
Санкції ЄС проти Китаю: як Захід реагує на технологічну підтримку Росії у війні проти України 
Як реально платити менше за світло без зміни способу життя
